Рішення № 57504899, 16.03.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13592/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 березня 2016 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючої-судді - ОСОБА_1,

при секретарі - Коціпак З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Закарпаття» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та суми компенсації по втраті частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати,-

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та суми компенсації по втраті частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати. Мотивуючи свої позовні вимоги вказує на те, що вона працювала на посаді бухгалтера фінансового управління в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття». Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» № 1-К від 16.01.2015 року звільнена з роботи за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. В порушення вимог Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст. 116 КЗпП України з нею при звільненні не проведено повного розрахунку всіх сум, що належать їй від товариства. Зазначає, що при звільненні відповідач не виплатив їй заробітну плату. Позивач зазначає, що 19 лютого 2015 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області винесено судовий наказ №308/1743/15-ц про стягнення з ТОВ «Комплекс «Закарпаття» на її користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у сумі 6957,64 грн. Постановою державного виконавця МВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 06.05.2015року відкрито виконавче провадження № 47432393 на підставі судового наказу Ужгородського міськрайонного суду про стягнення з ТОВ «Комплекс «Закарпаття» на її користь 6957,64 грн. заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі. Однак, до цих пір відповідач ні в добровільному порядку, ні в порядку примусового виконання рішення суду , не виконав свого обов'язку по виплаті заборгованості по заробітній платі у сумі 6957,64 грн. Оскільки при звільненні повного розрахунку з нею проведено не було, з посиланням на норми КЗпП України та Закону України «Про оплату праці», просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідача на її користь: середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 16.01.2015 року по 16.11.2015 року (день подання позовної заяви) в сумі 26174,12 гривень та розмір компенсації по втраті частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у сумі 3674,33 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх з підстав та мотивів викладених у позові, проти заочного розгляду справи не заперечила. Зркрема вказала на те, що у грудні 2014 року перебувала у відпустці, а жовтень листопад 2014 року працювала повні місяці.

Представник відповідача в судове засідання повторно не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи та письмових заперечень до суду не надходило, тому суд згідно ч.4 ст.169 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача , вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Згідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено по справі, позивач ОСОБА_2 із Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» перебувала у трудових відносинах на посаді бухгалтера фінансового управління.

Судом встановлено, що наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Закарпаття» № 1-К від 16.01.2015 року ОСОБА_2 звільнено з роботи за угодою сторін, відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України , 16.01.2015 року./а.с.5/

Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_2 не було виплачено заборгованість із заробітної плати в розмірі 6957,64 гривень.

Як встановлено судом , Ужгородським міськрайонним судом 19.02.2015 року у справі № 308/1743/15 було винесено судовий наказ про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Закарпаття» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 6957,64 гривень.

Постановою головного державного виконавця МВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 06.05.2015 року відкрито виконавче провадження № 47432393 з примусового виконання судового наказу № 308/1743/15 виданого 19.02.2015 року Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ТОВ «Комплекс «Закарпаття» на користь ОСОБА_2 6957,64 грн. заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі /а.с.11/

Згідно листа начальника МВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 26.02.2016 року станом на 26.02.2016 року стягнення по виконавчому документу в межах виконавчого провадження № 47432393 не проводилось /а.с. 43/

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Однак як встановлено судом в день звільнення ТОВ «Комплекс «Закарпаття» не провело розрахунок із позивачем ОСОБА_2 у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (ст. 265 КЗпП України).

Відповідно до положення ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищаеться законом.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Разом з тим, статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України№ 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Результат аналізу наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст. 117 КЗпП України обовязок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України , при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних пацівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-15 цс 13 за позовом до Сумського національного аграрного університету про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Крім того, до викладеного вище , також зводяться правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України у справі № 6-195цс14 від 21.01.2015 року, де Верховний Суд України дійшов висновку про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу. Суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку на засадах співмірності тільки в разі одночасного вирішення вимог про стягнення належних при звільненні сум за умови часткового задоволення цих вимог.

Крім того, аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Таким чином, факт наявної заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_2 підтверджено.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 звільнено з роботи 16.01.2015 року./а.с. 5/

Як встановлено судом повний , остаточний розрахунок з позивачем ОСОБА_2 з виплати їй заборгованості із заробітної плати не був проведений .

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 з відповідними змінами та доповненнями.

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно довідки виданої ТОВ ''Комплекс ''Закарпаття'' № 10 від 16.01.2015р. про нараховану заробітну плату за період двох місяців, що передували даті звільнення заробітна плата ОСОБА_2 : за листопад 2014 року 3513,34 гривень, за грудень 2014 року 3427,21 гривень. /а.с.14/

В листопаді 2014 року - 20 робочих днів, в грудні 2014 року - 23 робочі дні. Тому середня заробітна плата позивача за один день складає:

(3513,34 грн.+ 3427,21 грн.) : ( 20 р.д. + 23 р.д. ) = 161 грн. 40 коп.

Кількість днів за час затримки розрахунку при звільненні позивача ОСОБА_2 за період з 16.01.2015 року по 17.11.2015 року (день подання позовної заяви) складає: січень 2015 року 10 днів; лютий 2015 року 21 день; березень 2015 року 22 дні; квітень 2015 року 21 день; травень 2015 року 19 днів; червень 2015 року 20 днів; липень 2015 року 21 день; серпень 2015 року 22 дні; вересень 2015 року 22 дні; жовтень 2015 року 20 днів; листопад 2015 року 13 днів, тобто всього 211 робочих днів. Таким чином середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні складає : 161 грн. 40 коп. х 211 р.д. = 34 055 гривень 40 копійок , який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Слід зазначити, що позивачем неправильно здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який наведений у позовній заяві, а відтак позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають до часткового задоволення з підстав наведених вище.

Таким чином, ст. 117 КЗпП України передбачається відповідальність власника або уповноваженого ним органу за невиплату належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України шляхом виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення.

Разом з тим слід зазначити, що згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Оскільки позивач заявив позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 16.01.2015 року по 16.11.2015 року (день подання позовної заяви), суд розглянув справу в межах заявлених позовних вимог.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача розміру компенсації по втраті частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 3674,33 грн. , то такі суд вважає обгрунтованими і такими , що підлягають до задовлення з наступних підстав.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у звязку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати»; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427.

Разом із тим статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 692), компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.

З наданого позивачем розрахунку, який суд визнав обгрунтованим вбачається, що розмір компенсації по втраті частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати (з врахуванням зростання індексу споживчих цін у 2014-2015 роках) становить 3674,33 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

У відповідності дост. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначені положення чинного процесуального законодавства, з урахуванням всіх обставин справи , враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, вимоги ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, користуючись рівними правами, на засадах змагальності згідно вимог ст. 10 ЦПК України, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з мотивів викладених вище.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому суд вважає, що оскільки позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати звільнені від сплати судового збору, відповідно до Закону України "Про судовий збір", то із відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 10, 11, 60 , 61,88, 209, 212 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 233, 234, 2371 КЗпП України, ст.ст. 15,16,23 ЦК України суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Закарпаття» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та суми компенсації по втраті частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» (ЄДРПОУ : 33331628) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.01.2015 року по 17.11.2015 рік у сумі 34 055 гривень 40 копійок (тридцять чотири тисячі пятдесять пять гривень, 40 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» (ЄДРПОУ : 33331628) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) компенсацію по втраті частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати (з врахуванням зростання індексу споживчих цін у 2014 2015 роках) у сумі 3674,33 грн. (три тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 33 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Закарпаття» (ЄДРПОУ: 33331628) на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1