Ухвала суду № 57508705, 28.04.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 671/85/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чорний С.Б.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

28 квітня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Нечаюк Т.В.,

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Круглової О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області на постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 28 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області про визнання протиправними дій щодо відмови в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку на 10 років та зобов'язання призначення такої пенсії,

В С Т А Н О В И В :

19.01.2016 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Волочиського районного суду Хмельницької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області про визнання протиправними дій щодо відмови в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку на 10 років та зобов'язання призначення такої пенсії.

Постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 28.01.2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, позивач, в свою чергу, заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 19.10.1984 року був призваний на дійсну строкову військову службу, з 07.05.1985 року до звільнення в запас 29.10.1986 року він проходив строкову військову у в/ч 46156, а в період з 06 травня по 19 травня 1986 року під час проходження строкової військової служби у вказаній в/ч він приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується записами у його військовому квитку та довідкою Волочиського РВК .

У військовому квитку позивача серії НОМЕР_1, виданого 19.10.1984 р. в розділі «Особливі відмітки» зазначено, що «приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської аварії з 6.05.1986 р. по 19.05.1986 р.». Підписано командир в/ч 46156 Навроцький, підпис скріплено печаткою. Вказане також підтверджується довідкою Волочиського РВК (а.с.20).

16.11.1992 року позивачу був наданий статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, видано посвідчення і він перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Волочиської РДА (а.с.10,21).

21.12.2015 року позивачу виповнилося 50 років і він 23.12.2015 року звернувся до УПФУ по призначенню пенсії із зменшенням пенсійного віку на 10 років, однак 28.12.2015 року УПФУ відмовило йому у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку на 10 років, оскільки на їх запит згідно отриманої відповіді державного архіву МО України, в перевірених наказах командира в/ч 46156 за травень 1986 року, відкомандирування позивача в зону ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не відображено, ця частина участі в ліквідації не приймала, особовий склад відкомандировувся частково.

На думку позивача, вище вказана відмова є протиправною та порушує його законні права та охоронювані інтереси, що стало підставою звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особи, які проживали або працювали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для отримання державних пенсій. Зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року - не менш, ніж 5 календарних днів, передбачено зменшення віку на 10 років.

Відповідно до ст.10 цього Закону учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 14 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі Закон № 796-ХІІ), на підставі положень якої визначаються категорії постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи осіб для встановлення пільг і компенсацій, до таких категорій належать, зокрема: громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Порядок визначення цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку визначення категорій громадяни із числа тих, які брали участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, відносяться, зокрема, до категорії 2 учасники випробувань ядерної зброї в атмосфері, бойових радіоактивних речовин і учасники військових навчань із застосуванням такої зброї та ліквідації наслідків ядерних аварій. Цією нормою теж не передбачено додаткових вимог щодо учасників ліквідації наслідків ядерних аварій.

Відповідно до статті 65 Закону №796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС»та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи»є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених приписів Закону №796-XII постановою Кабінетом Міністрів України від 20 січня 1997 р. №51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі Порядок видачі посвідчень), яким урегульовано правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Абзацом третім пункту 10 вказаного Порядку в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що видача посвідчень провадиться Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання громадян.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 18 червня 1991 р. № 44 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». видача посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС провадилася на підставі одного з таких документів: посвідчення про відрядження в зону відчуження; військового білета з відміткою про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; трудової книжки із записом, що засвідчує роботу в зоні відчуження; табеля обліку робочого часу в зоні відчуження; довідки про право на підвищену оплату праці за роботу в населених пунктах, розташованих у зоні відчуження; довідки, що дає право на пільгову пенсію за роботу у відповідних зонах небезпеки у 19861988 роках; посвідчення, виданого згідно із спільною постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 2 липня 1990 року № 148.

Порядком видачі посвідчень дещо змінено порядок видачі посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії та їх видачі. Вони здійснюються на підставі одного з таких документів:

- посвідчення про відрядження в зону відчуження;

- військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;

- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Стаття 15 Закону № 796-ХІІ передбачає, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.

Отже, позивачем надано необхідні документи та такі, що вимагаються законом для встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії, підтвердження його перебування в зоні по ліквідації аварії.

У випадку, якщо особі вже встановлено на законних підставах певний правовий статус, законом не передбачено через деякий час надання відповідних підтверджень цього статусу.

Таким чином, аналізуючи наведені норми права, суд робить висновок, що документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Вище вказані висновки узгоджуються позицією ВАСУ викладеній у справах № К/9991/3275/11 та №К-22323/08.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 28 січня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 травня 2016 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.