Ухвала суду № 57500845, 19.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3194/16 Справа № 173/1535/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Макарова М.О.,

суддів Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.,

при секретарі Самокиші О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в порядку захисту прав споживачів,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду ізпозовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» в порядку захисту прав споживачів, посилаючись на та, що 21 липня 2006р. в магазині «Євросеть» ним було придбано мобільний телефон «Нокіа-2650». Для придбання цього телефону між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_3 перерахував кошти за придбаний телефон, а він, повинен був повернути банку кошти та сплатити відсотки за користування кредитом.

Також позивіач зазначив, що в період 2006-2007 років він здійснював платежі банку, та вважав, що повернув кредит у повному розмірі та сплатив відсотки, проте у 2015 року після його працевлаштування та отримання зарплатної картки ПАТ КБ «ПриватБанк», останній без будь-яких виконавчих документів та попереджень, зняв з його рахунку кошти, а саме: з квітня 2015 року по січень 2016 року банк за власною ініціативою списав з його рахунку грошові кошти на загальну суму 12667 грн. 46 коп. Як йому пояснив йому працівник Банку, до якого він звернувся, що кошти були списані в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 липня 2006 року, а тому просив стягнути з відповідача на його користь безпідставно списані гроші в сумі 12667 грн. 46 коп.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2016 року позов задоволено та ухвалено:стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 12667 грн. 46 коп. та на користь держави судовий збір в сумі 1378 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк»посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 липня 2006 року між позивачем (Позичальник) та відповідачем (ОСОБА_3) укладений кредитний договір по програмі експрес-розстрочка, шляхом написання заяви, відповідно до якої ОСОБА_3 надає Позичальнику строковий кредит у сумі 1678,38 грн. на строк 10 місяців, тобто з 21липня 2006 року по 21 травня 2007 року включно, з умовами сплати за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,0% на місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 26,85 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 152,58грн. в обмін на зобовязання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії (а.с.56).

Банк перерахував кредитні кошти на рахунок отримувача продавця товару, а позивач отримав Мобільний телефон NOKIA 6125 (silver blaсk), вартістю 1525,80 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується Видатковою накладною №ЗУ-2099 від 21 липня 2006 року. (а.с.57).

Як вбачається з матеріалів справи позивач у 2015 році був працевлаштований у ВАТ «ДніпрАзот» де йому було видано зарплатну картку, а відповідно до Банковської виписки із картки позивача з його рахунку відповідачем було списано: 08.04.2015р. 81 грн. 60 коп.; 22.05.2015р. 406 грн.39 коп.; 29.05.2015р. 278 грн. 84 коп.; 05.06.2015р. 552 грн. 45 коп.; 12.06.2015р. 135 грн. 05 коп.; 22.06.2015р. 449 грн. 84 коп.; 26.06.2015р. 227 грн. 25 коп.; 07.07.2015р. 405 грн. 52 коп.; 16.07.2015р. 271 грн. 29 коп.; 22.07.2015р. 151 грн. 00 коп.; 31.07.2015р. 233 грн. 96 коп.; 07.08.2015р. 795 грн. 14 коп.; 07.08.2015р. 135 грн. 84 коп.; 17.08.2015р. 139 грн. 02 коп.; 21.08.2015р. 406 грн. 39 коп.; 31.08.2015р. 247 грн. 86 коп.; 07.09.2015р. 968 грн. 54 коп.; 19.09.2015р. 139 грн. 02 коп.; 22.09.2015р. 449 грн. 84 коп.; 30.09.2015р. 313 грн. 00 коп.; 07.10.2015р. 937 грн. 64 коп.; 16.10.2015р. 152 грн. 92 коп.; 22.10.2015р. 463 грн. 91 коп.; 06.11.2015р. 817 грн. 92 коп.; 16.11.2015р. 139 грн. 02 коп.; 20.11.2015р. 507 грн. 23 коп.; 30.11.2015р. 250 грн. 24 коп.; 07.12.2015р. 783 грн. 17 коп.; 17.12.2015р. 139 грн. 02 коп.; 22.12.2015р. 498 грн. 63 коп.; 29.12.2015р. 251 грн. 43 коп.; 06.01.2016р. 938 грн. 49 коп., а всього 12667 грн. 46 коп. із зазначенням операції «автоматичне погашення простроченої заборгованості» (а.с. 92-103).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Згідно п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до розяснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних, при застосуванні положення п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному звязку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щобвстановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту(п. 31 постанови від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»)

Таким чином, ПАТ КБ «Приватбанк» здійснив списання коштів з рахунку позивача строк позовної давності якого сплинув та без законного права на ці дії, що прямо заборонено пунктом 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та заперечень відповідача проти задоволення позову, останній посилався на ОСОБА_3 надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт), та згідно пункту 3.2.5 цих ОСОБА_3 проводив списання грошових коштів із заробітної плалти позивача, яка надходила на його карктовий рахунок.

Разом з цим виходячи з того, що ОСОБА_3 надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт), пунктом 3.2.5 яких установлено списання грошових коштів Банком з рахунків позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі ОСОБА_3 не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці ОСОБА_3 розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що ОСОБА_3 містили вимоги про списання грошових коштів з рахунків позичальника в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі ОСОБА_3.

Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо списання грошових коштів з рахунку позичальника немає, а також матеріалами справи встановлено, що позивач не давав свою згоду на списання грошових коштів із заробітної плати, а ОСОБА_3 не звертався до позичальника із позовом про стягнення заборгованості, що свідчить про те, що ОСОБА_3 неправомірно здійснював списання грошових коштів із заробітнорї плати позичальника, а тому рішення суду є законним і обгрунтованим.

Доводи апелянта проте, що відповідно до кредитного договору у позивача є борг за даним кредитом і він не погашений, а тому банк має повне право на самовільне списання коштів, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки без згоди позичальника в даному випадку ОСОБА_3 не мав права вичняти дії із списання грошових коштів із карткового рахунку позивапа, на який нараховується заробітна плата, а також, як було вище зазначено, ОСОБА_3 надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт) позивачем не підписувалися та відносно позивача не ухвалювалося рішення суду про стягнення з нього на користь банку заборгованості за кредитним договором.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду, та ці доводи лише зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи, районним судом були виконані всі вимоги процесуального закону, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: