Постанова № 57513306, 18.04.2016, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/899/16-а

Провадження №2-а/592/31/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі:

головуючого судді Чернобая О.І.,

за участю: секретаря судового засідання Мазіної К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, який обґрунтовує, тим що з червня 1987 року вона працювала на посаді судді Ковпаківського району м.Суми, а з 2010 року суддею апеляційного суду Сумської області. 05.09.2014 року нею до Вищої ради юстиції України була подана заява про відставку і 16.07.2015 року вказана заява була задоволена та до Верховної Ради України було внесено подання про її звільнення. 12.11.2015 року постановою № 788-VIII Верховної Ради України вищевказане рішення про її звільнення було задоволено. 24.11.2015 року наказом голови апеляційного суду Сумської області її було звільнено з посади судді, тобто з 25.11.2015 року вона набула статусу судді у відставці. 14.10.2014 року їй виповнилося 65 років. На час виникнення у неї права на відставку і досягнення нею 65 років був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» відповідно до ст. 138 якого, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Отже, на час подання заяви про відставку вона отримала право на матеріальне забезпечення судді у відставці, а саме щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого повинен складати 90 % суддівської винагороди без обмеження граничного розміру утримання судді. 19.01.2016 року вона звернулася до відповідача з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання їй, як судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», однак рішенням відповідача від 20.01.2016 року їй було відмовлено у призначенні довічного грошового утримання. Вважає, що вказане рішення відповідача не відповідає вимогам Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в та положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998 року. За таких обставин уточнивши позовні вимоги просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй у призначенні довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90 відсотків грошового утримання судді відповідно до довідки від 14.01.2016 року про суддівську винагороду, виданої апеляційний судом Сумської області та на підставі ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів » № 2453 від 07.07.2010 року призначити їй щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 90 відсотків грошового утримання судді відповідно до довідки від 14.01.2016 року про суддівську винагороду для нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Апеляційний судом Сумської області, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного утримання, а також просить стягнути з Державного бюджету України на її користь судовий збір.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач у своїх запереченнях позов не визнав, оскільки вважає, що п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/ щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Питання призначення спеціальних пенсій на законодавчому рівні не вирішено, тому з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У зв'язку з чим в задоволенні позову просить відмовити.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 22.06.1987 року вперше обрана народним суддею Ковпаківського районного народного суду м.Суми, а з 01.07.1996 року призначена головою Ковпаківського районного суду м.Суми.

19.10.2010 року позивач обрана на посаду судді апеляційного суду Сумської області. 17.06.2004 року Верховною Радою України обрана суддею безстроково (а.с.20-22).

05.09.2014 року позивач звернулася до Вищої ради юстиції з заявою про відставку.

16.07.2015 року Вищою радою юстиції було прийнято рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Сумської області (а.с.16).

На момент звернення позивача до Вищої ради юстиції з заявою про відставку стаж роботи на посаді судді склав 27 років.

12.11.2015 року згідно постанови Верховною Радою України постанова № 788-VIII «Про звільнення суддів» позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади судді апеляційного суду Сумської області (а.с.5).

24.11.2015 року головою Апеляційного суду Сумської області видано наказ № 99-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді та відраховано зі штату апеляційного суду Сумської області 24.11.2015 року у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.15).

Згідно довідки про суддівську винагороду № 3 від 14.01.2016 року, яка була видана Апеляційним судом Сумської області, вбачається, що суддівська винагорода позивача, яка враховується при нарахуванні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці склала 25768,60 грн., з яких 15158,00 грн. - посадовий оклад, 10610,60 грн. - вислуга років (а.с.86).

19.01.2016 року позивач звернулася до УПФ України в м.Сумах з заявою про призначення їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Однак, відповідач своїм рішенням № 802054 від 20.01.2016 року відмовив позивачу в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з підстав передбачених п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін щодо деяких законодавчий актів України щодо пенсійного забезпечення», яким з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, в тому числі, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (а.с.26).

Натомість, суд не може погодитись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, щодо відмови позивачу призначити щомісячне довічне грошове утримання, як судді у відставці з наступних підстав.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє верховенство права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Вказаний принцип верховенства права як першочерговий закріплений у ст.ст.7,8 КАС України.

Статтею 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив у випадку подання заяви про відставку.

Частиною третьою статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 01.05.2014 року, яка діяла на час звернення позивача з заявою про відставку від 05.09.2014 року передбачалося, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 70 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Згідно з ч.1 ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначеної редакції суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.2, абз.2 п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): ч.3, 1-3 речення ч.5 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI; ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI; абз.2 п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень ч.ч.2, 3 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.

Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, 22 травня 2008 року №10-рп/2008, які полягають у тому, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Згідно ч.2 ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

З метою реалізації зазначених повноважень (ч.2 ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України»), Конституційний Суд України, у п.8 мотивувальної частини вказаного Рішення від 03 червня 2013 року зазначив, що підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону №2453 в редакції до змін, внесених Законом №3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Отже, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03 червня 2013 року підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції до змін, внесених Законом №3668-VI, а тому позивач має право на призначення та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання, як судді у зв'язку з відставкою, відповідно до ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відновленій Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03 червня 2013 року редакції.

Скористатись правом на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач змогла лише після прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення суддів № 788-VIII від 12.11.2015 року та відрахування зі штату суду згідно з наказом голови Апеляційного суду Сумської області видано наказ № 99-ОС від 24.11.2015 року.

У даному випадку позивач просила внести подання про звільнення її з посади судді апеляційного суду Сумської області 05.09.2014 року у зв'язку з поданням заяви про відставку, про що зазначено в рішенні № 220/0/15-15 від 16.07.2015 року Вищої ради юстиції, яка прийняла рішення внести відповідне подання до Верховної Ради України, а тривалий розгляд заяви ОСОБА_1 обумовлений перервою у роботі Вищої Ради юстиції у зв'язку із змінами в законодавстві України.

Заява позивача про звільнення її з посади судді апеляційного суду Сумської області подана до Вищої ради юстиції 05.09.2014 року відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України та ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто позивач реалізувала своє конституційне право на звільнення у відставку при досягнутому рівні матеріального забезпечення під час дії ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що поновлена рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, яка передбачає призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди при досягнутому позивачем стажу, що дає право на відставку та на момент звільнення її з посади судді у відставку мала необхідний обсяг стажу згідно вказаного закону, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Крім того, в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції змін, що внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, збережена норма щодо довічного грошового утримання судді у відставці. При цьому, безпосередньо передбачено, що після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність посилань відповідача на скасування норм щодо пенсійного забезпечення згідно п.5 Прикінцевих положень вищезазначеного Закону.

Таким чином, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень і відповідно до покладених на нього завдань, здійснюючи призначення (перерахунок) та виплату щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, а також забезпечення своєчасного в повному обсязі фінансування та виплати щомісячного довічного утримання суддям у відставці належним чином не виконав покладених на нього обов'язків щодо призначення вказаної виплати. Рішення відповідача про відмову у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є таким, що порушує конституційні гарантії незалежності професійних суддів, конституційний принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, які, серед іншого, забезпечуються належним матеріальним і соціальним забезпеченням судді та правом на відставку, отже є протиправним, а право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 01.05.2014 року, яка діяла на момент звернення позивача з заявою про звільнення її з посади судді від 05.09.2014 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 90 відсотків грошового утримання працюючого судді відповідно до довідки від 14.01.2016 року про суддівську винагороду для нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Апеляційним судом Сумської області, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м.Суми від 18.04.2016 року змінено відповідача у справі УПФ України в м.Суми на правонаступника Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області, який набув прав та обов'язків реорганізованого управління.

Відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача по справі на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 551 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст.7,8,11,19,94,99,159-163, 167 КАС України, ст.ст.8,22,126 Конституції України, ст.ст.109,129,138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції закону від 01.05.2014 року, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, як правонаступника управління Пенсійного фонду України в м.Сумах щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90 відсотків грошового утримання судді відповідно до довідки від 14.01.2016 року про суддівську винагороду, виданої апеляційний судом Сумської області.

Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області призначити ОСОБА_1 згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 01.05.2014 року, яка діяла на момент звернення ОСОБА_1 з заявою про звільнення її з посади судді від 05.09.2014 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 90 відсотків грошового утримання працюючого судді відповідно до довідки від 14.01.2016 року про суддівську винагороду для нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Апеляційним судом Сумської області, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 551 грн. 20 коп.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.І. Чернобай