Рішення № 57502796, 27.04.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Нестеренко Н.В.

Доповідач - Дронська І.О.

Справа № 415/6992/15-ц

Провадження № 22ц/782/172/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Дронської І.О.

суддів: Карташова О.Ю., Оробцової Р.І.,

за участю секретаря Попової Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 січня 2016року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом в обґрунтування якого посилалась на те, що з 16.02.1979року вона працювала у відповідача та наказом № 185-к від 31.12.2014 року була звільнена з роботи за ст..39 КЗпП України за власним бажанням з виходом на пенсію. Відповідач, у порушення ст.. 116 КЗпП України, при її звільнені не виплатив заборгованість по заробітній платі у загальній сумі 8609,50грн., яка складається із заборгованості по заробітній платі за: серпень 2014року в сумі 957,41грн; вересень 2014року в сумі 2611,86грн.; жовтень 2014року в сумі 1434,26грн.; листопад 2014року в сумі 1810,85грн.; грудень 2014року в сумі 1795,12грн. Зазначену суму позивач ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 19 січня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивачем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення по справі, просила скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов або направити справу на повторний розгляд.

Апелянт, якого було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилась, заяви щодо відкладення розгляду справи від останньої не надійшло.

Справу розглянуто на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України без участі апелянта.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування

норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції посилаючись на те, що позивачем не надано доказів її перебування у трудових відносинах з відповідачем та наявності заборгованості по заробітній платі, оскільки надані позивачем документи на обґрунтування позовних вимог завірені печаткою відділу кадрів, яка захоплена та використовується незаконними збройними формуваннями, прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог за безпідставністю та недоведеністю.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, адже до нього він дійшов поспішно, без належного дотримання норм матеріального і процесуального права, без належного з'ясування дійсних обставин справи, оцінки доводів сторін і наданих ними доказів, визначення юридичної природи спірних правовідносин і закону, який їх регулює.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

На обґрунтування позовних вимог щодо наявності трудових правовідносин позивачем надана фотокопія трудової книжки, з записів якої вбачається, що 16.02.1979року ОСОБА_2 була прийнята на роботу до Другого воєнізованого гірничорятувального загону на посаду техніка газоаналітичної лабораторії оперативного взводу, наказ № 26-к від 15.02.1979р., та 02.01.2015року звільнена за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію, ст.39 КЗпП України, наказ № 185-к від 31.12.2014року, а також надані копії наказів Другого воєнізованого гірничорятувального загону про прийняття на роботу ОСОБА_2, № 26-к від 15.02.1979року, а.с.10, та звільнення останньої з роботи, наказ № 185-к від 31.12.2014року, а.с.11.

Відповідачем, доказів щодо спростування наявності трудових правовідносин з позивачем у період з 16.02.1979року по 31.01.2015року та звільнення останньої наказом № 185-к від 31.12.2015року не надано та доводи позивача у цій частині не спростовані.

Заперечення відповідача щодо печатки підприємства, якою завірені надані позивачем копії, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки печаткою було завірено підпис командира Другого воєнізованого гірничорятувального загону ОСОБА_4, який, як встановлено колегією суддів, до моменту звільнення - 22.05.2015року,( наказ № 60-к від 22.05.2015року, а.с.74.) виконував свої посадові обов'язки та на 31.12.2014року мав повноваження щодо приймання та звільнення працівників з роботи, що представником відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не заперечувалось, справжність підпису ОСОБА_4 на наданих позивачем копіях документів не спростована.

Щодо печатки Другого воєнізованого гірничорятувального загону, то недійсність цієї печатки визначена наказом №61 від 17.06.2015року, тобто з 17.06.2015року, а.с. 72.

На підставі зазначеного колегія суддів вважає, що позивачем доведена наявність трудових правовідносин з відповідачем у зазначений період та обставини припинення цих трудових правовідносин.

Щодо наявності заборгованості по заробітній платі за період з серпня 2014року по 31.12.2014року та порушення відповідачем ст..116 КЗпП України при звільненні ОСОБА_2, то колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положеннями ч.1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення, якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Колегією суддів встановлено, що у зв'язку з проведенням на території Луганської області антитерористичної операції та на виконання наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28.10.2014 року № 764 «Про затвердження Положення про 2ВГРЗ» 07.11.2014 року було проведено державну перереєстрацію Другого воєнізованого гірничорятувального загону за новою адресою: м. Лисичанськ, вул. Свердлова,197, а.с.16 та зміни щодо місця знаходження юридичної особи Другого воєнізованого гірничорятувального загону внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджено витягом з цього реєстру, а.с.15.

Згідно наказу Другого воєнізованого гірничорятувального загону № 131 від 13 листопада 2014 року «Про зміну юридичної адреси та переміщення робітників 2ВГРЗ» робітники Другого воєнізованого гірничорятувального загону повинні приступити до виконання своїх трудових обов'язків за новим місцем розташування загону: м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 197, з 01.12.2014 року, а.с.16.

Відповідно до інформації Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради від 04.04.2016року № 2965 ОСОБА_2,09.08.1956року народження, перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб з 16.12.2014року за адресою м.Лисичанськ, вул. Макаренко, буд.45, а.с.94, що підтверджує доводи позивача про її переміщення до місця роботи до м.Лисичанська.

Також, відповідно до інформації, наданої Управлінням ПФУ в м.Лисичанську Луганської області від 01.03.2016року № 2685/03-31 пенсія ОСОБА_2, яка останній призначена з 22.07.2011року переведена до УПФУ в м.Лисичанську з 01.08.2014року, а.с.92.

Згідно п. 3 Тимчасового Порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07 листопада 2014 року заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи.

У відповідності до п. 10 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року № 794 роботодавці зобов'язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.

В пункті 16 вищезазначеного Положення передбачено, що персональна облікова картка фізичної особи повинна мати таку структуру: 1) частина персональної облікової картки, де зберігаються анкетні дані про фізичну особу: 2) частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи: ідентифікаційний номер роботодавця; рік, за який внесено відомості; тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи; сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно); розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць; відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на пільгових умовах; 3) частина персональної облікової картки, що відображає нарахування, сплату пенсії фізичній особі та надані їй соціальні послуги.

Відповідно до індивідуальної відомості про застраховану особу, наданої управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, які були витребувані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції за клопотанням представника відповідача, страхувальником в період з серпня 2014 року по січень 2015 року є Другий воєнізований гірничорятувальний загін, яким позивачу була нарахована заробітна плата (без утримання податків, зборів та інших обов'язкових платежів): серпень 2014 року - 3130,79грн; вересень 2014 року - 3246,96грн.; жовтень 2014 року - 1669,45грн.; листопад 2014 року - 3183,38грн.; грудень 2014 року - 2231,62грн., а.с.93.

У графі «позначка про сплату страхових внесків» за період серпень 2014 року по грудень 2014 року зазначено «так», що свідчить про сплату страхових внесків в цей період.

Згідно інформації, наданої державною податковою інспекцією у м. Лисичанську від 06.04.2016 року № 3033/1203-1302 Другий воєнізований гірничорятувальний загін знаходиться на обліку в ДПІ у м. Лисичанську як платник податків за основним місцем обліку з 25 листопада 2014 року. Згідно щомісячних звітів за формою Д4 «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів» суми нарахованої заробітної плати ОСОБА_2 складають: листопад 2014 року у сумі - 3183,38 грн., грудень 2014 року - 2231,62 грн.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо спростування нарахування позивачу у період з серпня 2014 року по грудень 2014 року заробітної плати, її розміру, зазначеному в індивідуальній відомості про застраховану особу та в інформації державної податкової інспекції у м. Лисичанську.

Будь-яких офіційних документів щодо не переміщення позивача до місця роботи у м.Лисичанськ, Луганської області, не вихід останньої на роботу відповідачем не надано.

З пояснень представника відповідача табель обліку робочого часу щодо переміщених робітників відділом кадрів не вівся. Інформація щодо відсутності на роботі за новим місцем знаходження Другого воєнізованого гірничорятувального загону у м.Лисичанську переміщених з м.Стаханова робітників відповідачем не надано.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів, з урахуванням інформації УПФУ в м.Лисичанську щодо персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб - Індивідуальної відомості про застраховану особу ОСОБА_2, ДПІ у м.Лисичанську щодо нарахування ОСОБА_2 заробітної плати, відповідно щомісячних звітів за формою Д4 «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів», УТСЗН у м.Лисичанську щодо реєстрації ОСОБА_2, як переміщеної особи до м.Лисичанська та УПФУ м.Лисичанська щодо переведення пенсії останньої до УПФУ м.Лисичанська, записів трудової книжки ОСОБА_2 щодо прийому та звільнення з роботи, вважає, що позивачем доведено перебування у спірний період у трудових правовідносинах з відповідачем за місцем розташування останнього як у м.Стаханові Луганської області так і після переміщення ОСОБА_2 до нового місця роботи, у м.Лисичанську з 16.02.1979року по 31.12.2014року на посаді техніка газоаналітичної лабораторії оперативного взводу та останній за період з серпня 2014року по грудень 2014року нараховувалася заробітна плата.

Щодо розміру заборгованості по заробітній платі.

Як вбачається з положень ст.. 110 КЗпП України та ст.. 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належить до періоду, за який проводиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу посилання представника відповідача про те, що надані позивачем розрахункові листки не можуть вважатися доказом оскільки первинна бухгалтерська документація, документація відділу кадрів залишилася у адміністративних будівлях в м. Стаханові, де дислокувався 2ВГРЗ, де на теперішній час органи державної вдали не здійснюють свої повноваження.

Додані позивачем до позовної заяви повідомлення (табулеграми) щодо нарахованої заробітної плати, у відповідності до положень ст. 110 КЗпП України, за період з серпня 2014 року по грудень 2014 року та в яких зазначені суми нарахованої заробітної плати та суми відрахувань: серпень 2014 року нараховано - 3130,79грн; вересень 2014 року - 3246,96грн.; жовтень 2014 року - 1669,45грн.; листопад 2014 року - 3183,38грн.; грудень 2014 року - 2231,62грн. є тотожними сумам, зазначеним в індивідуальній відомості про застраховану особу ОСОБА_2, наданій УПФУ в м. Лисичанську Луганської області.

Відповідно до п. 9 «Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. № 794, роботодавці мають право доповнювати та уточнювати подані до уповноваженого органу відомості про фізичну особу відповідно до законодавства.

Частиною 5 ст. 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Згідно п.3 розділу II «Формування даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру» Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 р. № 10-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014 р. за № 785/25562), дані до реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них вносяться на підставі: звітності, що подається страхувальниками до органів доходів і зборів та передається до Пенсійного фонду України в порядку міжвідомчого обміну інформацією; відомостей, що надходять з інших джерел, визначених статтею 18 Закону.

Індивідуальні відомості про застраховану особу, надані на запит Апеляційного суду УПФУ в м. Лисичанську Луганської області 31.03.2016року щодо позивача та на час розгляду справи відповідачем Другим воєнізованим гірничорятувальним загоном з моменту зміни юридичної адреси та переміщення робітників на контрольовану територію зміни та уточнення до даних реєстру застрахованих осіб, а саме ОСОБА_2, не вносилися, що також підтверджується показами головного бухгалтера ОСОБА_5, яка під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції була допитана в якості свідка, а тому підстави вважати відомості персоніфікованого обліку недостовірними відсутні.

В період з серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року позивачу до виплати підлягало: серпень 2014року в сумі 2518,41грн, яка частково була сплачена у жовтні 2014року, залишок невиплаченої суми складає 957,41грн; вересень 2014року в сумі 2611,86грн.; жовтень 2014року в сумі 1434,26грн.; листопад 2014року в сумі 1810,85грн.; грудень 2014року в сумі 1795,12грн.

Зазначені суми, відповідно до вимог позовної заяви ОСОБА_2, остання просила стягнути з відповідача, як заборгованість по заробітній платі, яка не була виплачена на час звільнення з роботи.

У спростування доводів позивача щодо наявності заборгованості по заробітній платі та розміру цієї заборгованості за зазначений період відповідачем належних та допустимих доказів суду апеляційної інстанції не надано.

З пояснень представника відповідача та головного бухгалтера Другого воєнізованого гірничорятувального загону ОСОБА_5, яка була допитана в якості свідка під час розгляду справи Апеляційним судом вбачається, що у зв'язку з відсутністю первинної бухгалтерської документації у відповідача відсутня інформація щодо виплати заробітної плати позивачу або наявності заборгованості по заробітній платі, у тому числі й за місяці після зміни юридичної адреси відповідача на підконтрольній Україні території у м.Лисичанську.

Будь-яких клопотань щодо про витребування доказів на підтвердження факту виплати заробітної плати за спірний період відповідачем не заявлялося.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що позивачем доведена наявність заборгованості по заробітній платі за період з серпня 2014року по 31грудня 2014року, яка відповідачем, у порушення вимог ст.. 116 КЗпП України, при звільненні ОСОБА_2 виплачена не була, а тому позовні вимоги останньої підлягають задоволенню.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального прав.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

З урахуванням зазначених обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були неповно з'ясуванні обставини, що мають значення по справі, а також порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому на підставі ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення з відповідача на користь останньої заборгованості по заробітній платі за період з серпня 2014 року по 31 грудня 2014 рік у загальній сумі 8609,50грн., що складається із заборгованості за: серпень 2014року в сумі 957,41грн; вересень 2014року в сумі 2611,86грн.; жовтень 2014року в сумі 1434,26грн.; листопад 2014року в сумі 1810,85грн.; грудень 2014року в сумі 1795,12грн.

Також, відповідно до ч.3 ст..88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 535,92грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 січня 2016року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону, ідентифікаційний код юридичною особи 00159367, місцезнаходження: Луганська область, місто Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 197 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2014року по 31 грудня 2014року у загальній сумі 8609грн. 50коп.

Стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону судовий збір на користь держави в сумі 535 грн. 92 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді: