Ухвала суду № 57505737, 21.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 336/9628/13 Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А.

№ провадження 22-ц/778/1686/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1В

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„21 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою державного виконавця Шевченківського відділу державного виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2016 року у справі за поданням державного виконавця Шевченківського відділу державного виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року державний виконавець Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ звернулось до суду з поданням про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України ОСОБА_2

В поданні зазначав, що на виконання Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ знаходиться виконавче провадження № 48432391 з примусового виконання виконавчого листа № 336/9628/13-ц, виданого 21.05.2015 року Шевченківским районним судом м. Запоріжжя, про зобовязання ОСОБА_2 передати ОСОБА_3 автомобіль «Skoda Super В», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

07.08.2015 року до ВДВС найд йшла заява стягувача про відкриття виконавчого провадження відносно ОСОБА_2, яка є боржником по вказаному виконавчому документу.

11.08.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу, копії яких було направлено сторонам.

Боржнику було надано строк на самостійне виконання рішення суду до 17.08.2015 року, покладено обовязок явитися до відділу, проте вимогу державного виконавця було проігноровано.

З метою перевірки виконання рішення суду, державним виконавцем здійснювались виходи за адресою боржника, вказаною у виконавчому документі, про що складались відповідні акти.

06.10.2015 року виходом державного виконавця за адресою боржника, у звязку з відсутністю її вдома, неможливо було перевірити виконання рішення суду. Боржник була зобовязана явкою до відділу на 20.10.2015 року, проте вимогу державного виконавця не виконала.

Відповідно до заяви стягувача ОСОБА_3, поданої 21.10.2015 року, боржником рішення суду щодо передачі автомобіля «Skoda Super В», 2006 року випуску, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, виконано не було.

22.10.2015 року постановою старшого державного виконавця Полуляхової Ю.С. на боржника за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду було накладено штраф.

09.11.2015 року, у зв'язку зі звільненням старшого державного виконавця Полуляхової Ю.С, розпорядженням начальника Шевченківського ВДВС ЗМУЮ № 27 від 09.11.2015 року обов'язок ведення виконавчих проваджень дільниці № 1, в т.ч. ВП № 48432391 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа № 336/9628/13-ц, було закріплено за державним виконавцем Мітіною Т.В.

08.12.2015року, відповідно до заяви стягувача від 07.12.2015 року за вх.№10401, постановою державного виконавця Мітіної Т.В. майно, яке необхідно боржнику передати стягувачу, а саме автомобіль «Skoda Super В», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, оголошено у розшук.

25.01.2015року, втретє, виходом державного виконавця за адресою боржника, у зв'язку з відсутністю її вдома, неможливо було перевірити виконання рішення суду. Боржник була зобов'язана явкою до відділу на 26.01.2016 року, проте вимогу державного виконавця не було виконано, боржник до відділу не прибула.

Проте, 29.01.2016 року до відділу поштою надійшла заява від чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_4С, в якій він повідомив, що ним був отриманий виклик для його дружини ОСОБА_2 до Шевченківського ВДВС ЗМУЮ на 26.01.2016 року, але вона не може прибути до відділу виконавчої служби у зв'язку з тим, що виїхала за межі України за сімейними обставинами.

09.02.2016 року, вчетверте, виходом державного виконавця за адресою боржника, вказаною у виконавчому документі (м. Запоріжжя, вул. Аптечна, б.33), було встановлено, що ОСОБА_2 постійно мешкає за вказаною адресою, за межі країни не виїжджала, про що було складено акт державного виконавця від 09.02.2016 року. Державним виконавцем Мітіною Т.В. було особисто вручено боржнику ОСОБА_2 виклик до Шевченківського ВДВС ЗМУЮ на 10.02.2016 року - для дачі пояснень, однак вона від підпису відмовилась.

10.02.2016 року боржник до відділу не прибула.

Посилаючись на вказані обставини, що свідчать про ухилення боржника від виконання покладених на неї судовим рішенням зобов'язань, та на її наміри найближчим часом виїхати за межі України, просив суд тимчасового обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межу України без вилучення паспортного документу, до виконання зобовязань, покладених на неї рішенням суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2016 року подання залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі державний виконавець Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та задовольнити подання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні подання про обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх обовязків щодо повернення автомобіля ОСОБА_3, суд послався на відсутність відомостей щодо обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження постановою від 11.08.2015 року.

З висновком суду в повній мірі погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.

За вимогами ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

За змістом п.18 ч.3 ст. 11 Закону України „Про виконавчу службу державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням суду, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобовязання за рішенням.

Оскільки особа, яка має невиконані зобовязання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне, то відповідно до положень ч.2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання державного виконавця, як на підставу вимог подання про тимчасове обмеження особи у праві виїзду, підлягають доведенню.

Відповідно до ч.2 ст. 377-1 ЦПК України тягар доведення факту ухилення боржника від виконання зобовязання покладається саме на державного виконавця, як особи, що приймає участь у судовому засіданні, зважаючи, що участь сторін та інших заінтересованих осіб у засіданні не передбачена.

Як вбачається з матеріалів справи, у поданні державного виконавця в обґрунтування ухилення ОСОБА_2 від виконання покладеного судовим рішенням обовязку повернути автомобіль містилось посилання про обізнаність боржника про відкриття виконавчого провадження постановою від 11.08.2015 року шляхом направлення її копії за адресою проживання боржника, що зазначена у виконавчому листі.

За вимогами ст. 31 Закону України „Про виконавче провадження, постанова про відкриття виконавчого провадження надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

При розгляді в судовому засіданні подання відносно ОСОБА_2 про обмеження її права виїзду , доводи державного виконавця щодо обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження, виходячи з вимог ст. 31 Закону України „Про виконавче провадження, судом належним чином перевірені не були , оскільки не були витребувані для огляду відповідні матеріали виконавчого провадження , хоча у разі відсутності в матеріалах подання достатньої інформації щодо обставин виконання судових рішень, витребування матеріалів виконавчого провадження є доцільним.

Таким чином, без належної перевірки обставин щодо ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення про повернення автомобіля, у тому числі про її обізнаність щодо відкритого виконавчого провадження, доведення яких є обовязковою умовою для встановлення відносно боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України, висновок суду про відсутність підстав для задоволення подання є передчасним.

Зокрема, із доданих до апеляційної скарги матеріалів вбачається, що відповідно до реєстру відправлення рекомендованої кореспонденції, копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.08.2015 року була направлена рекомендованим листом з повідомленням на адресу ОСОБА_2 16.09.2015 року, однак зазначені матеріали виконавчого провадження для перевірки доводів державного виконавця судом витребувані не були, а отже не досліджувались і правова оцінка їм надана не була.

За вказаних обставин ухвала суд від 11 лютого 2016 року підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням визначеного ст. 377-І ЦПК України порядку вирішення за поданням державного виконавця питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, з передачею зазначеного питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державного виконавця Шевченківського відділу державного виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2016 року по даній справі скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: