Рішення № 57534056, 21.04.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/19917/14 Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/789/402/16 Доповідач - Фащевська Н.Є.Категорія - 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Фащевської Н.Є.

суддів - Ходоровський М. В., Щавурська Н. Б.,

з участю секретаря - Романська К.М. Сусук Л.П. та її представника Рукавця О.В.,

представників ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" Барабаш О.П., Куліковської Ю.П., Ільчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Державного підприємства "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про визнання незаконним наказу про її звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що 07.11. 2014 року на підставі наказу № 129-К, виданого генеральним директором ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" її було звільнено із займаної посади начальника відділу стандартизації та інформаційного забезпечення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Посилаючись на те, що вона не порушувала своїх обов'язків, роботодавець не врахував положення ч.3 ст.149 КзпП при обранні виду стягнення у вигляді звільнення, позивачка просила поновити її на посаді керівника відділу та стягнути втрачений заробіток та моральну шкоду, спричинену незаконним звільненням.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11.02.1016 року позов ОСОБА_5 до Державного підприємства "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Вирішено визнати незаконним та скасувати наказ ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" за № 129-к від 7 листопда 2014 року про звільнення ОСОБА_5

Поновлено ОСОБА_5 на роботі у ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на посаді начальника відділу стандартизації та інформаційного забезпечення з 8 листопада 2014 року.

Стягнено із ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" в користь ОСОБА_5 66376,47 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу із врахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов'язкових платежів, 5000 грн. моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Стягнено із ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" в дохід держави 2204,80 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" вказує, що дане рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому, суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до ухвалення судом незаконного та необґрунтованого рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи.

Посилаючись на наведене, відповідач просив скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 лютого 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 10 серпня 1987 року прийнята на посаду інженера у Тернопільський державний центр стандартизації, метрології та сертифікації, який у подальшому було перейменовано у Державне підприємство "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації".

В період з 1987р. по 2006 р. ОСОБА_5 працювала у відповідача на різних посадах, а 05 червня 2006 року переведена на посаду начальника сектора інформації, обліку та реєстрації нормативної документації ДП «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації". Дані обставини стверджуються наказами відповідача від 10.08.1987 р.за №34-к, від 05.06.2006 р за №67-к, відповідними записами у трудовій книжці позивачки, виданій 11.08.1987 року за БТ-1№5623180 та визнаються сторонами спору.

Відповідно до Статуту ДП «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації",затвердженого 12.02.2014 року наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, ДП засноване на державній власності та є державним комерційним підприємством.

Пунктом 7.4 Положення про відділ стандартизації та інформаційного забезпечення ДП «Тернопільстандартметрологія», встановлено, що начальник відділу несе повну відповідальність за реалізацію всіх функцій і обов'язків відділу.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2., 2.3, 4.1, 4.2 Посадової інструкції начальника відділу стандартизації та інформаційного забезпечення ДП «Тернопільстандартметрологія», затвердженої директором підприємства 03.01.2012 року та з якою 03.01.2012 року була ознайомлена ОСОБА_5, начальник відділу зобов'язаний своєчасно та якісно виконувати накази розпорядження директора та планові завдання. Доводити індивідуальні планові завдання співробітникам відділу під розписку та забезпечувати виконання плану відділу по наданню платних робіт (послуг). Начальник відділу несе відповідальність за виконання покладених на відділ завдань ( персональну перед директором); якість і своєчасність виконання покладених на нього посадовою інструкцією обов'язків.

Відповідно до виробничого плану підприємства на травень 2014 року, затвердженого провідним економістом Барабаш О.П. та доведеного до відома ОСОБА_5, план для відділу стандартизації та інформаційного забезпечення на травень 2014 року становив 87 000 грн.

Згідно доповідної записки Генеральному директору ДП «Тернопільстандартметрологія» провідного економіста Барабаш О.П. від 30.05.2014 року встановлено, що у травні 2014 року відділом стандартизації та інформаційного забезпечення не виконано плани-завдання по розрахунковій діяльності, зокрема план виконано лише на 82,2 %.

05 червня 2014 року згідно наказу за №58-к ДП «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» начальнику відділу стандартизації та інформаційного забезпечення ОСОБА_5 було оголошено догану за неналежне виконання обов'язків, передбачених п 2.3 Посадової інструкції, а саме не забезпечення виконання плану відділу по наданню платних послуг ( робіт).

Підставою винесення даного наказу стала доповідна записка провідного економіста Барабаш О.П. від 30.05.2014 року, доведений виробничий план за травень 2014 року, виконання плану, пояснювальна записка ОСОБА_5 від 05.06.2014 року.

Даний наказ позивачкою не оскаржувався.

Відповідно до виробничого плану підприємства на серпень 2014 року утвердженого провідним економістом Барабаш О.П. та доведеного до відома ОСОБА_5, план для відділу стандартизації та інформаційного забезпечення на серпень 2014 року становив 87 000 грн.

Згідно доповідної записки Генеральному директору ДП "Тернопільстандартметрологія" провідного економіста Барабаш О.П. від 29.08.2014 р. встановлено, що у серпні 2014 року відділом стандартизації та інформаційного забезпечення не виконано план - завдання по госпрозрахунковій діяльності, виконання складало 69,1%.

08 вересня 2014 року згідно наказу за №105-к ДП «Тернопільський науково виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» начальнику відділу стандартизацїї та інформаційного забезпечення ОСОБА_5 оголошено догану, за систематичне невиконання планових показників відділу.

Підставою винесення даного наказу стала доповідна записка провідного економіста Барабаш О.П. від 29.08.2014 року та пояснювальна записка ОСОБА_5 від 05.09.2014 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 02.03.2015 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 11.06.2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ДП "Тернопільстандартметрологія" про скасування наказу за №105-к від 09.09.2014 року про оголошення їй догани, відмовлено.

Ухвалою ВССУ від 18.11.2015 року касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 02 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільсьекої області від 11 червня 2015 року залишено без зміни.

Відповідно до виробничих планів підприємства на вересень, жовтень 2014 року затверджених провідним економістом Барабаш О.П. та доведених до відома ОСОБА_5, план для відділу стандартизації та інформаційного забезпечення на вересень, жовтень 2014 року становив 87 000 грн.

Згідно доповідних записок Генеральному директору ДП "Тернопільстандартметрологія" провідного економіста Барабаш О.П. від 30.09.2014 року та від 31.10.2014 року встановлено що у вересні та жовтні 2014 року відділом стандартизації та інформаційного забезпечення не виконано план - завдання по госпрозрахунковій діяльності.

Рішенням первинної організації профспілки ДП "Тернопільстандартметрологія" від 06.11.2014 року задоволено подання Генерального директора ДП "Тернопільстандартметрологія" та надано згоду на розірвання трудового договору із ОСОБА_5 відповідно до п.3 ст.40 КзпП України.

Згідно наказу ДП «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації» за №129-К від 07.11.2014 року, начальник відділу стандартизації та інформаційного забезпечення ОСОБА_5 була звільнена з роботи у зв'язку із систематичним невиконанням нею посадових обов'язків в частині невиконання плану по госпрозрахунковій діяльності, а саме доведених виробничих планів відділу стандартизації та інформаційного забезпечення, що призвело до застосування дисциплінарних стягнень як до керівника відділу та відповідно до наданої згоди профспілкового комітету на розірвання договору, з 07.11.2014 року відповідно до п.3 статті 40 КзпП України. Підставою звільнення стали наказ про притягнення до відповідальності ОСОБА_5 від 05.06.2014 р. за № 58-к, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_5 від 08.09.2014 р за № 105-к, доповідні записки бухгалтерсько-економічного відділу за період з квітня по листопад 2014 р., згода профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_5 від 06.11.2014 року.

В силу вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Частиною другою статті 147 КЗпП України встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Заходами дисциплінарного стягнення є догана і звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).

Відповідно до роз'яснень викладених у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КзпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалось при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 23 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло одного року.

Отже, законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

Судом встановлено, що після застосування до ОСОБА_5 дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно наказів за №58-к від 05 червня 2014 року та за №105-к від 08 вересня 2014 року, вона знову вчинила проступок, який полягав у невиконанні без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, а саме невиконання планових показників відділу за жовтень та листопад 2014 року.

Згідно вимог п.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

Відповідно до вимог ст.14 ЦПК України судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 02.03.2015 р., залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду від 11.06.2015 року, ухвалою ВССУ від 18.11.2015 року, відмовлено ОСОБА_5 у визнанні незаконним наказу за №105-к від 08.09.2014 року про притягнення її до відповідальності за невиконання обов'язків, покладених на неї посадовою інструкцією. Судові рішення набрали законної сили.

Враховуючи вищезазначені вимоги закону, встановлені обставини, колегія вважає, що правомірність застосування до ОСОБА_5 дисциплінарного стягнення у вигляді догани за невиконання своїх обов'язків відповідно до наказу за №105-к від 08 вересня 2014 року, не підлягає доказуванню, є таким, що відповідає вимогам трудового законодавства, не втратило юридичної сили за давністю та не знято достроково (стаття 151 КЗпП України).

Також встановлено, що наказ за №58-к від 05червня 2014 року по ДП «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про оголошення догани начальнику відділу стандартизації та інформаційного забезпечення ОСОБА_5 за неналежне виконання обов'язків передбачених п 2.3 Посадової інструкції, а саме не забезпечення виконання плану відділу по наданню платних послуг ( робіт) оголошено відповідно до вимог трудового законодавства і позивачкою не оскаржувався, накладення дисциплінарного стягнення відповідно до нього не втратило юридичної сили за давністю та не знято достроково (стаття 151 КЗпП України) і позивачкою не оскаржувався.

Згідно доповідних записок Генеральному директору ДП "Тернопільстандартметрологія" провідного економіста Барабаш О.П. від 30.09.2014 року та від 31.10.2014 року встановлено що у вересні та жовтні 2014 року відділом стандартизації та інформаційного забезпечення не виконано план - завдання по госпрозрахунковій діяльності.

У зв'язку із систематичним невиконанням начальником відділу стандартизації та інформаційного забезпечення посадових обов'язків в частині невиконання плану по госпрозрахунковій діяльності, а саме доведених виробничих планів відділом стандартизації та інформаційного забезпечення , що призвело до застосування дисциплінарних стягнень як до керівника відділу та відповідно до наданої згоди профспілкового комітету на розірвання договору ОСОБА_5 звільнено з 07.11.2014 року відповідно до п.3 статті 40 КзпП України. Підставою звільнення стали наказ "Про притягнення до відповідальності ОСОБА_5 від 05.06.2014 р. за № 58-к, наказ про притягненння до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_5 від 08.09.2014 р за № 105-к, доповідні записки бухгалтерсько-економічного відділу за період з квітня по листопад 2014 р., згода профспілкового комітету від 06.11.2014 року.

Колегія не приймає до уваги посилання позивачки на її доповідну записку на ім'я Генерального директора ДП "Тернопільстандартметрологія" від 15.10.2014 року з проханням скорегувати розмір планових завдань за жовтень 2014 року в зв'язку відсутністю на роботі з поважних причин працівників відділу стандартизації та інформаційного забезпечення ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, як доказ відсутності її вини у невиконанні плану, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Так, судом встановлено, що сума планового завдання для відділу встановлювалась з врахуванням виконавців робіт (послуг) відділу, чисельності працівників, середньорічної кількості робочих днів, що на 9 чоловік - працівників відділу становило б 131200,02 грн., але до відділу доведено план - 87000 грн. При цьому адміністрацією було враховано зменшення попиту на послуги, можливість перебування працівників відділу на лікарняних, відпустках, а тому сума завдань була розрахована виходячи не з фактично наявної кількості виконавців (працівників відділу)- 9 чоловік, а з кількості 6 чоловік. З врахуванням наведеного при коригуванні місячних планових завдань перебування у відпустках працівників, лікарняних, до уваги не бралось. Дані обставини стверджуються розрахунком суми планового завдання для відділу стандартизації та інформаційного забезпечення, поясненнями представників відповідача у судовому засіданні, доповідною головного бухгалтера ДП Ільчук на ім'я Генерального директора з приводу доповідної ОСОБА_5, з якою остання ознайомилась 21.10.2014 р.

Крім того, доповідна записка позивачки стосувалась обставин за жовтень місяць, в той час коли невиконання планових завдань встановлено у жовтні та листопаді.

Пояснення позивачки про те, що відповідач не відібрав від неї пояснень при звільненні спростовується наявністю пояснювальних записок позивачки від 06.11.2014 року та від 13.10.2014 року з приводу невиконання планових завдань.

Колегія не приймає до уваги той факт, що позивачка обиралась заступником профспілкового комітету ДП, а тому має гарантії при звільненні, як такий, що немає правового значення для вирішення даного спору. Судом встановлено, що рішенням позачергових зборів первинної організації профспілки від 03.04.2014 року визнано роботу профспілкового комітету за звітний період незадовільною. Голові профспілкового комітету ОСОБА_9 та заступнику ОСОБА_5 висловлено недовіру.

Згідно статті 252 КзпП України звільнення з ініціативи власника працівників, які обирались до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад. Така гарантія не надається працівникові у разі дострокового припиненням повноважень у цих органах у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків або за власним бажанням, за винятком випадків, якщо це пов'язано з станом здоров'я.

Посилання позивачки на те, що вона не згідна з вищезазначеним рішенням профспілки ДП колегія не приймає до уваги, оскільки воно не оскаржувалось у встановленому законом порядку.

Посилання позивачки на виготовлення та надіслання нею листів в період з вересня по жовтень 2014 року на адресу декількох організацій та установ як на підтвердження діяльності відділу щодо залучення замовників послуг відділу стандартизації та інформаційного забезпечення з метою виконання планових завдань, самі по собі не можуть свідчити про належне виконання нею своїх обов'язків. Крім того листи стосуються періоду з вересня по жолвтень 2014 р., а з показів самої позивачки у судовому засіданні вбачається, що результат надіслання цих листів може наступити в подальшому періоді, а не в період надіслання листів.

Посилання позивачки на те, що вона не вчиняла дисциплінарного проступку, оскільки виконання відділом планових завдань полягає у своєчасному та якісному виконанні відділом договорів, які укладено та надано йому для виконання Адміністрацією ДП, а на начальника покладено обов'язок забезпечити організацію та контроль за виконання укладених Адміністрацією та наданих для виконання до відділу договорів безпідставні, оскільки відповідно до п.2 Посадової інструкції начальника відділу стандартизації та інформаційного забезпечення ДП, затвердженої директором ДП 03.01.2012 року начальник відділу зобов'язаний зокрема своєчасно та якісно виконувати планові завдання; доводити індивідуальні планові завдання співробітникам відділу під розписку та забезпечувати виконання плану відділу по наданню платних робіт (послуг).

Крім того, позивачка у судовому засіданні в апеляційному суді для підтвердження своїх показів щодо належного виконання нею своїх обов'язків, посилалась на факт надсилання повідомлень, листів певним організаціям та підприємствам з метою в майбутньому укласти з ними договори чи надати їм платні послуги, що свідчить про те, що позивачка не заперечувала свого обов'язку здійснювати організаційну роботу для забезпечення виконання планових завдань організації.

Разом з тим, судом встановлено, що саме начальники відділів готують проекти відповідних договорів, які в подальшому укладаються від імені адміністрації.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачка втретє допустила порушення своїх посадових обов'язків, а тому правомірно була звільнена із займаної посади згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.

При обрані виду стягнення у вигляді звільнення відповідач врахував той факт, що до позивачки застосовувались дисциплінарні стягнення у вигляді догани, планові завдання відділом стандартизації та інформаційно забезпечення з березня 2014 р. по жовтень 2014 р. не виконувались, наказом від 06.03.2013 року їй було знижено премію в зв'язку з невиконанням плану у лютому 2013 року, те, що позивачка займала посаду керівника, від діяльності якої залежала діяльність всього відділу, а також ту обставину, що організація є госпрозрахунковою, а тому від прибутків залежить оплата праці працівникам.

Згідно з вимогами ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, на підставі доказів, наданих сторонами й належним чином оцінених судом (ст. 212 ЦПК України), колегія суддів дійшла висновку про те, що процедура, встановлена законодавством про працю щодо звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідачем не порушена, а заявлені позивачем вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи наведене у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації"задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 лютого 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до Державного підприємства "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Н.Є. Фащевська

Судді: М.В. Ходоровський

Н.Б. Щавурська