Ухвала суду № 57526183, 05.05.2016, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 2021/1-381/2011

Провадження № 1-в/626/74/2016

УХВАЛА

05 травня 2016 року м.Красноград

Красноградський районний суд Харківської області

в складі: головуючої судді Рибальченко І.Г.

за участю секретаря Скачко Т.А.

прокурора Бобрицького В.А.

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання Красноградського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції УДПтСУ в Харківській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування призначеного вироком суду покарання відносно: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився в с.Піщанка Красноградського району Харківської області, освіта вища, не працює, одруженого, зареєстрований у АДРЕСА_1, що проживає в АДРЕСА_2, засудженого 29.11.2013 року вироком Красноградського районного суду Харківської області за ч.3 ст.191 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 3 роки, на підставі ст.ст.75,76 КК України, звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з зобов'язаням періодично з'являтись на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи -,

ВСТАНОВИВ:

Начальник Красноградського РВ КВІ УДПтС України у Харківській області Біда О.С. звернувся до Красноградського районного суду Харківської області з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого ОСОБА_2 для відбування призначеного судом покарання обґрунтовуючи наступним.

Згідно вироку Красноградського районного суду Харківської області від 29 листопада 2013 року ОСОБА_2 засуджено за ч.3 ст.191 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 3 роки, на підставі ст.ст.75,76 КК України, звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки і зобов'язано засудженого періодично з'являтись на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи.

16.04.2014 року ОСОБА_2 було поставлено на облік в Красноградській МВ КВІ УДПтСУ в Харківській облсті та ознайомлено з умовами та порядком відбування покарання. Постановою від 16.04.2014 року винесено постанову про встановлення днів явки ОСОБА_2 на реєстрацію в третій вівторок кожного місяця. 21.07.2014 року та 28.11.2015 року ОСОБА_2 оголошувалися письмові попередження про можливість скасування іспитового строку, з якими він був ознайомлений особисто, оскільки він не з"являвся на реєстрацію у встановлені дні. Крім того, ОСОБА_2 не з'явився на реєстрацію до Красноградського РВ КВІ УДПтС України в Харківській області 19.01.2016 року, 16.02.2016 року та 15.03.2016 року. Засуджений надавав письмові пояснення, 29.04.2016 року ОСОБА_2 оголошено письмове попередження про можливість скасування іспитового строку, з яким він ознайомлений особисто.

Таким чином, на думку начальника Красноградського РВ КВІ УДПтСУ в Харківській області, засуджений ОСОБА_2 не виконав покладені на нього судом обов'язки та не з"являвся на реєстрацію без поважних причини, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, тому в поданні просить іспитовий строк засудженому скасувати та направити ОСОБА_2 для відбування призначеного вироком суду покарання.

Прокурор у судовому засіданні при вирішенні подання поклався на розсуд суду.

Захисник та засуджений ОСОБА_2 заперечували проти задоволення подання. ОСОБА_2 звертав увагу суду, що на його утриманні перебуває двоє дітей, які продовжують навчання, що вимагає значних коштів на навчання, тому через постійну зайнятість на роботі він не міг своєчасно з'явитися на реєстрацію до КВІ, про що надав довідку.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно з ч.2 ст.76 КК України контроль за поведінкою засуджених звільнених від відбування покарання з випробуванням здійснюється органами виконання покарань за місцем проживання засудженого. Частина 2 ст.78 КК України передбачає, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Відповідно до положень ст. 166 Кримінально-виконавчого Кодексу України, у разі ухилення засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, від виконання обов'язків, які покладені на нього судом, або порушення громадського порядку, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, кримінально-виконавча інспекція застосовує до нього застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. Невиконанням обов'язків вважається таке, коли засуджений не виконав хоч один з обов'язків, які було покладено на нього судом. Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.

Згідно п.п.5.2, 5.3 Розділу ІV Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затвердженої Наказом Державного департаменту з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 року № 270/1560, якщо засуджена особа ухиляється від виконання покладених на неї судом обов'язків чи притягувалась до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку, то такій засудженій особі виноситься застереження у виді письмового попередження про можливість скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання (п. 5.2). Якщо засуджена особа не виконує покладених на неї судом обов'язків після застереження у виді письмового попередження або три і більше разів вчинювала правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення, а також коли засуджена особа не з'являється до інспекції два і більше разів без поважних причин (що повинно бути підтверджено матеріалами) або зникла з метою ухилення від контролю за її поведінкою з постійного місця проживання, то інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженої особи для відбування призначеного судом покарання (п. 5.3).

В 5.4 Інструкції вказано, невиконанням обов'язків вважається, коли засуджена особа не виконала хоча б одного з обов'язків, які було покладено на неї судом (наприклад, не з'являється до інспекції два і більше разів підряд без поважних причин). Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням надсилається до суду протягом місяця після встановлення таких фактів (частина 3 статті 166 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Встановлено, що в період з 20.05.2014 року по 20.04.2016 року ОСОБА_2 не з'являвся для реєстрації до органів кримінально-виконавчої інспекції у встановлені дні, а саме: 17.06.2014, 15.07.2014, 20.10.2015, 17.11.2015, 19.01.2016, 16.02.2016, 15.03.2016. В поясненнях ОСОБА_2 вказував, що не прибував до інспекції з поважних причин через зайнятість на роботі, зокрема про це свідчить довідка надана ПП "Поліфен", яка підтверджує, що засуджений працював на підприємстві з 11.01.2016 року до 16.03.2016 року експедитором. Той факт, що ОСОБА_2 не мав наміру ухилятися від виконання покладених на нього судом обов'язків підтверджується його подальшими діями. Так, після неявки ОСОБА_2, він добровільно прибував до кримінально-виконавчої інспекції та пояснював причини неприбуття.

Як вказано в ч.5 ст.166 КВК України, поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.

З матеріалів доданих до подання та досліджених в судовому засіданні, не вбачається, що засуджений не з'являвся до інспекції більше двох разів саме без поважних причин. Необхідною умовою скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого до місць позбавлення волі є з'ясування поважності причин неявки до кримінально-виконавчої інспекції.

Відповідно до ч. 2 ст.78 КК України та роз'яснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року, суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання, у разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст.76 КК України, або систематичного вчинення правопорушень (три і більше разів), що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

Враховуючи наведене, підстав вважати, що виправлення засудженого ОСОБА_2 можливе лише в місцях позбавлення волі, судом не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні подання начальника Красноградським РВ КВІ УДПтС України у Харківській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_2 для відбування призначеного покарання за вироком Красноградського районного суду Харківської області від 29 листопада 2013 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч.3 ст.191 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 3 роки, на підставі ст.ст.75,76 КК України, звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки і зобов'язано засудженого періодично з'являтись на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 78 КК України, ст. 539 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні подання начальника Красноградським РВ КВІ УДПтС України у Харківській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого ОСОБА_2 для відбування призначеного покарання - відмовити.

Особову справу засудженого ОСОБА_2 повернути до Красноградським РВ КВІ УДПтС України у Харківській області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Красноградського районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Оскарження ухвали в апеляційному порядку не зупиняє її виконання.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя

Красноградського районного суду І.Г.Рибальченко