Ухвала суду № 57511845, 26.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3059/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 5

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Процик М.В., Сєвєрова Є.С.,

при секретарі судового засідання Сідлецька Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22.01.2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення завдатку та відшкодування збитків, визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

До Київського районного суду м. Одеси звернулись ОСОБА_4, ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення завдатку та відшкодування збитків, визнання права власності (а.с. 3-5).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22.01.2016 року було відкрито провадження та задоволено клопотання позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 про вжиття заходів забезпечення позову. Накладено арешт на 2/3 земельної ділянки кадастровий номер: 5110136900:38:001:0073, площею 0,0083 га, що розташована за адресою: Одеська область, м.Одеса, вул.Макаренка, земельна ділянка 39 та належить на праві спільної часткової приватної власності ОСОБА_2. Накладено арешт на 2/3 дачного будинку, що розташований за адресою: Одеська область, м.Одеса, вул. Макаренка, буд.№39, загальною площею 306,1 кв.м., житловою площею 75,6 кв.м. та належить на праві спільної часткової приватної власності ОСОБА_2. Заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії щодо переоформлення, відчуження, виготовлення технічних паспортів, реконструкції, перепланування, перереєстрації, розділу, вчиняти будь-які реєстраційні дії, здійснювати поділ приміщень із виділом ідеальних часток щодо 2/3 дачного будинку, що розташований за адресою: Одеська область, м.Одеса, вул.Макаренка, буд.№39, загальною площею 306,1 кв.м., житловою площею 75,6 кв.м. (а.с. 22-23).

02.03.2016 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22.01.2016 року. Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права. А саме апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що апелянт зареєстрована в Приморському районі м.Одеси, тобто відповідно до ст.109 ЦПК України справа повинна розглядатися у Приморському районному суді м.Одеси. Крім того апелянт посилається на те, що задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував вимоги ст.ст.151,152 ЦПК України, а саме, що види забезпечення позову повинні бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами. Також судом першої інстанції не було враховано розяснень Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року. Просить скасувати оскаржувану ухвалу повністю та постановити нову, якою направити справу на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси, а у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити у повному обсязі (а.с. 47-49).

В судовому засіданні представник апелянта та апелянт апеляційну скаргу підтримали. Звернули увагу на взаємовиключність вимог сторони позивача, на штучну привязку до територіальної підсудності Київського районного суду м. Одеси. Просили скасувати прийняту ухвалу та направити справу до Приморського районного суду м. Одеси.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на повне дотримання норм процесуального закону під час прийняття ухвали, яка оскаржується.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, пояснення учасників провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.

З ухвали, яка оскаржується вбачається, що суддя першої інстанції відкриваючи провадження по справі виходив з виключної підсудності частини заявлених позовних вимог та наявності підстав для забезпечення позову по справі. Колегія суддів частково погоджується з прийнятим процесуальним рішенням, порядком його прийняття та оформлення в звязку з наступним.

Як розяснив ВСУ в Постанові Пленуму «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» N 2 від 2.06.2009 р. відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав. При цьому оскільки однією з позовних вимог є визнання права власності на 2/3 частини дачного будинку, що розташований за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Макаренка, буд.№39, а відповідно до ст.114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, предявляються за місцезнаходженням майна або основної його частини, суддя дійшов правильного висновку, що справа підсудна Київському районному суду м. Одеси. При цьому питання про штучність позовних вимог, їх протиріччя, відсутність правового обґрунтування заявленої вимоги, потенційна можливість їх одночасного задоволення є питаннями, які вирішується судом послідовно на відповідних стадіях розгляду справи судом попередньому судовому засіданні (або до початку судового розгляду, якщо попередній судовий розгляд не призначався), на стадії судового розгляду та прийняття судового рішення відповідно. Під час відкриття провадження суддя має лише перевірити відповідність поданого позову вимогам ст. ст. 119, 120 ЦПК України, при цьому до вимог законодавця щодо змісту можна віднести лише зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Таким чином, незважаючи на те, що поданий до Київського районного суду м. Одеси позов не містить правового обґрунтування вимоги щодо визнання права власності (а.с.2), вказана вимога визначає територіальну підсудність спору за правилами ст. 114 ЦПК України, а посилання обох сторін на загальне правило підступності (відповідача) та альтернативне (позивача) не мають правового значення. На користь такої позиції колегії суддів свідчить п. 5 постанови ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 р. правила виключної підсудності діють також у випадку пред'явлення кількох позовних вимог, пов'язаних між собою, якщо на одну з них поширюється виключна підсудність. При цьому питання правового та фактичного обґрунтування заявленої вимоги в умовах змагального процесу відноситься до процесуальних обовязків позивача. Окремо колегія суддів зауважує, що у разі не усунення вказаного недоліку позивачем та/або судом першої інстанції під час розгляду спору, сторона позивача несе ризики можливої відмови в позові як необґрунтованого з одночасним створенням ситуації коли справу розглядає суд, не встановлений законом (постанова ВСУ від 1.06.2011 р.). при цьому за вказаної редакції позовних вимог ситуація з розгляду справи неуповноваженим судом виникне у разі не усунення вказаного недоліку позивачем. При цьому інтереси відповідача в цьому випадку гарантовані механізмом передбаченим ст. 116 ЦК України, ухвала за якою як у разі задоволення, так і у разі відмови в задоволені передачі справи може бути перевірена в апеляційному порядку з точки зору законності та обґрунтованості. Оскільки за логікою процесу з врахуванням стадійності та призначенням суддею справи до розгляду у відкритому судовому засіданні, позивач до його початку повинен визначитись зі своїми позовними вимогами та їх обґрунтуванням, в залежності від цього буде визначена територіальна підсудність цього позову, а сторона відповідача у разі виключення вимоги про визнання права власності отримає право на заявлення відповідного клопотання в порядку ст. 116 ЦПК України. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм ст.109 ЦПК України з врахуванням вищевикладеного не знайшли підтвердження. Приймаючи процесуальне рішення про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до невиконання майбутнього рішення суду (а.с. 23). При цьому посилаючись на п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» не звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати. При цьому в якій саме частині (в звязку в виконанням якого рішення (в якої частині) доводи судді в ухвалі, яка оскаржується, відсутні. Фактично, з врахуванням вищевказаного недоліку позовної заяви пересвідчитись в частині наявності спору щодо права власності на нерухоме майно суддя не мала можливості, а необхідність забезпечення інших вимог (про стягнення грошових коштів) в ухвалі не оговорено. Так само, оскільки забезпечення було здійснено після відкриття провадження по справі, проте до проведення попереднього судового розгляду (або підготовчої стадії судового розгляду) зясувати обсяг позовних вимог суддя не мав можливості. Доводи заяви про забезпечення позову та їх оцінка не знайшли свого відображення в тексті ухвали яка оскаржується (а.с. 10-11).

Між тим, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені Кодексом, заходи забезпечення позову. Згідно з частиною 3 статті 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обовязку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобовязання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. З врахуванням розяснень даних Верховним Судом України в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Звертаючись до суду позивачі просили стягнути з відповідачки грошову суму завдатку у розмірі 4438800 грн., додаткову грошову суму у розмірі завдатку 4438800 грн., а також визнати за ОСОБА_4 Юрієвною право власності на 2/3 частини дачного будинку, що розташований за адресою: Одеська область, м.Одеса, вул.Макаренка, буд.№39 (а.с.5). В обґрунтування позивачі зазначили, що надали відповідачці грошовий завдаток у загальному розмірі 180000 доларів США за квартиру у котеджі №5, розташовану за адресою: Одеська область, м.Одеса, вул.Макаренка, буд.№39. Між сторонами була домовленість про укладання договору купівлі-продажу. Загальна вартість квартири, як було вказано в розписках складає 200000 доларів США. При цьому у позовній заяві позивачі посилаються на те, що відповідачка не виконує своїх обовязків, ухиляється від укладання договору купівлі-продажу, більш того, відповідачка не може виконати договір у звязку з тим, що майно зазначене в розписках, не належить їй на праві власності, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 10.02.2015 року, з якого вбачається, що відповідачка вже продала 1/3 частину дачного будинку, що розташований за адресою: Одеська область, м.Одеса, вул.Макаренка, буд.№39 (а.с. 8-9). Але при цьому кадастровий номер земельної ділянки, зазначений в цьому договорі не співпадає з кадастровим номером земельної ділянки, на яку позивачі просили накласти арешт (а.с. 11, 13).

Крім того, з наявних матеріалів справи неможливо встановити кому, з якого часу та в яких частках належать спірні обєкти та як вони ідентифікуються та співвідносяться з котеджами вказаними в розписках (а.с. 13-20). Отже задовольняючи клопотання про забезпечення позову та накладаючи арешт на 2/3 частини спірного обєкту, суд не зясував кому саме належить спірний обєкт, за ким зареєстрована земельна ділянка, за яким кадастровим номером.

Окремо колегія суддів зауважує, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК). При цьому, після відкриття провадження у справі «суддя» як процесуальна фігура переходе в статус «суду» про що свідчить буквальне та системне тлумачення ст.ст. 18, 121, 122, 135, 151-153 ЦПК України з врахуванням стадійності процесу. Вказане обумовлює оформлення процесуальної дії забезпечення позову в вигляді окремого процесуального документу.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а згідно ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення, то колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу частково, та повертає справу на новий розгляд в суд першої інстанції в скасованій частині.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22.01.2016 року задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22.01.2016 року в частині забезпечення позову - скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22.01.2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та подальшому оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8