Ухвала суду № 57500833, 05.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2248/16 Справа № 209/538/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Макарова М.О.,

суддів Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.,

при секретарі Самокиші О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 жовтня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені,-

ВСТАНОВИЛА

У лютому 2014 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, посилаючись на те, що 27 серпня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11387633000, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 18880 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13 % на рік. Кінцевий термін повернення кредиту 26 серпня 2015 року. Для забезпечення виконання усіх грошових зобовязань, відповідач ОСОБА_2 передав АКІБ "УкрСиббанк" у заставу транспортний засіб "Mitsubishi Lancer", 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1, вартість якого, за домовленістю сторін складала 124611 грн.

Крім того, 27 серпня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання несе солідарну відповідальність з відповідачем ОСОБА_2 за виконання всіх зобов'язань по кредитному договору.

Відповідачі зобов'язання належним чином не виконали, у звязку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 21 січня 2014 року становить 12549,77 доларів США, що в еквіваленті становить 100310,33 грн. і яка складається з: кредитна заборгованість 8913,37 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 21 січня 2014 року становить 71244,57 грн.; заборгованість по процентам 2939,03 доларів США, що за курсом НБУ, становить 23491,67 грн.; пеня за прострочення сплати процентів 274,10 доларів США, що за курсом НБУ становить 2190,90 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту 423,27 доларів США, що за курсом НБУ становить 3383,19 грн.

Просили стягнути вказану суму з відповідачів в солідарному порядку та покласти судові витрати на відповідачів.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 жовтня 2015 року позов було задоволено частково та ухвалено: стягнути із ОСОБА_2 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", заборгованість по договору споживчого кредиту № 11387633000 від 27 серпня 2008 року в розмірі 12549,77 доларів США, що в еквіваленті становить 100310 грн. 33 коп., яка складається з наступного: кредитна заборгованість 8913,37 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 21 січня 2014 року становить 71244,57 грн.; заборгованість по процентам 2939,03 доларів США, що за курсом НБУ 23491,67 грн.; пеня за прострочення сплати процентів 274,10 доларів США, що за курсом НБУ 2190,90 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту 423,27 доларів США, що за курсом НБУ 3383,19 грн.; судовий збір 1003 грн. 10 коп. та судовий збір в сумі 501 грн. 55 коп. на користь держави. А в решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та закрити провадження по справі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зазначене рішення ухвалено з додержанням вказаних вимог закону.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 27 серпня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11387633000, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 18880 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13 % на рік з кінцевим терміном повернення кредиту 26 серпня 2015 року, а також за цим договором відповідач ОСОБА_2 передав АКІБ "УкрСиббанк" у заставу транспортний засіб "Mitsubishi Lancer", 2008 року випуску, чорного кольору, р.н. НОМЕР_1, вартість якого, за домовленістю сторін складала 124611 грн. (а.с. 6 Т.1)

У забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором 27 серпня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання поручилася солідарно відповідати з відповідачем ОСОБА_2 за виконання всіх зобов'язань по кредитному договору (а.с. 18 Т.1).

А 20 квітня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу №17, згідно якого останній набув права вимоги за кредитними договорами, серед яких і зазначений у справі кредитний договір, що підтверджується витягом з реєстру боржників (а.с. 109-112 Т.1)

Згідно із ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а ч.2 ст.1050 ЦК України передбачено, що кредитор має право вимагати дострокового повернення всієї суми позики та сплати відсотків, у випадку, якщо позичальник прострочив повернення чергової частини позики, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у вищевказаному розмірі, проте ОСОБА_2 належним чином не виконує умови кредитного договору та фактично припинив виконувати свої обовязки із листопада 2010 року, що призвело до утворення заборгованості, яка відповідно до розранку заборгованості за кредитним договором наданого відповідачем, складає станом на 21 січня 2014 року суму 100310,33 грн. та яка складається з наступного: кредитна заборгованість 8913,37 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 21 січня 2014 року становить 71244,57 грн.; заборгованість по процентам 2939,03 доларів США за курсом НБУ 23491,67 грн.; пеня за прострочення сплати процентів 274,10 доларів США за курсом НБУ 2190,90 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту 423,27 доларів США за курсом НБУ 3383,19 грн. (а.с. 21-29 Т.1).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення вказаної вище заборгованості з відповідача ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про незаконність рішення, оскільки судом першої інстанції не було надано оцінки того, що заставний автомобіль був переданий страховій компанії «АХА Україна», який внаслідок дорожньо-транспортної пригоди знищено та не визначено суму страхового відшкодування, яка повинна була виплачена Банку, як вигодонабувачу, колегія суддів вважає необгрунтованими, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб автомобіль «Mitsubishi Lancer», 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1, відповідно до договору страхування від 27 серпня 2009 року № ИБ 2198114 було застраховано, вигодонабувачем за цим договором зазначено АКІБ «УкрСиббанк» (а.с. 131 Т.1), а 30 вересня 2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої вказаний автомобіль було пошкоджено (а.с.138-140 Т.1.)

Згідно п.20.8 Договору страхування при повній загибелі транспортного засобу Страхувальник має право звернутися до Страховика з заявою про відмову від своїх прав на застрахований транспортний засіб на користь Страховика з метою отримання страхового відшкодування в повному обсязі. Страховик в кожному конкретному випадку залишає на власний розгляд вирішення питання про прийняття відмови Страхувальника від застрахованого транспортного засобу.

Листом № 6976/12/ЦВ від 04 листопада 2010 року АТ «СК «АХА Україна» проінформувала Відповідача, що Страховиком прийнято рішення про недоцільність прийняття залишків транспортного засобу на свою користь. Таким чином, право розпорядження предметом застави не переходило до первісного кредитора та Страховика і залишилося у Відповідача.

А відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 14 листопада 2010 року, складеного страховою компанією, сума страхового відшкодування склала 32371 грн. 16 коп., яка і була перерахована до ПАТ «УкрСиббанк», та останнім ці грошові кошти були зараховані та розподілені на погашення кредитної заборгованості відповідача, що підтверджується також розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 21, 22, 25, 137 Т.1).

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки цим обставинам суд дав належну оцінку та ці доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду, а також вони не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи, районним судом були виконані всі вимоги процесуального закону, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними.

Що стосується рішення суду про відмову в задоволенні позову до поручителя ОСОБА_3, то це рішення сторонами фактично не оскаржується та підстави, за якими могло бути скасовано це рішення, в апеляційній скарзі не зазначені, а тому в силу ст. 303 ЦПК України, в апеляційному порядку ця частина судового рішення не переглядається.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської від 06 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: