Ухвала суду № 57506442, 15.04.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2016 Справа №607/930/16-а

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільській області в складі:

головуючого В.М. Братасюка

секретаря судового засідання О.І. Чичкевич

розглянувши в у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі адміністративний позов Тернопільської обласної громадської організації «Оберіг» до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, треті особи Приватне підприємство «Тернопількомсервіс», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради ,-

в с т а н о в и в :

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувають на розгляді матеріали адміністративного провадження за позовом Тернопільської обласної громадської організації «Оберіг» до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, треті особи Приватне підприємство «Тернопількомсервіс», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради.

Встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від в18.09.2013 року за № 1019, на підставі звернення ПП «ТернопільКомСервс», було погоджене перепланування приміщень будівлі гуртожитку за адресою вул.. Текстильна, 2, здійснене мешканцями даного гуртожитку, згідно з проектом відповідності діючим ДБН, санітарним та пожежним нормам виконаного перепланування, та доручено міській комісії з забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків розглянути можливість приватизації житлових приміщень у гуртожитку, вказаному в п. 1 даного рішення.

За змістом тексту, рішення прийняте у звязку з виготовленням проекту, за замовленням мешканців гуртожитку по вул.. Текстильній, 2 в м. Тернополі через будинковий комітет.

Отже з приводу можливості судового розгляду позову в порядку адміністративного судочинства, суд наголошує на наступному.

Згідно з п.1 ч.1 ст.17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії ), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір , у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В п.3 та 5 постанови за № 8 від 20 травня 2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», пленум Вищого адміністративного суду України визначив, що: «вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3КАС Україниу публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на нихКонституцієючи законами України завдань……

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17, частини першої статті 171 та частини першої статті 171 КАС Українидо юрисдикції адміністративних судів належить вирішення питання щодо законності (крім конституційності) підзаконних правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.»

Разом з тим в п. 3, 21 та 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року за № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вищий спеціалізований суд зазначив, що:

«Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16ЦПКу порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ заКодексом адміністративного судочинства України(стаття 17) (далі - КАС),Господарським процесуальним кодексом України(статті 1, 12; далі - ГПК),Кримінальним процесуальним кодексом України(далі - КПК) абоКодексом України про адміністративні правопорушення(далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа)…..

Якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15ЦПК…..

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (стаття 25 Закону України від 4 вересня 2008 року № 500-VI"Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків") тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.»

Окрім того суд зазначає, що погляд на проблему юрисдикційної конкуренції та вирішення інших практичних (процесуальних) питань розгляду спорів щодо оскарження актів органів місцевого самоврядування також висловив пленум Вищого господарського суду України в постанові від 24.10.2011 року за № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», котрий наголосив, що «господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з:

- приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.»

Конституційний Суд України в п. 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 року №7-рп\2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого субєкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їх виконання. У звязку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав і охоронюваних законом інтересів.

Беручи до уваги ту обставину, що оспорюване громадською організацією рішення є ненормативного (індивідуального) характеру, прийняте виконавчим комітетом Тернопільської міської ради з метою реалізації житлових прав мешканців гуртожитку по вул.. Текстильній, 2 в м. Тернополі (на виконання повноважень ст. 18 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), коло осіб, чиїх інтересів стосується рішення є конкретно визначеним це власник гуртожитку, в особі органу місцевого самоврядування, та наймачі і власники приміщень гуртожитку, подальше оспорювання даного рішення підлягає в порядку цивільної або господарської юрисдикції, оскільки природа рішення є приватноправовою, а не публічною.

Суд враховує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного зясування всіх обставин у справі і обовязок субєкта власних вповноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом встановленим законом» у розумінні частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, не заперечуючи право будь якої особи оскаржити в суді рішення органу місцевого самоврядування - з метою зясування юрисдикції приватноправового спору (цивільний чи господарський), ТОГО «Оберіг», як громадській організації, котра в діяльності керується ЗУ «Про громадські обєднання», слід визначитися в чиїх інтересах ГО вступає в спірні правовідносини чи як позивач в інтересах фізичних осіб з метою захисту їх прав і свобод (ч.1 та 3 ст. 1 Закону), чи у власних інтересах, як окремого субєкта - юридичної особи на захист власних прав (п. ч.2 ст. 21 Закону).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст.3, п.1 ч.1 ст.17, п.1 ч.1 ст.157, 244-2 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Провадження у справі Тернопільської обласної громадської організації «Оберіг» до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, треті особи Приватне підприємство «Тернопількомсервіс», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від в18.09.2013 року за № 1019 закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня проголошення.

Головуючий суддя В.М.Братасюк