Рішення № 57530475, 27.04.2016, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

27.04.2016

ЄУН № 337/398/16-ц

Провадження № 2/337/471/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

в складі: головуючого судді Нещеретної Л.М.

при секретарі Шварцер Г.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Хортицький районний відділ в місті Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 в якому зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 12.11.2012 року він став єдиним власником квартири АДРЕСА_1. Окрім нього у спірній квартирі на теперішній час зареєстрований та проживає відповідач ОСОБА_4, який є сином колишньої власниці квартири ОСОБА_5 У листопаді 2012 року за домовленістю після оформлення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_5 разом із сином ОСОБА_4 продовжували проживати за даною адресою. Відповідно до п. 7 Договору продавець був зобовязаний звільнити квартиру в строк до 12.12.2012 року, однак зазначені умови договору не виконала та продовжувала проживати у спірній квартирі разом із сином. 10.01.2016 року ОСОБА_5 померла. Відповідач ОСОБА_4 добровільно знятися з реєстраційного обліку та звільнити квартиру не бажає, а тому позивач на підставі ст. 391 ЦК України, як власник квартири просить усунути перешкоди у здійсненні права власності, знявши ОСОБА_4 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник підтримали заявлені позовні вимоги, позивач суду пояснив, що при укладанні договору купівлі-продажу квартири знав, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_5, тобто членом її сімї та вказана квартири була їх постійним місцем проживання. До часу смерті ОСОБА_5 питання про зняття з реєстрації ОСОБА_4 за вказаною адресою не вирішувалось, сам ОСОБА_1 у квартирі не мешкає. Просить позов задовольнити, усунути перешкоди у здійсненні права власності, зняти ОСОБА_4 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, оскільки відповідач ОСОБА_4 проживає у спірній квартирі, за комунальні послуги не сплачує, у добровільному порядку знятися з реєстрації не бажає, чим чинить йому перешкоди у користуванні власністю.

Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив, з заявами про відкладення розгляду справи не зверталася.

Представник третьої особи Хортицького районного відділу в місті Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно, надав суду заяву щодо розгляду справи у їх відсутність.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що12 листопада 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

12.11.2012 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на зазначену квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 7 Договору купівлі-продажу продавець був зобовязаний звільнити квартиру в строк до 12.12.2012 року, однак у вказаний строк квартиру не звільнила.

10.01.2016 року ОСОБА_5 померла.

Згідно довідки ЦОА № 6 МКП «Основаніє» від 27.01.2016 року № 260 вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_4, який є сином померлої ОСОБА_5

Відповідно до ст. 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла. Реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

Відповідно до Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів - реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України) в районах, районах у містах, містах обласного значення у день подання особою документів.

Відповідно до Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів п 2.3. Відомості про дітей віком до 14 років, місце проживання яких реєструється з батьками, вносяться до заяви одного з них; місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним. Відомості про реєстрацію дитини, яка не досягла 14 років, вносяться до картки реєстрації того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, та до адресної картки.

Крім того, згідно з положеннями Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживанняреєстрація місця проживання є лише фактом, підтверджуючим місцезнаходження особи і ніяким чином не може вплинути на володіння власною нерухомістю, право на яке документально підтверджено в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 156 ЖК Україничлени сім'ї власника жилогобудинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), щойому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власникомбудинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цьогоКодексу.Згідно з ч. ч. 2, 3ст. 64 ЖК Українидо членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Конституція України у статті 47 гарантує кожному право на житло та встановила, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з роз'ясненнями, наданими в пункті 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" N 5 від 07.02.2014, згідно з якими під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР;стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, повязані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких повязані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, предявивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України). Саме така правова позиція висловлена суддями у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року. Нормист. 391 ЦК України не є самостійною підставою для виселення відповідачів з належного власнику будинку (квартири), ураховуючи, що правовідносини щодо користування жилим приміщенням регулюються нормами ЖК Українита відповідними нормамиЦК України.

ОСОБА_1 вимоги про втрату права ОСОБА_4 користування житлом не заявляв, тому заявлені на підставі ст. 391 ЦК України позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття особи з реєстраційного обліку задоволенню не підлягають.

Посилання в позові на те, що відповідач не приймає участі в оплаті комунальних послуг та утриманні житла, не є передбаченими законом підставами для його зняття з реєстраційного обліку, зважаючи на встановлений нормами цивільного та житлового законодавства інший спосіб захисту прав власника у такому випадку.

На підставі викладеного, керуючись принципами справедливості та законності, а також ст. 47 Конституції України, ст. 391 ЦК України, ст. 156 ЖК України, Законом України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні ст.ст. 15,30, 57, 50, 208, 213-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Хортицький районний відділ в місті Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: Л.М. Нещеретна