Постанова № 57514917, 27.04.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2016 р. Справа № 917/2537/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача не зявився

відповідача - не зявився

ДФІ не зявився

ТОВ "Інженерно-будівельна компанія "СІТІ-СКС"- не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу управління капітального будівництва Полтавської ОДА (вх. № 970П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.02.2016 р. у справі № 917/2537/15

за позовом Козельщинської Центральної районної лікарні, вул. Радянська, 81/10, смт. Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область, 39100

до управління капітального будівництва Полтавської обласної державної адміністрації, вул. Зигіна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 фінансова інспекція в Полтавській області, 36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 1.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Інженерно-будівельна компанія "СІТІ-СКС", 36000, Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 2, оф.413.

про стягнення 11012,57 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2015 р. Козельщанська Центральна районна лікарня звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з управління капітального будівництва Полтавської обласної державної адміністрації 11012,57 грн. завищеної вартості ремонтно-будівельних робіт.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.01.2016 р. залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 фінансову інспекцію в Полтавській області, 36011, м. Полтава, вул. Шевченка, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Інженерно-будівельну компанію "СІТІ-СКС", 36000, Полтавська область, м. Полтава, вул. Фрунзе, 2, оф.413.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.02.2016 (суддя Іваницький О.Т.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Управління капітального будівництва Полтавської обласної державної адміністрації на користь Козельщинської Центральної районної лікарні основний борг в розмірі 11 012, 57 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 1218,00 грн.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та на неповне зясування обставин, що мають значення для справи. Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно не враховано висновку комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи № 615/616 від 14.11.2014 р., у відповідності до якого встановлено відсутність факту завищення вартості ремонтно-будівельних робіт по обєкту «Реконструкція полового відділення в лікувально-діагностичному відділенні Козельщанської центральної районної лікарні». Даний факт свідчить про те, що управлінням капітального будівництва Полтавської обласної державної адміністрації здійснено належним чином контроль за виконанням будівельно-монтажних робіт та технічний нагляд за будівництвом обєкта. Щодо самої вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області (далі - ДФІ в Полтавській області) від 15.04.2014 № 16-04-3-14/3009 та постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 за № 816/2144/14, за наслідками яких Козельщинською ЦРЛ подано позов до УКБ Полтавської ОДА, відповідач зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 28.10.2014 (аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15.04.2014 (справи №№ 21-40а14, 21-63а14), 13.05.2014 (справа № 21-89а14), 20.05.2014 (справа № 21-93а14)), вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині є обов'язкова до виконання саме цією організацією. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Тому висновки суду, зазначені у рішенні в адміністративному спорі, не є преюдиційними для даного спору і не можуть бути підставою для стягнення коштів або зобовязання сторонніх осіб (підрядників) до вчинення певних дій. Враховуючи зазначене вище, апелянт вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 за № 816/2144/14 за позовом ДФІ в Полтавській області до Козельщинської ЦРЛ про зобов'язання вчинити певні дії, а саме: виконати пункт 1 вимоги від 15.04.2014 № 16-04-3-14/3009 суперечить чинному законодавству. Вказані вище обставини взагалі не досліджувались судом першої інстанції під час судового розгляду справи і відповідно не були враховані при прийнятті рішення, тобто судом фактично неповно з'ясовано обставини справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.04.2016 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 р. розгляд справи відкладено на 20.04.2016 р.

ОСОБА_1 фінансова інспекція в Полтавській області 18.04.2016 р. за вх. № 4114 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Козельщинська Центральна районна лікарні 25.04.2016 р. за вх. № 4391 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка. Крім того, просила розглянути справу без участі її представника.

Представники учасників процесу в судове засідання 27.04.2016 року не зявились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Підпунктом 3.9 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 11110 ГПК України).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України (абз. 1 пп. 3.9.1 пп. 3.9 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

У пп. 3.9.2 пп. 3.9 п. 3 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено, що неявка учасника судового процесу у судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження від 06.04.2016 р. була направлена учасникам процесу, згідно зі штампом канцелярії, який міститься на зворотній ухвали 06.04.2016 р.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності належних зазначених представників та за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 27.08.2012р. був укладений Договір № 03-38 між ЦРЛ та Управлінням капітального будівництва Полтавської ОДА (далі - УКБ) про надання послуг з технічного нагляду за реконструкцію пологового відділення в лікувально-діагностичного відділення Козельщинської ЦРЛ / друга черга / в смт. Козельщина, Полтавської області.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що за наслідками ревізії ДФІ складено акт № 04-21/26 від 04.04.2014 р., на підставі зазначеного акту ревізії ДФІ в Полтавській області направлено головному лікарю Козельщинської ЦРЛ письмову вимогу про усунення виявлених ревізією порушень та недоліків № 16-04-3-14/3009 від 15.04.2014 р., а саме: вимога про стягнення з ТОВ "Інженерно-будівельна компанія "СІТІ-СКС" завищеної вартості ремонтно-будівельних робіт у розмірі 440502,60 грн. та з управління капітального будівництва Полтавської обласної державної адміністрації в сумі 110212,57 грн.

Підставою для формування вищевказаної вимоги слугували встановлені порушення в ході виконання договорів укладених між ЦРЛ та ТОВ «ІБК «СІТІ - СКС». Стосовно договірних відносин між ЦРЛ та УКБ встановлено порушення п.п. 1 п. 5 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 р. № 903 (із змінами та доповненнями) в частині проведення перевірки відповідності виконання будівельно-монтажних робіт, конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання проектним рішенням, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов та інших нормативних документів, що призвело до завищення вартості наданих послуг по вказаному об'єкту на суму 11012, 57 грн.

Крім того, позивач вказує на те, що завищення відповідачем вартості наданих послуг за спірним договором на суму 11012,57 грн. встановлено у постанові Полтавського кружного адміністративного суду від 14.08.2014 р. по справі №816/2144/14, яка набрала законної сили.

Таким чином, позивач вважає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору від 27.08.2012 р. №03-38 в частині в частині проведення перевірки відповідності виконаних будівельно-монтажних робіт, конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання проектним рішенням, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов та інших нормативних документів, що призвело до завищення вартості наданих послуг по вказаному вище об'єкту, на загальну суму 11012,57 грн. (367085,5 грн. (підсумок граф 1-9 по виявлених порушеннях)*2,5% (вартість послуг на здійснення технічного нагляду) * 20% ПДВ), які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 22, 611 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, з чим не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

З даними висновками не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Так, предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача збитків в розмірі 11012,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються результатами проведеної ревізії ДФІ, за наслідками якої складено акт № 04-21/26 від 04.04.2014 р. На підставі акту ревізії ДФІ в Полтавській області направлено головному лікарю Козельщинської ЦРЛ письмову вимогу про усунення виявлених ревізією порушень та недоліків № 16-04-3-14/3009 від 15.04.2014 р., а саме: вимога про стягнення з ТОВ "Інженерно-будівельна компанія "СІТІ-СКС" завищеної вартості ремонтно-будівельних робіт у розмірі 440502,60 грн. та з управління капітального будівництва Полтавської обласної державної адміністрації в сумі 110212,57 грн.

На виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 у справі № 816/2144/14 ЦРЛ була направлена до УКБ претензійна вимога № 1061 від 07.05.2015 про повернення лікарні грошових коштів за неякісне забезпечення контролю та технічного нагляду в сумі 11012,57 грн.

Згідно частини другої статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підставою виникнення у сторін певних прав та обовязків є укладений між ними договір № 03-38 від 27.08.2012 р.

УКБ Полтавської обласної державної адміністрації відповідно до умов вищевказаного договору взяло на себе зобовязання щодо контролю ходу виконання будівельно-монтажних робіт відповідно до затвердженої та отриманої від замовника проектно-кошторисної документації та договірної ціни.

Аналіз вищевикладених положень договору надає суду підстави для висновку про те, що даний договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України Згідно зі ст. 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.1 договору № 03-38 від 27.08.2012р. визначено, що сума договору розраховується у розмірі 2,5 % від суми вартості по графам 1-9 зведеного кошторисного розрахунку.

Даний договір укладено з метою технічного контролю та нагляду ходу виконання будівельно-монтажних робіт за договором укладеним між товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «СІТІ-СКС» та Козельщинською ЦРЛ від 30.07.2012 № 77 на виконання робіт.

У відповідності до приписів ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 р. у справі № 816/2144/14 за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Полтавській області до Козельщинської центральної районної лікарні, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «СІТІ-СКС», Управління капітального будівництва Полтавської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії, встановлено, що за результатами проведених відкритих торгів на закупівлю робіт з реконструкції пологового відділення в лікувально-діагностичне відділення Козельщинської ЦРЛ, між Козельщинською ЦРЛ в особі головного лікаря ОСОБА_2 та ТОВ «ІБК«СІТІ-СКС» в особі директора ОСОБА_3, укладено договір від 30.07.2012 № 77 на виконання робіт.

Даний договір за своїм змістом та правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до пункту 3.1 зазначеного договору, договірна ціна робіт з будівництва об'єкта та пусконалагоджувальних робіт, не враховуючи витрат Замовника, становить 5199980 гривень. Вказана Договірна ціна є твердою, складається Підрядником на основі затвердженої проектної документації згідно вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві.

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акти виконаних робіт є первинними звітними документами бухгалтерського обліку, що відображають вартість та обсяги робіт.

Згідно з п. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХІУ особи, що підписують акти виконаних робіт несуть відповідальність за недостовірність відображення даних в первинних; документах бухгалтерського обліку.

Згідно даних бухгалтерського обліку Козельщинської ЦРЛ, ТОВ «ІБК«СІТІ-СКС» на виконання вказаних договорів виконано робіт на загальну суму 5411745,52 грн., які відображені в актах ф. КБ-2в за серпень, вересень та листопад 2012 року

За вказані роботи Козельщинською ЦРЛ протягом 2012-2013 оплачено кошти в загальній сумі 5411745,52 грн. Станом на 14.03.2014 за даними бухгалтерського обліку Козельщинської ЦРЛ роботи, виконані ТОВ «ІБК «СІТІ-СКС» по об'єкту: «Реконструкція пологового відділення в лікувально-діагностичне відділення Козельщинської ЦРЛ (друга черга) в смт. Козельщина Полтавської області» оплачені в повному обсязі, по взаєморозрахунках між Козельщинською ЦРЛ та ТОВ «ІБК «СІТІ-СКС» кредиторська чи дебіторська заборгованість відсутні.

Позивач не спростовує того факту, що послуги, передбачені договором, були надані ТОВ «ІБК «СІТІ-СКС» у повному обсязі і у встановлені строки, позивач не мав претензій щодо обсягу і якості виконаних робіт та повністю оплатив вартість наданих послуг, яка була визначена сторонами в договорі та кошторисній документації.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що технічний нагляд здійснювався на підставі Договору послуг на часткове виконання функцій замовника по здійсненню контролю та технічного нагляду за № 03-38 від 01.08.2012, укладеного між управлінням капітального будівництва Полтавської облдержадміністрації та Козельщинською центральною районною лікарнею.

У відповідності до підпунктів 2.2.1-2.2.13 розділу 2 Договору до обов'язків Управління належить контроль ходу виконання будівельно-монтажних робіт відповідно до затвердженої та отриманої від Замовника проектно-кошторисної документації та договірної ціни, перевірка наявності документів, що засвідчують якість застосованих матеріалів та конструкцій, контроль за дотриманням технології будівельного виробництва, перевірка обсягів виконаних робіт (актів ф. КБ-2в), правильності ведення виконавчої документації та участь у здачі об'єкта в експлуатацію.

До складу робіт у прийнятих в кошторисній документації розцінках згідно договору Замовник зобов'язаний передати 1 екземпляр затвердженої документації Виконавцю (п. 2.1.3), а Виконавець у свою чергу зобов'язаний приймати роботи відповідно до затвердженої та отриманої від Замовника проектно-кошторисної документації та договірної ціни (п. 2.2.1). Проектно-кошторисна документація пройшла експертизу та відповідно отримала позитивний експертний звіт.

Оскільки зауваження до обсягів і якості фактично виконаних робіт та ведення виконавчої документації відсутні, колегія суддів приходить до висновку про те, що послуги зі здійснення технічного нагляду (яким не передбачено перевірку розцінок, цін на матеріально-технічні ресурси тощо) Управлінням надано правомірно на належному рівні у відповідності з чинним законодавством України та у межах повноважень встановлених Договором.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 632 цього ж кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що договір в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, чи до них були внесені відповідні зміни. Позивачем також не надано доказів на підтвердження перевищення кошторису.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.

Статтею 22 цього ж кодексу визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд апеляційної інстанції констатує належне виконання сторонами укладеного між ними договору відповідно до їх умов та згаданих норм права. В даному випадку позивачем не наведено обставин та не доведено належними та допустимими доказами, що мала місце протиправна поведінка відповідача у вигляді порушення договірного зобовязання, яка спричинила шкідливий результат для позивача, а відтак не може вважатися доведеним причинний звязок між заподіяною шкодою та поведінкою особи.

Згідно із ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що судом встановлено відповідність обсягів та вартості наданих відповідачем послуг, підстави для відшкодування позивачу збитків відсутні, оскільки стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань здійснюється в порядку ст. 623 ЦК України, при застосуванні норм якої враховується і те, що згідно норм ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, оскільки між позивачем у справі та відповідачем було укладено договір № 03-38 від 01.08.2012 р., а кошти, які позивач просить стягнути отримано останнім як оплату наданих відповідачем послуг за договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору і вони не можуть вважатися ані збитками, ані безпідставно набутим майном.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у своїй постанові від 02.07.2012 р. у справі № 5006/18/13/2012, а також Вищим господарським судом України в постановах від 04.02.2014 р. у справі № 918/1563/13, від 05.03.2014 р. у справі № 904/8879/13, від 07.05.2014 р. у справі № 924/560/13.

Звертаючись до господарського суду, позивач посилається на обставини, що відображені працівниками ДФІ в акті ревізії від 04.04.2014 р. № 04-21/26, який складено за результатами планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Козельщинської ЦРЛ за період з 01.01.2011 по 28.02.2014. За результатами ревізії контролюючий орган встановив наявність і розмір порушень, допущених Козельщинською ЦРЛ, та зобовязав державне підприємство вжити заходів до усунення порушень та притягнення до відповідальності винних осіб.

П. 1 письмової вимоги про усунення виявлених порушень № 16-04-3-14/3009 від 15.04.2014 Козельщинскій ЦРЛ пред'явлено вимогу стягнути завищену вартість ремонтно-будівельних робіт з Управління капітального будівництва Полтавської обласної державної адміністрації в сумі 11 012,57 грн.

Однак, сама по собі довідка або акт перевірки державної фінансової інспекції, не є належним і допустимим доказом на підтвердження порушення відповідачем зобовязань за договором і завдання позивачеві збитків.

Так, згідно ст. 15 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Отже, довідка органу фінансового контролю чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Так, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки Головного контрольно-ревізійного управління України, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. Отже, складений ДФІ акт ревізії від 04.04.2014 р. не може слугувати безумовним доказом на підтвердження порушення умов укладеного між сторонами договору.

Як було встановлено судом, зміст договору складають умови (в тому числі щодо вартості робіт), визначені за домовленістю сторін на основі їх вільного волевиявлення. При цьому сторони договору виконали всі його умови належним чином, без жодних претензій та зауважень.

В даному випадку, дослідженням матеріалів справи встановлено, що в діях відповідача, пов'язаних з укладенням та виконанням договору про надання послуги, відсутні будь-які ознаки протиправної поведінки по відношенню до позивача. Отже, суд вважає, що позивач не довів суду того, що саме відповідач є особою, діями або бездіяльністю якої позивачеві було спричинено збитки на суму 11012,57 грн.

Водночас, колегія судді вважає за необхідне зазначити, що виявлені за результатами планової ревізій фінансово-господарської діяльності позивача порушення можуть бути підставою для притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Отже, вирішуючи спор про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен зясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної міри відповідальності. Тоді, як в межах даної господарської справи позивачем жодним чином не доведено ані факту порушення відповідачем своїх зобовязань за договором, ані виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, що виключає застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Полтавської області неповно зясував обставини, що мають значення для справи та дійшов до помилкового висновку про неналежне виконання робіт за договором відповідачем.

Стосовно постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 р. у справі № 816/2144/14 колегія суддів зазначає таке.

По-перше, відповідно до положень ст. 35 ГПК України, воно не має преюдиційного значення у даному спорі в силу неспівпадіння субєктного складу учасників цих спорів.

По-друге, рішення адміністративного суду не може створювати обовязків для відповідача у даному спорі або впливати на встановлення факту збитків у даному спорі, оскільки таке тлумачення закону є грубим порушенням принципу правової визначеності.

Принцип правової визначеності в аспекті діяльності субєктів обороту полягає у зобовязанні державних владних органів забезпечити легкість зясування права тими, до кого воно застосовується, внаслідок чого учасники цивільного обороту повинні мати змогу планувати свої дії з упевненістю, що знають про їх правові наслідки.

Також цей принцип вимагає, щоб судові рішення були ясними, простими, точними, чіткими і несуперечливими.

За таких умов колегія суддів зазначає, що виконання відповідачем договору, отримання послуги позивачем без будь-яких зауважень, відсутність судового рішення про визнання угоди недійсною та усвідомлення сторонами презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), свідчить про те, що в межах наведеного принципу легальна і законна угода, виконання якої не викликало зауважень позивача, повинна створювати обумовлені угодою правові наслідки у вигляді грошової оплати.

За таких умов висновок адміністративного суду про порушення відповідачем цивільного зобовязання, прийнятий за відсутності відповідача, суперечить принципу правової визначеності.

Крім того, відповідно до послідовної та одноманітної практики ЄСПЛ вимогою, що випливає з принципу правової визначеності, є практика однакового застосування закону. Режим однакового застосування є необхідним для належного захисту прав і свобод. Він сприяє правовій безпеці субєкта цивільного обороту, який може планувати свою діяльність і розраховувати на те, що при реалізації його прав і законних інтересів органи влади та суди діятимуть передбачувано, відповідно до встановленого порядку. Суд є посередником у конфлікті між публічною владою та приватним субєктом, тобто він останній прихисток у випадку вчинення органами публічної влади чи посадовими особами свавільних дій проти приватних осіб («Совтрансавто-Холдинг проти України», «Бейєлєр проти Італії», тощо).

В цьому звязку колегія суддів зазначає, що господарськими судами впроваджена одноманітна практика щодо подібних судових справ (5023/1647/12, 922/552/14, 922/5206/15), тому позов не може підлягати задоволенню.

Опираючись на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. п. 2, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління капітального будівництва Полтавської ОДА на рішення господарського суду Полтавської області від 18.02.2016 р. у справі № 917/2537/15 задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.02.2016 р. у справі № 917/2537/15 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Стягнути з Козельщинської Центральної районної лікарні (вул. Радянська, 81/10, смт. Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область, 39100, р/рахунок 35419001029427, МФО 831019) на користь Управління капітального будівництва Полтавської обласної державної адміністрації (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 04013991, розрахунковий рахунок 35222201009854 в ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1339,80 грн.

Господарському суду Полтавської області на виконання постанови видати наказ.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.