Постанова № 57508313, 04.05.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року Чернігів Справа № 825/649/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Клопот С.Л.

при секретарі - Роговець М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Чернігівської області про проведення перерахунку заробітної плати та виплати її в повному обсязі , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом про зобов'язання Господарського суду Чернігівської області здійснити їй перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 включно відповідно до ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру") та за період з 29.03.2015 по 31.12.2015 включно відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд"), та виплату її в повному обсязі, з урахуванням усіх премій, доплат, надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

Обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що бухгалтерією Господарського суду Чернігівської області протиправно здійснювалось нарахування позивачу заробітної плати в період з жовтня 2014 по серпень 2015 виходячи із посадового окладу у розмірі 1218 грн, в період з 01.09.2015 по 08.09.2015 виходячи із посадового окладу у розмірі 1378 грн, а в період з 09.09.2015 по 31.12.2015 виходячи із посадового окладу у розмірі 2756 грн, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, які суперечать Закону України "Про судоустрій і статус суддів", котрий є спеціальним щодо даного виду правовідносин та має вищу аніж підзаконні нормативно-правові акти уряду юридичну силу.

Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу без його участі.

Відповідач у судове засідання також не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання у якому просив розглянути справу без його участі та зазначив, що Господарський суд Чернігівської області не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості збільшувати видатки з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача, у зв'язку з чим вважає, що Господарський суд Чернігівської області діяв в межах закону, а його дії є правомірними, оскільки доти, поки не будуть внесені відповідні зміни, застосовуються розміри посадових окладів, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268.

Вважає, що позивач неправомірно визначає суд єдиним відповідачем по справі, оскільки позовна вимога в частині виплати коштів знаходиться в прямій залежності від волевиявлення та дій інших державних органів, які розподіляють кошти державного бюджету, а тому вважає необхідним залучення у якості інших відповідачів по справі Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державну судову адміністрацію України, Державне Казначейство України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.11.2013 працює на посаді секретаря судових засідань Господарського суду Чернігівської області та має 10 ранг державного службовця, що підтверджується довідкою від 21.03.2016 № 06/23/397/16 (а.с. 13).

Посадовий оклад ОСОБА_1 за займаною посадою в період з 26.10.2014 по 31.08.2015 складав 1218,00 грн, з 01.09.2015 по 08.09.2015 - 1378,00 грн, а з 09.09.2015 по 31.12.2015 посадовий оклад позивача виплачувався у розмірі 2067 грн, визначеному Постановою КМ України № 644.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У свою чергу, частиною 2 статті 8 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Натомість частиною 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 07.07.2010) передбачено, що розмір заробітної плати, зокрема, працівників апаратів судів визначається законом.

Водночас відповідно до ст. 149 вказаного Закону правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу.

У свою чергу, за змістом ч. 7 ст. 33 Закону України "Про державну службу" умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

На підставі наведених правових положень Кабінет Міністрів України затвердив Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату вищих спеціалізованих судів, Схему посадових окладів працівників і спеціалістів апарату апеляційних судів, Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих спеціалізованих судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додатки 44-47 до Постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 700 від 12.05.2007).

При цьому, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 482 від 20.05.2009 коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати, яка, в свою чергу згідно зі ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" становила 1218,00 грн.

З огляду на викладене, особи, які в 2014 році займали посади державних службовців, мали право на посадовий оклад у розмірі 1218,00 грн.

14.10.2014 був прийнятий Закон України "Про прокуратуру", пунктом 5 Прикінцевих положень якого внесено зміни до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та доповнено її новим абзацом другим, відповідно до якого розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду; посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Зазначені зміни набрали чинності 26.10.2014.

Отже, з 26.10.2014 за працівниками апаратів судів було визнано право на посадові оклади у нових (підвищених) розмірах.

Абзацом же другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк - внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Водночас у Державному бюджеті України були відсутні кошти на фінансування посадових окладів у таких розмірах, а правові акти, видані на виконання Державного бюджету (кошториси, щомісячні розписи видатків тощо), не передбачали фінансового механізму реалізації згаданого права.

Абзац другий частин першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру" був прийнятий після прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік". За загальноприйнятим у праві прийомом із усунення колізій між однопредметними законодавчими актами закон, що прийнятий пізніше, має пріоритет над законом, прийнятим раніше. Відтак, перший із названих Законів має пріоритет над другим. А отже, з огляду на принцип законності (пріоритет закону на підзаконними актами) правові акти, що прийняті на виконання Закону про Державний бюджет України на 2014 рік і суперечать Закону України "Про судоустрій і статус суддів", застосуванню не підлягають.

Таким чином, взявши на себе обов'язок із виплати посадових окладів у підвищених розмірах, але при цьому не внісши необхідних змін до закону про Держаний бюджет, держава допустила недобросовісність.

Викладене дозволяє дійти до висновку, що з 26.10.2014 працівники апаратів судів мають право на посадові оклади у розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру".

Виходячи з правової позиції, наведеної в постанові Верховного Суду України від 22.05.2013 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 31701325), та висловленої Європейським судом з прав людини в рішенні від 08.11.2005 у справі "Кечко проти України", це право підлягає реалізації і захисту незважаючи на те, що Законом про Державний бюджет України на 2014 рік видатків на ці потреби не було передбачено.

З 01.01.2015 набрали чинності Закон України від 28.12.2014 № 79-VIII, яким внесено зміни до Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, і Закон України від 28.12.2014 № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік", якими встановлено, що норми і положення частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, Бюджетний кодекс України із змінами і Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" по-іншому врегульовували відносини в частині визначення розміру посадових окладів працівників апарату судів і, враховуючи, що ці закони були прийняті 28.12.2014, тобто пізніше, ніж Закон України "Про прокуратуру", то вони мають пріоритет у застосуванні.

Проте делеговане Кабінету Міністрів України з 01.01.2015 повноваження щодо визначення розміру посадових окладів працівників апарату судів Уряд виконав лише у вересні 2015 року, прийнявши постанову від 02.09.2015 № 644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" (набрала чинності з 09.09.2015), якою внесено зміни в постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 шляхом затвердження нової схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів залежно від місячного посадового окладу (коефіцієнту від місячного посадового окладу) судді місцевого суду.

З 29.03.2015 набрав чинності Закон України від 12.02.2015 № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", яким Закон України "Про судоустрій і статус суддів" викладено в новій редакції.

В абзаці другому частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII закріплено аналогічну норму про те, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Наведене положення не передбачає повноважень Кабінету Міністрів України щодо регулювання розміру посадових окладів працівників апаратів судів.

Також, підпунктом 2 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити в межах своїх повноважень перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

02.03.2015, тобто після прийняття Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", був прийнятий Закон України № 217-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік". Підпунктом 12 пункту 1 Закону № 217-VIII з абзацу третього пункту 9 Закону про Державний бюджет України на 2015 рік було виключено посилання на частину третю статті 69, статтю 129, частину першу статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зберігши при цьому загальне посилання на положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Вносячи такі зміни, законодавець фактично повторно прийняв абзац третій пункту 9 Закону про Державний бюджет України на 2015 рік, яким Кабінету Міністрів України делеговано право визначати розмір посадових окладів працівників апаратів судів.

Проте Закон України від 02.03.2015 № 217-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" набрав чинності з 13.03.2015, а Закон України від 12.02.2015 р. № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" - з 29.03.2015, тому останній із названих законів почав справляти вплив на розмір посадових окладів працівників апаратів судів з урахуванням положення абзацу третього пункту 9 Прикінцевих положень Закону про Державний бюджет України на 2015 рік: розмір окладів визначався безпосередньо Законом України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд".

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з 26.10.2014 по 28.03.2015 заробітна плата позивача та її складові повинна нараховуватись відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру" та за період з 29 березня по 31 грудня 2015 року тільки відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", оскільки нормативно-правовим актом, який має найвищу юридичну силу гарантовано конституційне право громадянина України на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, а тому, застосування Територіальним управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області підзаконного нормативного акта Кабінету Міністрів України, норми якого прямо суперечать нормам Закону України "Про судоустрій і статус суддів", які мають вищу юридичну силу, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 заробітної плати є незаконним та протиправним.

Зазначеної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, яка була викладена у Постанові Пленуму "Про Довідку щодо результатів вивчення та узагальнення практики застосування адмінсудами положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у спорах щодо визначення розміру заробітної плати працівників апарату судів" від 05.02.2016 № 3, а також у постанові Вищого адміністративного суду від 03.03.2016 у справі № К/800/46942/15.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, не нарахувавши та не виплативши позивачу заробітну плату та її складові за спірний період виходячи з розміру посадового окладу, встановленого спеціальною нормою абзацом другим частини першої статті 144 Закону про судоустрій і статус суддів у редакції Закону України "Про прокуратуру" та у статті 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідач позбавив ОСОБА_1 права на отримання винагороди, яка забезпечує їй і її сім'ї достатній життєвий рівень, яка надана позивачу чинним законодавством України, а тому, серед іншого, зазначене становить порушення права позивача на мирне володіння своїм майном передбачене статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Також, у справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Крім цього, у цій же справі Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань.

Правова позиція, відповідно до якої скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, доплат, надбавок до них, дотримується Верховний Суд України у справах за позовами працівників апаратів судів, що відображено у його постановах від 22.06.2010 по справі № 21-399во10, від 07.12.2012 по справі № 21-977во10, від 03.12.2010 по справі № 21-44а10 та Вищий адміністративний суд України, що відображено в його ухвалах від 28.11.2013 по справі № К-10021/10, від 09.10.2013 по справі № К- 10879/10-с, від 30.05.2013 по справі № К-34251/10.

Факт нарахування заробітної плати ОСОБА_1 у значно меншому розмірі ніж встановлено Законом підтверджується довідкою від 29.03.2016 № 03/02-27 та не заперечується відповідачем. За таких обставин, суд вважає протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати в меншому розмірі, а тому необхідно зобов'язати ТУ ДСА України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату у розмірі, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Щодо клопотання відповідача про залучення у якості іншого відповідача по справі Кабінету Міністрів України, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Суд наголошує, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість залучення інших осіб як другого відповідача лише у разі не згоди позивача на заміну відповідача іншою особою (ч. 3 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, слід звернути увагу, що клопотань про заміну неналежного відповідача в даній адміністративній справі не надходило, а суд не знайшов, що даний позов заявлений не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про залучення у якості іншого відповідача по справі Кабінету Міністрів України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з 26.10.2014 працівники апарату судів мають право на посадові оклади у розмірах, визначених Законом. Це право підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом про Державний бюджет України на 2014, 2015 рік видатків на ці потреби не було передбачено.

Взявши на себе обов'язок із виплати посадових окладів у підвищених розмірах, але при цьому не вносячи необхідних змін до чинного законодавства, держава допустила недобросовісність.

І хоча ця недобросовісність була допущена парламентом, а не публічною адміністрацією, носієм обов'язку перед особою виступає держава в цілому.

Оскільки у відносинах виконання цього обов'язку державу представляють органи, які уповноважені на нарахування та виплату заробітної плати, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави.

Обов'язок держави з виплати заробітної плати у відповідному розмірі, підтверджений постановою суду, стає бюджетним зобов'язанням держави і підлягає реєстрації Казначейством України: Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету (частина п'ята статті 48 Бюджетного кодексу України).

У разі невиконання цього зобов'язання протягом поточного бюджетного періоду воно стає бюджетною кредиторською заборгованістю. Бюджетні фінансові зобов'язання за загальним фондом, які залишились неоплаченими на кінець минулого бюджетного періоду (бюджетна кредиторська заборгованість) та обліковуються органами Казначейства за бюджетними програмами, за якими відсутні бюджетні асигнування або обсяг бюджетної кредиторської заборгованості перевищує бюджетні асигнування відповідно до встановлених законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період та/або переданих в установленому порядку бюджетних призначень, відображаються в обліку органами Казначейства у поточному бюджетному періоді після прийняття рішення головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України щодо визначення бюджетної програми за загальним та/або спеціальним фондами, в межах бюджетних асигнувань якої будуть оплачені бюджетні фінансові зобов'язання, на підставі поданого розпорядником бюджетних коштів Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов'язань і відповідних підтвердних документів (абзац другий пункту 2.14 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309).

Отже, у справах щодо нарахування та виплати зарплати працівникам апарату судів, предметом спору є акти (діяльність, бездіяльність) суто тих суб'єктів, які були відповідальні за нарахування заробітної плати.

Зазначеної правової позиції дотримується також і Вищий адміністративний суд України у Постанові Пленуму "Про Довідку щодо результатів вивчення та узагальнення практики застосування адмінсудами положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у спорах щодо визначення розміру заробітної плати працівників апарату судів" від 05.02.2016 № 3.

З таких підстав, відсутня необхідність у залученні в якості іншого відповідача по справі Кабінету Міністрів України, оскільки у спірних правовідносинах виконання обов'язку із виплати заробітної плати покладено саме на Територіальне управління ДСА України в Чернігівській області, а тому саме він, як орган, який уповноважений на нарахування та виплату заробітної плати позивачу повинний нести відповідальність від імені держави перед позивачем.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов необхідно задовольнити.

Керуючись ст., ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Господарський суд Чернігівської області (ідентифікаційний код 03500068) здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно відповідно до ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 14 жовтня 2014 №1697-VII «Про прокуратуру») та за період з 29 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно відповідно до ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 №192-VIIІ «Про забезпечення права на справедливий суд») та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх премій, доплат, надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.Л. Клопот