Рішення № 57521868, 22.04.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/31329/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ластовки Н.Д.,

при секретарі Фузік Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звертаючись з позовом до суду просили стягнути з ОСОБА_3 заподіяну їм матеріальну шкоду в розмірі 53556,56 грн. та судові витрати в розмірі 535,58 грн. судового збору та 1300,00 грн. плати за проведення оцінки матеріального збитку.

Позивачі мотивують свої позовні вимоги тим, що 01.07.2014 року відбулось залиття квартири позивачів з вини відповідачів, які мешкають в АДРЕСА_2, що розташована поверхом вище над квартирою позивачів. Згідно акту від 07.07.2014 року, затвердженого начальником ЖРЕО-409 Пилипенком Н.К., причиною залиття стало халатне відношення відповідачів до свого сантехнічного обладнання, що призвело до виривання гнучкої підводки до змивного бачка унітазу. В результаті залиття, квартира позивачів зазнала значних пошкоджень, зокрема, в кімнатах деформований штучний паркет на підлозі, деформовані внутрішні двері до кімнат, ванної та туалету, деформовані вхідні двері, частково відшарувалися шпалери та зруйновано пофарбування на стінах та стелі, відпадає плитка у ванній кімнаті та туалеті. Відповідно до звіту № 119/14 від 29.09.2014 року розмір матеріального збитку, заподіяний конструктивним елементам квартири позивачів внаслідок залиття складає 53 556,56 грн. За проведення робіт з незалежної експертної оцінки майна позивачами відповідно до договору № 107/14 від 08.09.2014 року було сплачено 1 300,00 грн.

Під час розгляду справи судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог було залучено Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва, оскільки вказана організація є балансоутримувачем будинку по б-ру. Перова, 54., а також до участі у справі в якості співвідповідача було залучено співвласника квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_4.

Під час розгляду справи, позивачі в порядку ст. 31 ЦПК України збільшували свої позовні вимоги, в останній редакції станом на 14.03.2016 року позивачі збільшили розмір позовних вимог, в яких просили стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачів заборгованість за заподіяну матеріальну шкоду внаслідок залиття квартири у розмірі 60027,40 грн., стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачів компенсацію за заподіяну їм моральну шкоду в розмірі 11713,00 грн., а також стягнути з відповідачів судові витрати, понесені ними при зверненні до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що 17.12.2015 року по справі було проведено судову будівельно-технічну експертизу відповідно до якої, розмір майнової шкоди склав 53 978,40 грн. За проведення судової будівельно-технічної експертизи, позивачами було сплачено 4 305,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт та окрім цього, позивачами була проведена чистка та відновлення пошкоджених килимів, за що вони сплатили 444,00 грн. Крім того, позивачі вважають, що зі сторони відповідачів їм завдано моральну шкоду, яку вони оцінюють в розмірі 11 713,00 грн., що полягає в порушенні права власності, зокрема, внаслідок пошкодження квартири позивачі зазнали не мало переживань та страждань з приводу того, що майже два роки змушені жити в пошкодженій квартирі, а особи, які пошкодили майно, не мають на меті добровільно відшкодувати заподіяні матеріальні збитки або ж провести ремонтно-відновлювальні роботи. Такі обставини тримали позивачів у постійній нервовій та психологічній напрузі, що вплинуло на їх звичайний життєвий уклад, вони витратили немало часу на поїздки до експертної установи з метою визначення вартості відновлювальних робіт, отримання необхідних документів для підтвердження розміру шкоди та встановлення особи, винної в її заподіянні, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений на сім'ю та роботу.

Позивачі та їх представник в судове засідання не з'явилися, проте від представника позивачів до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили, заяв та клопотань від них на адресу суду не надходило.

На підставі ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи думку представника позивачів, який подав заяву про розгляд справи в заочному провадженні, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 проживають в будинку АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

01.07.2014 року в квартирі позивачів АДРЕСА_1 сталося залиття, що не заперечувалося сторонами по справі під час розгляду справи.

Згідно запису в журналі викликів аварійної служби, на залиття квартири АДРЕСА_1 01.07.2014 року о 18 год. 15 хв. виїжджала аварійна бригада Дніпровського району м. Києва.

Положенням ст.151 ЖК України визначено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку при домову територію.

Згідно із ст. 319, 322 ЦК України власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. № 45, власник, наймач (орендар) квартири зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.

Згідно з п.18 Правил, власники квартир зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримувати правил пожежної безпеки. При появі несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємства по обслуговуванню житла.

Тобто, законодавець покладає обов'язок на власника майна щодо належного його утримання і експлуатацію, без порушення прав інших громадян, а тому саме власник майна повинен нести відповідальність за дії, вчинені іншими особами, які за його згодою проживають в квартирі, і внаслідок яких завдана шкода третім особам.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1, належить на праві приватної, спільної сумісної власності позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло від 18.07.2007 року. (а.с.5)

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 17.11.2006 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.11.2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить по ? частки квартири АДРЕСА_2. (а.с. 87,89)

Згідно довідки (Форма 3) №2056 від 29.05.2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_2. (а.с.80).

Частиною 1 ст. 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК України).

Згідно акту від 07.07.2014 року, затвердженого начальником ЖРЕО-409 Пилипенком Н.К., залиття у квартирі АДРЕСА_1 сталося з вище розташованої квартири № 27, 01.07.2014 року. Причиною залиття стало халатне відношення до сантехнічного обладнання в квартирі АДРЕСА_2 (вирвано гнучку підводку на змивний бачок унітазу). (а.с.7)

Під час візуального обстеження у квартирі АДРЕСА_1 комісією ЖРЕО-409 виявлено, що для ліквідації наслідків залиття в квартирі АДРЕСА_1 необхідно виконати наступні обсяги робіт: витравка плям - 1,5 кв.м., поліпшення клейове на стелі у санвузлі - 1,2 кв.м., заміна шпалер на стелі - 48 кв.м., заміна шпалер на стінах - 125 кв.м., заміна паркетної підлоги у кімнатах - 22,3 кв.м. (а.с.7)

Згідно висновку звіту № 119/14 від 29.09.2014 року про визначення розміру матеріальних збитків, розмір матеріальних збитків, які завдано ОСОБА_1 в результаті залиття квартири АДРЕСА_1, яке трапилося 01.07.2014 року, складає 53 556,56 грн. (а.с.8-19).

Згідно з приписами ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 1167 цього Кодексуморальна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

При цьому, у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди, згідно з якою саме відповідач доводить відсутність своєї вини у завданні шкоди. Позивачі довели завдану їм шкоду, протиправність дій відповідачів, причинний зв'язок між ними, а відповідачі відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України це не спростували і не довели відсутність своєї вини.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Ухвалою суду від 21.07.2015 року, за клопотанням представника позивачів, судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському Науково-Дослідному інституту судових експертиз.

Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 13589/15-42, складеного за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження 17.12.2015 року, розмір матеріальних збитків, спричинених власникам квартири АДРЕСА_1 внаслідок залиття складає 53 978,40 грн. (а.с.113-139)

Відповідно до Акту № 13589/15-42 здачі-приймання висновку судового експерта, позивачами за проведення судової будівельно-технічної експертизи було сплачено 4 305,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт.(а.с.112 а).

Згідно зі ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

У відповідності до вимог ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмету зобов'язання.

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що саме відповідачі, як власники квартири повинні нести відповідальність за шкоду, завдану неправомірними діями, а також вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання виникнення ситуацій з негативними наслідками, у даному випадку - залиття.

Твердження відповідача ОСОБА_3, з приводу того, що вона піддає сумніву акт від 07.07.2014 року, затверджений начальником ЖРЕО-409 Пилипенком Н.К., оскільки він має ряд неточностей, був складений у відсутність відповідачки та без присутності свідків, суд до уваги не приймає, оскільки відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень.

Зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини, беручи до уваги обов'язок сторони надати докази на підтвердження своїх вимог та враховуючи висновки проведеної експертизи щодо розміру матеріальних збитків, спричинених власникам квартири АДРЕСА_1, внаслідок залиття, враховуючи причинний зв'язок заподіяної шкоди, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивачів в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 53 978,40 грн., крім того, суд вважає, що є всі підстави для відшкодування позивачам зі сторони відповідачів витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 4 305,00 грн., а всього 58283,40 грн.

Згідно ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись з позовними вимогами позивачі просили, серед іншого, стягнути на їх користь з відповідачів понесені ними витрати в розмірі 1300,00 грн. за проведення робіт з незалежної експертної оцінки майна та 444,00 грн. вартості проведення чистки та відновлення пошкоджених килимів.

Разом з тим, позивачами не надано належних та допустимих доказів, які мали підтвердити факт сплати за надані послуги «Центру експертної оцінки» ФОП «Левицький Владислав Владиславович» за визначення розміру матеріальних збитків та наданих висновків експерта за звітом № 119/14 від 29.09.2014 року, що позбавляє суд можливості встановити факт проведених позивачами витрат, крім того в акті від 07.07.2014 року, затвердженому начальником ЖРЕО-409, під час візуального обстеження у квартирі АДРЕСА_1, комісією не виявлено та у вищевказаному акті не зазначено, що для ліквідації наслідків залиття у квартирі АДРЕСА_1 необхідно проведення чистки та відновлення пошкоджених килимів, також чистка килимів не зазначалась серед збитків завданий позивачам у висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, а тому суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими, не містять причинного зв'язку пов'язаного із залиттям та не підлягають задоволенню.

За приписами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п.9 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п.п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правої відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За вимогами чинного процесуального законодавства, обставини зазначені позивача на підтвердження вимог щодо наявності моральної шкоди мають бути підтверджені належними засобами доказування, за відсутності яких можна стверджувати про недоведеність позивачем факту завдання йому моральної шкоди.

З урахуванням характеру правопорушення, ступеня вини осіб, які завдали моральної шкоди та вимог позивачів в частині стягнення на їх користь з відповідачів моральної шкоди, яка завдана позивачам внаслідок залиття квартири, розладом нормального життя позивачів, нервової напруги та переживань щодо пошкодженого майна, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом в розмірі 1000,00 грн., яка має бути відшкодовано солідарно відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір» суд присуджує стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 582,83 грн. та 25,20 грн. витрат пов'язані з викликом відповідачів, а всього 608,03 грн., тобто по 304 грн. для кожного позивача.

Виходячи з наведеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. 151 ЖК України, ст.ст. 3, 11, 50, 57,60,88,169,212-215,224-26 ЦПК України, ст.23, 319, 322, 541, 1166, 1167, 1192 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 58283,40 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 152,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 152,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 152,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 152,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Позивач, який не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя