Ухвала суду № 57534675, 28.04.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/8734/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/789/624/16 Доповідач - Жолудько Л.Д.Категорія - 25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Жолудько Л.Д.

суддів - Кузьма Р. М., Костів О. З.,

при секретарі Романюк Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 лютого 2016 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 лютого 2016 року в задоволенні позову ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11.02.2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що загальна норма цивільного законодавства встановлює єдину підставу для виникнення права зворотної вимоги до винної сторони. У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ст. 38, п. 38.1.1, п.п."ґ" Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика виникло право регресної вимоги до страхувальника.

Уважає, що висновок суду першої інстанції про відмову в позові не відповідає вимогам закону й правовому висновку Верховного Суду України.

У судове засідання сторони не з'явились, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом установлено, що 06 серпня 2012 року о 10 год. 50 хв. в м. Київ по вул. Богатирська, 3-д сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю двох транспортних засобів: авто марки "Мерседес Бенц Спрінтер", д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та авто марки "Hyundai SantaFE", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Мерседес Бенц Спрінтер", д.н.з. НОМЕР_1, перед початком руху заднім ходом, не переконався у безпеці даного маневру, не був уважним та не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Hyundai SantaFE", д.н.з. НОМЕР_2, що призвело до пошкодження зазначених транспортних засобів.

Вищевказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, що стверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9050350 від 10.08.2012 року (а.с. 8).

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 07.08.2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 10).

Автомобіль марки "Мерседес Бенц Спрінтер", д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, на момент вчинення ДТП був застрахований ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" відповідно до Полісу № АВ/5016194 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Строк дії вказаного Полісу встановлено з 28.04.2012 року до 27.04.2013 року (а.с. 11).

Відповідно до звіту № 083 оцінки транспортного засобу від 14.08.2012 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Hyundai SantaFE", д.н.з. НОМЕР_2, внаслідок пошкодження при ДТП, складає 4 285,37грн. з урахуванням фізичного зносу автомобіля в т.ч. ПДВ 714,23 грн. (а.с. 18-20).

Власником автомобіля "Hyundai SantaFE", д.н.з. НОМЕР_2, є ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, зареєстрованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 31.10.2007 року (а.с. 14).

Під час ДТП транспортним засобом марки "Hyundai SantaFE", д.н.з. НОМЕР_2, керував ОСОБА_3 на підставі довіреності від 03.12.2010 року(а.с. 15).

07 серпня 2012 року ОСОБА_3 подав заяву на адресу ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" про настання події ДТП та заяву на виплату страхового відшкодування (а.с. 12).

ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" складено страховий акт № 9422, розрахунок суми страхового відшкодування та затрати на врегулювання збитку, згідно якого сума страхового відшкодування становить 2 961,14 грн. (а.с. 16).

ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 2 571 грн. 14 коп. та проведено оплату за автотоварознавче дослідження транспортного засобу в розмірі 390 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3307 від 29.11.2012 року та № 1733 від 04.09.2012 року (а.с. 17).

ОСОБА_1 протягом трьох днів письмово не повідомив ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційну скаргу ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" слід відхилити.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт неповідомлення ОСОБА_1 в установлений строк страховику про настання страхового випадку не може бути підставою для задоволення позову страховика про стягнення з відповідача в порядку регресу сум страхового відшкодування на підставі підпункту "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Колегія вважає рішення обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону.

В силу вимог статей 11, 10, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 38, п. 38.1, п.п. 38.1.1, п.п. "ґ" Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у ст. 33, п. 33.1, п.п. 33.1.2 цього Закону.

Із внесенням ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" № 3045-VI від 17.02.2011 року змін до ст. 33 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" було розширено перелік обов'язків учасників ДТП, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в ст. 33, п. 33.1, п.п. 33.1.4 Закону, а пп. 33.1.2 п.33.1 ст. 33 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" такого обов'язку не містить.

Відповідно до ст. 33, п. 33.1, п.п. 33.1.4 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих дні з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Такий обов'язок встановлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Судом установлено, що відповідач повідомив позивача про страховий випадок 16.08.2012 року (повідомлення зафіксоване за вх. № 6156 від 16.08.2012 року), тобто із простроченням у десять днів (а.с. 26).

Однак, про настання страхового випадку позивач дізнався вчасно із заяви потерпілого ОСОБА_3 від 07.08.2012 року. Вказана ДТП зафіксована правоохоронними органами, водія притягнуто до адміністративної відповідальності, страховик визнав вказаний страховий випадок та добровільно сплатив страхове відшкодування потерпілому.

Зважаючи на вищенаведені норми матеріального права та правовий висновок Верховного Суду України у справі №6-284цс15 від 16.09.2015 року, який є обов'язковим для всіх судів України, оцінивши обставини справи в їх сукупності, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції прийшов до мотивованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не призвів до неможливості визначення суми страхового відшкодування або необґрунтованих витрат страхувальника.

Крім того, з підстави, визначеної в ст. 38, п. 38.1, п.п. 38.1.1, п.п. "ґ" Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, позивач не набув права на звернення із регресним позовом до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б свідчили про те, що неповідомлення відповідачем страховика у письмовому порядку про страхову подію створило для страхової компанії негативні наслідки: призвело до неможливості визначення розміру шкоди або збільшення суми відшкодування. Таким чином, колегія вважає наведені позивачем в апеляційній скарзі мотиви незгоди з рішенням суду першої інстанції довільним тлумаченням норм законодавства, що регулюють спірні відносини.

Таким чином, колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, ч.1, п.1; 313; 314; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Д. Жолудько