Постанова № 57507302, 02.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 р. Справа № 804/167/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. при секретаріПрихно К.С. за участю: представника відповідача Головко С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 року №0000792203, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» нарахована пеня за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі - 3680,83грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» (далі - ТОВ «Агропромхім») зазначає, що документальна позапланова невиїзна перевірка щодо нього була проведена з порушеннями норм чинного податкового законодавства, що унеможливлює визнання правомірними зроблених за її результатами висновків. Так, на думку позивача, безпідставними є висновки контролюючого органу щодо встановленого порушення ст.ст.2, 4 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті» та нарахування пені за порушення термінів розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Адже фактично дотримання передбачених вказаними нормами строків мало здійснюватись контрагентом ТОВ «Агропромхім» за проведеними імпортними операціями, а не самим товариством. Тому, позивач вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 року №0000792203 є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте надав суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, підтримавши заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача під час судового засідання заперечував проти задоволення заявленого адміністративного позову, стверджуючи, що хід проведення та результати перевірки є правомірними, а винесене на підставі акту оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає. Перевіркою було встановлено порушення ТОВ «Агропромхім» ст.2 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне отримання передоплати за контрактом від 01.08.2014 року №01/08-14. При цьому позивача не було звільнено від сплати нарахованої йому пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, не надано належних підтверджуючих документів: рішення суду про стягнення заборгованості з нерезидента-контрагента. Також позивачем під час перевірки не було надано висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на продовження термінів розрахунків за укладеним контрактом. Тож висновки податкового органу є правомірними та винесене податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні даного адміністративного позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 18.06.2015 року по 19.06.2015 року Верхньодніпровською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Агропромхім» з питань дотримання вимог валютного законодавства України по імпортному контракту від 01.08.2014 року №01/08-14.

Хід та результати проведеної перевірки були відображені в акті перевірки від 19.06.2015 року №606/04-16-22-01-33513430 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки дотримання вимог валютного законодавства ТОВ «Агропромхім» згідно повідомлення уповноваженого банку про порушення термінів розрахунків при здійсненні операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 22.12.2014 року по 23.03.2015 року по контракту №01/08-14 від 01.08.2014 року (далі - акт перевірки).

Так, проведеною перевіркою було виявлене порушення ТОВ «Агропромхім» ст.2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон України №185), а саме: встановлене несвоєчасне отримання передоплати за контрактом від 01.08.2014 року №01/08-14.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 року №0000792203, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» нарахована пеня за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі - 3680,83грн.

Не погодившись із такими висновками відповідача, ТОВ «Агропромхім» в порядку адміністративного оскарження надіслало до ДФС України свою скаргу від 20.10.2015 року вх. №30442/6 на вищевказане податкове повідомлення-рішення. Проте, рішенням про результати розгляду скарги від 05.11.2015 року №23553/6/99-99-10-01-04-25 спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення. Тому позивач звернувся до суду із розглядуваним адміністративним позовом.

Отже, правомірність/протиправність винесення податкового повідомлення-рішення є предметом доказування в цій адміністративній справі.

Так, у своєму позові ТОВ «Агропромхім» посилається на порушення відповідачем встановленого законом порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, з приводу чого суд зазначає таке.

За відомостями акту цю перевірку було проведено на підставі наказу Верхньодніпровської ОДПІ від 15.06.2015 року №34 та згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України.

У відповідності до положень пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як зазначив відповідач, ТОВ «Агропромхім» було належним чином проінформоване засобами поштового зв'язку про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки копією наказу Верхньодніпровської ОДПІ від 15.06.2015 року №34 та повідомленням про проведення перевірки від 15.06.2015 року №230/04-16-22-01. Перевірка проводилась в приміщенні відповідача без присутності посадових осіб товариства.

Тобто, під час судового розгляду справи судом не було встановлено порушень відповідачем порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Втім, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що формальні підстави порядку проведення перевірки жодним чином не впливають на встановлені порушення вимог чинного податкового законодавства та необхідності їх усунення. Таким чином, твердження позивача щодо цього суд до уваги не бере.

За обставинами справи 01.08.2014 року між ТОВ «Агропромхім» та нерезидентом-компанією «WARGRAVE TRADING LLP» було укладено контракт за №01/08-14 про імпорт товарів - купівлю запчастин до сільськогосподарської техніки, асортимент якого визначається специфікаціями на суму - 2000000,00 дол. США.

На виконання умов контракту позивачем було здійснено передоплату на загальну суму 53000 дол. США (еквівалентно 830070,79грн.), що засвідчено платіжними документами від 22.12.2014 року.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», з урахуванням п.1 Постанови Правління Національного банку України від 04.11.2013 року №453, від 12.05.2014 року №270 (далі - Постанова №453, №270) граничний термін надходження товару становить 22.03.2015 року відповідно.

В ході проведеної перевірки було встановлено, що товар за цим контрактом від нерезидента не надійшов, а 23.03.2015 року кошти в сумі 53000 дол. США (еквівалентно 1226943,27грн.) були повернуті на рахунок ТОВ «Агропромхім» з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків на 1 день.

Під час перевірки позивач не надав висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на продовження термінів розрахунків за вказаним контрактом.

Згідно п.1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 20.08.2014 року №515, від 20.11.2014 року №743, від 01.12.2014 року №758 та від 03.03.2015 року №160, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Уповноважений банк - ПАТ «Діамантбанк» згідно Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року №136 листом №4526/54.1-05 від 09.04.2015 року повідомив відповідача про факт порушення ТОВ «Агропромхім» встановлених законодавством строків розрахунків за імпортною операцією.

На підставі викладеного контролюючим органом було зроблено висновок про те, що ТОВ «Агропромхім» порушено ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», з урахуванням Постанови №453, №270 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 року №0000792203 про застосування 3680,83грн. штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД).

Згідно з ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Тобто, у випадку здійснення імпортної операції резидента на умовах відстрочення поставки встановлено 180-денний строк для здійснення цієї імпортної операції або повернення суми авансового платежу. Вказаний строк обраховується з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції.

Відповідно до положень Постанов №453, №270 розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст.1 та ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строки, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що порушення резидентом строків повернення валютної виручки або строків поставки товару, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Частинами 2 та 3 цієї ж статті Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

Згідно пп. «ґ» п.1.8, 3.5 Інструкції №136, сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов'язань за договором відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково - на суму таких коштів.

У разі повернення резиденту коштів, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання за цим договором частково або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, які однозначно підтверджують повернення коштів (за умови, що кошти повернуто на рахунок резидента в іншому банку). Відповідальність за порушення цієї умови покладається на резидента.

Таким чином, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачає єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, а саме: прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом. Однак, позивачем не було зазначено про подання позовної заяви про стягнення заборгованості з нерезидента, не надано підтверджуючих це доказів.

Крім того, вищевикладеним спростовуються твердження позивача про відсутність його вини та відсутність обов'язку по сплаті пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД.

Щодо тверджень позивача про перенесення граничного строку розрахунків за зовнішньоекономічною діяльністю у випадку, якщо останній день такого строку є вихідним або святковим, то суд зазначає таке.

Відповідно до п.1.1, п.1.3, п.3.1 та п.3.2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 року №136, день виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків.

Якщо договір передбачає поставку товару, здійснення платежу в кілька етапів, то банк здійснює контроль за строками розрахунків за експортними операціями окремо за кожним фактом здійснення поставки товару, а за імпортними операціями - окремо за кожним фактом здійснення платежу.

Імпортні операції резидентів [крім інвесторів (представництв іноземних інвесторів на території України) за угодами про розподіл продукції, контроль за своєчасністю розрахунків яких не здійснюється], які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують одержання висновку.

Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операцій, вказаних у п.3.1 цієї Інструкції.

При застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива моментом здійснення платежу на користь нерезидента вважається дата списання коштів з рахунку банку. При цьому банк повинен надати клієнту належним чином оформлене письмове повідомлення про списання коштів з рахунку банку на користь нерезидента, яке зобов'язане містити таку інформацію: назва нерезидента та банк нерезидента, № договору та № акредитива, валюта платежу та сума списаних коштів, дата списання коштів з рахунку банку.

Таким чином, як було встановлено під час перевірки, відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», з урахуванням п.1 Постанов №453, №270 граничний термін надходження товару - 22.03.2015 року (день тижня - неділя), а 23.03.2015 року сплачені кошти у розмірі 53000 доларів США були повернені на рахунок резидента. Тобто, відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення імпортних операцій.

Крім того, у своєму позові товариство посилається на норми Цивільного кодексу України, обґрунтовуючи свою позицію щодо відсутності його вини у допущенному порушенні. Разом з тим, в ст.1 Цивільного кодексу України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Отже, відносини, що виникають між підприємствами, установами, організаціями і державними контролюючими органами у зв'язку із здійсненням ними своїх контрольних функцій відповідно до Закону, не є цивільно-правовими. Відносини, пов'язані з державним регулюванням валютних операцій і, зокрема, розрахунків за експортно-імпортними операціями, є відносинами влади та підпорядкування, тобто адміністративними.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що доводи позивача не спростовують висновків акта перевірки, суд приходить до висновку щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.07.2015 року №0000792203.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд згідно ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, тому у задоволенні розглядуваного адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, то суд зазначає таке.

Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» та ст.87, ст.94 КАС України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні даного адміністративного позову у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати (платіжне доручення №81 від 18.12.2015 року на суму 1218,00грн.) йому не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складений 09 березня 2016 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 09 березня 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя В.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник