Ухвала суду № 57527932, 28.04.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/11561/15-ц Провадження № 22-ц/772/1359/2016Головуючий в суді першої інстанції Бойко В. М.Категорія Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Луценка В.В., Берегового О.Ю.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

за участі представника апелянта, заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника суб'єкта оскарження Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції в особі правонаступника Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Касяновського М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за скаргою

ОСОБА_2 на постанови старшого державного вико-

навця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького

міського управління юстиції Касяновського Миколи Сергійовича про

стягнення виконавчого збору, відкриття виконавчого провадження,

за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2016 року про закриття провадження у справі,

В С Т А Н О В И Л А:

23 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області зі скаргою на постанови старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби ( далі - ВДВС ) Вінницького міського управління юстиції ( далі - МУЮ ) Касяновського М.С. щодо стягнення виконавчого збору, відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору ( а. с. 1-3 ). Скарга мотивована тим, що 26 жовтня 2015 року суб'єктом оскарження була винесена постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 5539,05 гривень, 12 листопада 2015 року ним же винесена постанова про відкриття виконавчого провадження зі стягнення цього виконавчого збору. Цими постановами, за твердженням ОСОБА_2, порушуються його права. 08 жовтня 2015 року Вінницьким міським судом був виданий виконавчий лист у справі № 127/11561/15-ц про стягнення із заявника боргу в сумі 55944,40 гривень. Ці кошти сплачені боржником 13 жовтня 2015 року, а 16 жовтня 2015 року суб'єктом оскарження відкрито виконавче провадження з виконання цього виконавчого листа. 26 жовтня 2015 року старшим державним виконавцем Ленінського відділу ДВС Вінницього міського управління юстиції Касяновським М.С. винесена постанова про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 5539,05 гривень, 12 листопада 2015 року відкрито виконавче провадження по стягненню цього судового збору, в цей же день боржником сплачений виконавчий збір у визначеній сумі. Проте, приймаючи до уваги добровільну сплату боргу ще до відкриття виконавчого провадження по його примусовому стягненню, підстав для відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору, на думку заявника, в суб'єкта оскарження не було. Заявник просив визнати неправомірними і скасувати постанови від 26 жовтня 2015 року № 49021923 про стягнення виконавчого збору, від 12 листопада 2015 року № 49333055 про відкриття виконавчого провадження по стягненню судового збору, стягнути з Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції на його користь сплачений виконавчий збір у розмірі 5539,05 гривень.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2016 року провадження у цій справі за скаргою ОСОБА_2 на постанови старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Касяновського М.С. про стягнення виконавчого збору, відкриття виконавчого провадження - закрите на підставі пункту 3 частини 1 статті 205 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства ( а. с. 81-82 ).

Не погоджуючись з постановленою ухвалою у справі, заявник ОСОБА_2, його представник ОСОБА_3 оскаржують її в апеляційному порядку, просять дану ухвалу скасувати, справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду по суті заявлених вимог ( а. с. 84-86 ). Апелянти вважають оскаржувану ухвалу постановленою з грубим порушенням норм процесуального права, а висновки суду взаємосуперечливими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу представника заявника та суб'єкта оскарження, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної судової ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає безумовному задоволенню.

Нормами статті 311 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Постановляючи 10 березня 2016 року ухвалу про закриття провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на постанови старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ Касяновського М.С. про стягнення виконавчого збору, відкриття виконавчого провадження, суд першої інстанції помилково виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд застосував пункт 3, а не 1 частини 1 статті 205 ЦПК України та зазначив, що згідно роз'яснень, викладених в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень» справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Однак, з висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони є неправильними.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суб'єктом владних повноважень відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 цього Кодексу є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 4 цього Кодексу визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Верховний Суд України у справах за скаргами на дії державного виконавця, про визнання неправомірною бездіяльності, скасування постанови щодо відкриття виконавчого провадження та зобов'язання вчинити дії у справах від 13 січня 2016 року № 6-2850цс15, від 24 лютого 2016 року № 6-3077цс15, від 16 березня 2016 року № 6-30цс16 зробив наступні правові висновки.

За приписами статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга на рішення, дії чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ ( частина друга статті 384 ЦПК України ).

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльністю державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядається судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК України, за участі державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої скаржуються.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу ( частина перша статті 387 ЦПК України ).

Отже, якщо законом встановлений інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Згідно з частиною другою статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу; змінити ухвалу; скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів апеляційного суду -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 задоволити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2016 року скасувати, справу направити в суд першої інстанції для розгляду по суті заявлених вимог.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуюча:/підпис/

Судді:/підписи/

З оригіналом вірно: