Рішення № 57505083, 22.04.2016, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа №317/3804/15-ц

№/п 2/317/235/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гончаренко П.П.

при секретарі Ігнатченко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галмод» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Мобіле» про визнання дій відповідачів такими, що призвели до втрати вантажу, суд

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2015 року позивач ТОВ «Галмод» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1, ТОВ «Автотранспортне підприємство «Мобіле» про визнання дій відповідачів такими, що призвели до втрати вантажу, в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що на підставі замовлення ТОВ «Галмод» відповідно до Договору-Заявки про надання транспортних послуг № 010-00383 від 08.07.2015 року ТОВ «Автотранспортне підприємство «Мобіле» (відповідач 2), було надано для виконання перевезення за маршрутом Запоріжжя-Вінниця, автомобіль РЕНО, держ.номер АР7156СМ напівпричіп держ.номер АР5008ХР для перевезення вантажу слабоалкогольних напоїв належних ТОВ «ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙНІНГ».

Відповідно до відомостей, вказаних в ТТН, завантаження вказаного автомобіля здійснювалося 08.07.2015 року в двох місцях: Запорізька область, с. Хортиця, пров. Сонячний, 5а та м. Запоріжжя, вул. Українська, 52, де водієм автомобіля РЕНО, держ.номер АР7156СМ (напівпричіп держ.номер АР5008ХР) ОСОБА_1 було прийнято до перевезення алкогольні напої та піддони загальною вартістю 391419,86 грн.

Місцем розвантаження вантажу, прийнятого до перевезення, товарно-транспортними накладними було визначено м. Вінниця, вул. Ватутіна, 137.

Позивач вказує, що враховуючи відстань між місцями навантаження та місцем розвантаження (не більше 700 км.) вантаж повинен був бути доставлений до пункту розвантаження 09.07.2015 року. Однак у вказаний день вантаж доставлено не було, інформації відносно місця знаходження вантажу на час подання позовної заяви Виконавець надати не міг, що на думку позивача, дає підстави вважати вантаж втраченим.

Також позивач зазначає, що відповідачем ОСОБА_1 були надані усні пояснення, що під час перевезення за узгодженим маршрутом він передав вантаж у місці зовсім іншому ніж було передбачено товарно-транспортними накладними, невстановленим особам, які представилися як представники вантажоодержувача, чим завдав збитків ТОВ «Галмод» в розмірі вартості вантажу.

З даного приводу були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

21.07.2015 року позивач звернувся до відповідача 2 ТОВ «Автотранспортне підприємство «Мобіле» із Вимогою № 010-00383 про відшкодування вартості втраченого вантажу, проте відповідач 2 в своїй відповіді від 26.08.2015 року № 1508261, повністю заперечив існування договірних господарських відносин між ним та позивачем.

Після зникнення вантажу відповідач 2 вказує на те, що водій ОСОБА_1 діяв на власний розсуд, не перебуваючи у фактичних трудових відносинах із підприємством. Також відповідач 2 не може пояснити в який спосіб громадянин ОСОБА_1 використовував транспортний засіб РЕНО, держ.номер АР7156СМ напівпричіп держ.номер АР5008ХР, який перебуває у господарському управлінні ТОВ «Автотранспортне підприємство «Мобіле» на підставі договору позички, не може пояснити в який спосіб громадянин ОСОБА_2 користувався та розповсюджував копії установчих документів ТОВ «Автотранспортне підприємство «Мобіле».

Позивач зазначає, що з даного приводу вони звернулись із заявою про проведення перевірки до Управління соціального захисту та праці населення Оріхівської районної державної адміністрації, з метою встановлення наявності фактичних трудових відносин між ТОВ «Автотранспортне підприємство «Мобіле» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2, проте на момент звернення до суду відповідь ще не надійшла.

У звязку з вищевикладеним позивач просить суд визнати дії відповідача 1 ОСОБА_1 та відповідача 2 ТОВ «Автотранспортне підприємство «Мобіле» - такими, що призвели до втрати вантажу.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позовних вимог. Надав письмові заперечення в яких зазначив, що наданий до суду договір № 010-00383 від 08.07.2015 року йому не знайомий, до отримання позовної заяви даний договір він ніколи не бачив та не знав про його існування. До ТОВ «Автотранспортне підприємство «Мобіле» він жодного відношення не має, працівником підприємства на момент перевезення не являвся, будь-яких довіреностей від підприємства не отримував.

Перевезення вантажу 08.07.2015 року здійснювалось ним на підставі усної домовленості на автомобілі РЕНО держ.номер 7156СМ, наданим ОСОБА_2 Перевезення мало разовий характер, з метою отримання разового заробітку ним та ОСОБА_2

Також відповідач 1 зазначив, що вказане перевезення вантажу здійснювалось на підставі усних телефонних домовленостей з Марією та чоловіком, які зустріли його в м. Вінниця та представились представниками власника.

Відповідач 1 був впевненим в правомірності дій Марії та незнайомого чоловіка, на підставі наступного: Марія керувала ним по телефону, вказавши місце розташування складів завантаження в м. Запоріжжі та номенклатуру товару; в товаротранспортних накладних, виданих на складах завантаження в м. Запоріжжя він був вказаний водієм; автомобіль РЕНО держ.номер 7156СМ був завантажений товаром на складах без наданням ним будь-яких документів на право отримання ТМЦ, без укладення з ним будь-яких договорів (перевезення, експедиції, разового трудового договору); оплата вантажоперевезення здійснювалась в м. Вінниця за готівковий розрахунок, чоловік, який зустрічав його керував розвантаженням, був повідомлений про строк прибуття автомобіля, номер автомобіля, номер його мобільного телефону, номенклатуру вантажу, місце розвантаження, маршрут, умови оплати перевезення тобто мав інформацію, яку могла мати лише та особа, яка організувала перевезення (власник, перевізник, експедитор).

Тому вимога вказаної особи після проведеної оплати перевезення, розвантажити автомобіль в місці, яке він вкаже, сприймалось відповідачем 1, як обґрунтоване та законне.

Відповідач 1 вважає, що втрата вантажу відбулась через халатність власника вантажу та працівників ТОВ «Галмод».

Також відповідач 1 вважає, що позивачем використаний недопустимий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, позовні вимоги позивача не передбачені ст. 16 ЦК України, не встановленні договором чи законом, як спосіб захисту.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог. Надали письмові заперечення в яких зазначили, що не визнають позов в повному обсязі, вважають, що позивачем використаний недопустимий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, позовні вимоги позивача не передбачені ст. 16 ЦК України, не встановленні договором чи законом, як спосіб захисту. Також представники відповідача 2 вказують, що між позивачем та відповідачем 2 господарських договорів ніколи не укладалось. Наданий до суду договір № 010-00383 від 08.07.2015 року підроблений. Ні сам договір ні його проект ТОВ «Автотранспортне підприємство «Мобіле» ніколи не надходив. Також ніякої заявки на здійснення перевезення вказаної в позовній заяві на адресу відповідача 2 від позивача не надходило. Ніякі перемовини з ким-небудь про здійснення вказаного перевезення співробітники ТОВ «Автотранспортне підприємство «Мобіле» не проводили.

Договір № 010-00383 від 08.07.2015 року на перевезення вантажу директором ТОВ «Автотранспортне підприємство «Мобіле» ОСОБА_3 не підписувався і печаткою не завірявся.

Відповідач 2 не являється власником автомобіля НОМЕР_1, даний автомобіль використовувався підприємством на підставі договору позички, укладеного з ОСОБА_4 та не пізніше 07.07.2015 року знаходився за згодою власника автомобіля у розпорядженні ОСОБА_2 Тобто відповідач 2, зазначає, що фактично дія договору позички від 25.11.2013 року укладений між ТОВ «Автотранспортне підприємство «Мобіле» та ОСОБА_4 перестав діяти, вказаний автомобіль з 07.07.2015 року ТОВ «Автотранспортне підприємство «Мобіле» не використовувала та назад не отримувало.

Також відповідач 2 вказує, що відповідач 1 ОСОБА_1, який отримав вантаж, працівником підприємства ТОВ «Автотранспортне підприємство «Мобіле» не являвся, довіреність ОСОБА_1 на отримання будь-яких ТМЦ не видавалось.

Всебічно та повно зясувавши обставини справи, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів. Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 58 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом і обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі замовлення ТОВ «Галмод» відповідно до Договору-Заявки про надання транспортних послуг № 010-00383 від 08.07.2015 року ТОВ «Автотранспортне підприємство «Мобіле» (відповідач 2), було надано для виконання перевезення за маршрутом Запоріжжя-Вінниця, автомобіль РЕНО, держ.номер АР7156СМ напівпричіп держ.номер АР5008ХР для перевезення вантажу слабоалкогольних напоїв належних ТОВ «ІСТЕРН БЕВЕРІДЖ ТРЕЙНІНГ».

Відповідно до відомостей, вказаних в ТТН, завантаження вказаного автомобіля здійснювалося 08.07.2015 року в двох місцях: Запорізька область, с. Хортиця, пров. Сонячний, 5а та м. Запоріжжя, вул. Українська, 52, де водієм автомобіля РЕНО, держ.номер АР7156СМ (напівпричіп держ.номер АР5008ХР) ОСОБА_1 було прийнято до перевезення алкогольні напої та піддони загальною вартістю 391419,86 грн.

Місцем розвантаження вантажу, прийнятого до перевезення, товарно-транспортними накладними було визначено м. Вінниця, вул. Ватутіна, 137.

Враховуючи відстань між місцями навантаження та місцем розвантаження (не більше 700 км.) вантаж повинен був бути доставлений до пункту розвантаження 09.07.2015 року. Однак у вказаний день вантаж доставлено не було, інформації відносно місця знаходження вантажу на час подання позовної заяви позивачу не надано, що на його думку, дає підстави вважати вантаж втраченим.

Відповідачем 1 ОСОБА_1 були надані усні пояснення позивачу, що під час перевезення за узгодженим маршрутом він передав вантаж у місці зовсім іншому ніж було передбачено товарно-транспортними накладними, невстановленим особам, які представилися як представники вантажоодержувача, чим завдав збитків ТОВ «Галмод» в розмірі вартості вантажу.

21.07.2015 року позивач звернувся до відповідача 2 ТОВ «Автотранспортне підприємство «Мобіле» із Вимогою № 010-00383 про відшкодування вартості втраченого вантажу, проте відповідач 2 в своїй відповіді від 26.08.2015 року № 1508261, повністю заперечив існування договірних господарських відносин між ним та позивачем.

Також в судових засідання встановлено, що за зверненням позивача до Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області 10.07.2015 року з даного приводу були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1201508002002369 за ч. 2 ст. 190 КК України та на даний час по вказаному кримінальному провадженню триває слідство.

Відповідно до ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судових захист.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Власник порушеного права може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Отже, суд вважає, що позивач ТОВ «Галмод» при зверненні до суду з позовом про визнання дій відповідачів такими, що призвели до втрати вантажу, невірно обрав спосіб захисту порушеного права, оскільки чинним законодавством не передбачено такого способу захисту.

Позивач правильно звернувся до органів внутрішніх справ з приводу скоєння злочину, саме там можуть бути встановленні винні дії відповідачів.

Керуючись ст.ст. 7, 10, 11, 60, 61, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 16, 207, 611, 623, 634, 924 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Галмод» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Мобіле» про визнання дій відповідачів такими, що призвели до втрати вантажу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Запорізький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: П.П. Гончаренко