Рішення № 57514523, 26.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2016 р.Справа № 922/1043/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Терновій М.П.

розглянувши справу

за позовом Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до Приватного підприємства "Дар'я", м. Люботин простягнення коштівза участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 ( дов. № 07 від 18.01.2016 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (договір № б/н від 17.03.2016 року);

Прокурор: Тарасова С.С. (посвідчення № 036251 від 12.11.2015 року).

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до Приватного підприємства "Дар'я" (відповідач) про стягнення неустойки у розмірі 1 122 656, 64 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем пункту 7.3. договору № 1324 купівлі-продажу об'єкта державної власності від 18.09.2015 року у частині повного та своєчасного виконання зобов'язань за договором.

Прокурор у призначене судове засідання 26.04.2016 року з'явився та повністю підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Позивач у призначене судове засідання 26.04.2016 року з'явився, заявлені прокурором позовні вимоги підтримав, проте письмово оформлених пояснень до матеріалів справи не надав.

Відповідач у призначене судове засідання 26.04.2016 року з'явився, проти заявлених позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у наданих заперечення на позовну заяву. Також, в засіданні підтримав клопотання про зменшення неустойки, яке викладено останнім у запереченнях.

Господарський суд вважає що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Зважаючи на викладене, за висновками суду в матеріалах господарської справи № 922/1043/16 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та які є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.04.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, господарським судом встановлено наступне.

18.09.2015 року між позивачем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (продавець) та відповідачем - Приватним підприємством "Даря" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 1324 купівлі - продажу об'єкта державної власності групи А - єдиного майнового комплексу колишнього Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства, що перебуває на балансі та орендується приватним підприємством "Даря, за адресою: 62433, Харківська обл., м. Люботин, вул. Вільна, 16 (далі - Договір) (т.с. І а.с. 14-16), відповідно до умов пункту 1.1. якого, продавець зобовязується передати у власність Покупцю Обєкт державної власності групи А - єдиний майновий комплекс колишнього Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства, що перебуває на балансі та орендується приватним підприємством Даря, за адресою: 62433, Харківська обл., м. Люботин, вул. Вільна, 16 (далі - Обєкт приватизації), який приватизовано шляхом продажу на аукціоні, а Покупець зобовязується сплатити ціну його продажу, виконати визначені у цьому Договорі умови та прийняти Обєкт приватизації.

Єдиний майновий комплекс колишнього Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з матеріалами інвентаризації станом на 31.05.2015, за результатами якої складений зведений акт інвентаризації майна, затверджений Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області 19.06.2015 р.

Відповідно до п. 2.1. вищевказаного Договору, покупець зобовязаний внести 5613283,20 грн., у тому числі ПДВ - 935547,20 грн., у повному обсязі за придбаний Обєкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.

Згідно з п. 2.2. вищезазначеного Договору, грошові кошти в розмірі 10 відсотків початкової ціни Обєкта приватизації в сумі 200474,40 грн., які перераховані покупцем на рахунок продавця платіжним дорученням від 01.09.2015 р. №34, зараховуються покупцю в рахунок ціни продажу Обєкта приватизації.

Покупець зобовязаний внести 40094,88 грн. податку на додану вартість від суми 200474,40 грн., яка складає 10% від початкової вартості обєкта приватизації, протягом 10 робочих днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору, розрахунки за придбаний Обєкт приватизації здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів у сумі 5613283,20 грн. з рахунку покупця на рахунок продавця №37186501900001 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код за ЄДРПОУ 23148337, одержувач: Регіональне відділення ФДМУ по Харківській області, в такому порядку:

- податок на додану вартість у розмірі 40094,88 грн. від суми 200474,40 грн., що складає 10 відсотків початкової ціни Обєкта приватизації, яка була внесена покупцем на рахунок покупця платіжним дорученням від 01.09.2015 №34, сплачується покупцем протягом 10 днів з моменту нотаріального посвідчення Договору;

- решта платежів, що складають 5372713,92 грн., у тому числі ПДВ - 895452,32 грн., враховуючи п. 2.2. цього Договору перераховується покупцем шляхом безготівковою перерахування з рахунка Покупця на рахунок Продавця, протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення Договору.

Згідно з п. 2.4. Договору, розрахунковий період починає діяти з наступного дня після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Вищевказаний Договір купівлі-продажу № 1324 від 18.09.2015 р. посвідчений нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 18.09.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з наявних виписок з рахунку позивача - Регіонального відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, перший платіж Приватним підприємством Дар'я у сумі 240 569,28 грн. здійснено 25.09.2015 р., наступний платіж в сумі 2 328 130,00 грн. здійснено відповідачем 05.11.2015 року, останній платіж за Договором у сумі 3 044 583,92 грн. здійснено відповідачем 17.11.2015 року (т.с. І а.с. 18-20).

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту передачі державного майна № 1020 від 20.11.2015 року, продавець передав, а покупець прийняв проданий 11.09.2015 шляхом продажу на аукціоні об'єкт державної власності групи А - єдиний майновий комплекс колишнього Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства, що перебуває на балансі та орендується приватним підприємством Даря, за адресою: 62433, Харківська обл., м. Люботин, вул. Вільна, 16. Майно передасться згідно зі зведеним актом Інвентаризації державного майна від 13.06.2015 затвердженим Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області 19.06.2015. Передача майна здійснюється згідно з договором купівлі-продажу від 18.09.2015 № 1324 посвідченим нотаріально 18.09.2015 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованим у реєстрі за № 2435 (т.с. І а.с. 17).

Прокурор звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому зазначає про те, що відповідачем останній платіж здійснено зі спливом 30 календарних днів, а 19.10.2015 р. у відповідача виникло зобовязання по сплати неустойки у розмірі 20 відсотків ціни продажу обєкта приватизації з урахуванням ПДВ.

Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на умови пункту 7.3. зазначеного вище Договору купівлі - продажу № 1324 від 18.09.2015 року, відповідно до умов якого, у разі несплати коштів згідно з Договором протягом 30 календарних днів з дня нотаріального посвідчення Договору покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу Обєкта приватизації з урахуванням ПДВ.

Окрім того, в обґрунтування позову прокурором вказано, зокрема, на приписи ч. 4 ст. 29 Закону України Про приватизацію державного майна, згідно з якими, у разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення договору покупець сплачує на користь державного органу приватизації неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу обєкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

Таким чином, з огляду на те, що ціна продажу за вищевказаним Договором купівлі-продажу № 1324 від 18.09.2015 р. становить 5 613283,20 грн. з урахуванням ПДВ, тому сума заявленої прокурором до стягнення неустойки складає 20 відсотків від його ціни, становить 1 122656,64 грн. (5 613 283,20 грн. х 20%), відповідно до наданого прокурором розрахунку (т.с. І а.с. 20).

03.12.2015 р. РВ ФДМУ по Харківській області на адресу ПП Дар'я направлено претензію про сплату неустойки у розмірі 1 122656,64 грн., яка залишилась без відповіді та задоволення.

Вищевказані обставини, на думку прокурора, має негативні наслідки у вигляді ненадходження коштів до державного бюджету та що створює загрозу економічним інтересам держави.

Відповідач під час розгляду справи проти позову заперечив повністю, в обґрунтування своїх заперечень останній наголошував про те, що позовні вимоги прокурора документально не підтвердженні та ґрунтуються виключно на існуванні умов п. 7.3. Договору купівлі - продажу № 1324 від 18.09.2015 р., навіть з огляду на те, що зобов'язання сторін за вищевказаним Договором виконано повністю та належним чином ще у 2015 році. Також, відповідачем наголошено про те, що прокурором жодним чином не доведено та документально не підтверджено жодними доказами щодо наявності доказів спричинення позивачу матеріальної або будь-якої іншої шкоди внаслідок незначного порушення строку здійснення останнього платежу за Договором купівлі - продажу № 1324 від 18.09.2015 р., тоді, як станом на 31.03.2016 р. відповідачем добросовісно та повністю виконані свої зобов'язання за Договором, тобто, станом на час звернення прокурором з даним позовом відповідачем повністю та належним чином виконані свої зобов'язання за Договором купівлі - продажу № 1324 від 18.09.2015 р., ще у 2015 році без будь - яких зауважень, а незначне прострочення здійснення останнього платежу жодним чином не відобразилось будь - якими негативними наслідками із заподіянням будь - яких збитків.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами ст. 610, ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.3. зазначеного вище Договору купівлі - продажу № 1324 від 18.09.2015 року, у разі несплати коштів згідно з Договором протягом 30 календарних днів з дня нотаріального посвідчення Договору покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу Обєкта приватизації з урахуванням ПДВ.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вважає обґрунтованими вимоги прокурора про стягнення з відповідача неустойки за порушення договірних зобов'язань.

Під час розгляду справи представник відповідача звернувся до господарського суду з клопотанням про зменшення на 99 % розміру неустойки, з посиланням на невідповідність значного розміру неустойки наслідкам порушення, у зв'язку із чим, у разі задоволення позову, нараховану прокурором неустойку відповідач просить суд зменшити на 99 %.

В обґрунтування вказаного клопотання, відповідачем наголошено, зокрема, про те, що прокурор у позовній заяві та під час розгляду справи взагалі не зазначає, які саме збитки спричинено відповідачем у зв'язку із незначним простроченням сплати останнього платежу за Договором купівлі - продажу № 1324 від 18.09.2015 р. Відповідачем також наголошено на наявність економічно нестабільної ситуації, яка склалася на протязі останніх років в Україні, а також на понаднормові інфляційні процеси, що має своє негативне відображення при здійсненні господарської діяльності підприємством відповідача, яке, як наголошує відповідач, працює із значними збитками та тривалий час перебуває у скрутному фінансово-економічному становищі, більш того, із значними зусиллями відповідач намагається своєчасно та повністю працівникам підприємства здійснювати нарахування заробітних плат із збереженням за останніми місця роботи.

Розглянувши зазначене клопотання суд зазначає, що можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, у випадку, коли розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, передбачена ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України. При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки суд має взяти до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; майнові та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, тобто зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду, та може бути застосоване на розсуд суду за наявності певних умов.

Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що розмір заявленої до стягнення неустойки не відповідають наслідкам порушення, також, суд враховує ту обставину, що станом на час звернення прокурора з даним позовом до господарського суду, зобов'язання сторін за вищевказаним Договором виконано повністю.

Крім того, прокурором не надано до матеріалів жодних доказів спричинення відповідачем матеріальної або будь-якої іншої шкоди внаслідок порушення з боку останнього терміну здійснення останнього платежу за Договором.

Вартість об'єкту за умовами Договору купівлі - продажу № 1324 від 18.09.2015 р. складає 5 613283,20 грн., тоді, як розмір заявленої неустойки становить 1 122565,64 грн., що складає 1/2 вартості самого об'єкту.

В підтвердження незадовільного фінансового стану представник відповідача надав Довідку про результати господарської діяльності підприємства станом на 25.04.2016 р.

Суд в даному випадку також враховує ступень виконання зобов'язання, незначне прострочення виконання, наслідки порушення зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінку винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, що не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3 ЦК України, частині третій статті 509 ЦК України та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, просимо господарський суд її зменшити на 99%, оскільки наявність у кредитора можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка є несправедливо непомірний тягар для відповідача та джерело отримання від відповідача невиправданих додаткових прибутків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Вищевказана частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Вказана правова позиція має своє відображення у Постанові Верховного суду України від 03.09.2014 р. у справі № 6-100цс14, постанові Верховного суду України від 03.12.2013 р. у справі № 3-35гс13.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на 99 % таким, що підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки на 90 %.

За даних обставин, об'єктивно оцінивши даний випадок, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення суми неустойки, оцінивши надані сторонами докази, зважаючи на те, що неустойка - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, господарський суд прийшов до висновку про винятковість даного випадку та вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, у відповідності до вимог п.3 ст. 83 ГПК України, задовольнити частково клопотання відповідача та зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки до 90 % від правомірно нарахованих та стягнути з відповідача 112265,66 грн. неустойки за неналежне виконання умов Договору.

Судом враховано, що аналогічну правову позицію викладено і у постановах Вищого господарського суду України, зокрема, №914/1013/15 від 08.10.2015 р. та №906/575/15 від 21.10.2015 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Вищенаведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів п.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, п. 3 ст. 83, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Дар'я" (62433, Харківська область, м. Люботин, вул. Артема, 48, код ЄДРПОУ: 21194333) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, р/р № 37186501900001 у ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 23148337 (одержувач коштів: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області) - 112 265,66 грн. неустойки.

Стягнути з Приватного підприємства "Дар'я" (62433, Харківська область, м. Люботин, вул. Артема, 48, код ЄДРПОУ: 21194333) на користь Прокуратури Харківської області, код 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172,рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету -2800) - витрати зі сплати судового збору в сумі 16 839,85 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 04.05.2016 р.

Суддя ОСОБА_4