Ухвала суду № 57533219, 27.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3377/16

Головуючий у першій інстанції Смокіна Г. І.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А., Суворова В.О.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Компанії EASTERN LOGISTICS CO LTD.S.A. - «Про стягнення заборгованості за трудовим договором», за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 лютого 2016 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИЛА:

11.02.2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись до суду із зазначеним позовом до Компанії EASTERN LOGISTICS CO LTD.S.A. про стягнення заборгованості за трудовими договорами.

Одночасно з позовом, позивачами була подана заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на судно морський буксир «VASIL FRANKO» (прапор Коморські острови), яке належить відповідачу - Компанії EASTERN LOGISTICS CO LTD. S.A., республіка Панама, яке знаходиться в акваторії Ізмаїльського морського порту, заборони капітану ДП «Ізмаїльська філія Адміністрація портів України» оформлювати і надавати дозвіл на вихід судна, мотивуючи тим, що неприйняття заходів щодо забезпечення позову може зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду та захист прав, свобод та інтересів заявників.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.02.2016 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Компанії EASTERN LOGISTICS CO LTD.S.A. про стягнення заборгованості за трудовими договорами, а також роз'єднано у самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

У той же день ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 та інших позивачів про забезпечення вимог.

23.02.2016 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу районного суду, по якій просить скасувати ухвалу суду, постановити нову ухвалу про задоволення клопотання про забезпечення позову, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За правилами ч. 2 п. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

При розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів всесторонньо і повно перевірила законність і обґрунтованість ухвали на основі матеріалів справи, які досліджувались судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Згідно до ст. 152 ЦПК України на будь-якій стадії розгляду справи позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 лютого 2016 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Компанії EASTERN LOGISTICS CO LTD.S.A. про стягнення заборгованості за трудовими договорами та цією ж ухвалою роз'єднано у самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

У той же день питання про забезпечення позову було внесено в судове засідання та розглянуто складом суду без повідомлення сторін, а ухвалою того ж суду було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 та інших позивачів про забезпечення вимог.

Цивільно-процесуальний закон не зобов'язує суд розглядати питання щодо забезпечення позову складом суду на даній стадії провадження у справі, тобто після відкриття провадження та попереднього розгляду справи або до судового розгляду справи.

Однак, у даному випадку суд зобов'язаний був повідомити сторони по справі про розгляд питання про забезпечення позову.

Тому, колегія суддів звертає увагу, що оскільки клопотання про забезпечення позову було розглянуто у судовому засіданні 15 лютого 2016 року, а апелянт не був сповіщений про час та місце слухання справи, районний суд проводячи судове засідання за даних обставин не врахував роз'яснень, які викладені в Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 року № 10-72/0/4-13 "Про деякі питання застосування норм ЦПК". Так, відповідно до вказаних роз'яснень питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) у день надходження.

Отже, якщо заяву про забезпечення позову подано після відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду, то суддя одноособово вирішує це питання відповідно до вимог закону. У випадку якщо заява про забезпечення позову надійшла під час проведення судового засідання, то, відповідно, вона розглядається у судовому засіданні згідно з вимогами закону. Таким чином, якщо суд розглядав клопотання про забезпечення позову у судовому засіданні, він повинен був дотримуватися вимог ст. 158 ч.1 ЦПК України, відповідно до якої розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Відповідач не сповіщався про час та місце слухання справи, дані про його сповіщення у порядку ст. 76 ЦПК України в матеріалах справи відсутні.

При цьому, колегія суддів також керується роз'ясненнями Верховного Суду України, наданими в п.4 Постанови Пленуму № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», яким судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, в ст. 153 ЦПК України зазначено, що про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Також, суду першої інстанції під розгляду цього питання слід звернути увагу на роз'яснення, що містяться у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановлені ухвали.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен був здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що при розгляді даного питання необхідно звернути увагу, що спір між сторонами виник щодо заборгованості відповідача перед позивачами про заборгованість по заробітній платі, тобто спір стосується щодо захисту порушеного конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю ( ст. 43 Конституції України ).

На підставі викладеного ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, питання про розгляд заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову слід направити на новий розгляд до того ж суду.

При новому розгляді заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, суду першої інстанції слід врахувати наведені положення процесуального закону, роз'яснення Верховного Суду України по даному питанню, та прийняти законне та обґрунтоване рішення з цього питання.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.2 п.4, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 лютого 2016 року - скасувати.

Питання про розгляд заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову направити на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко

В.О. Суворов

27.04.2016 року м. Одеса