Рішення № 57498089, 27.04.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/11813/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1136/16Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Винниченка Ю.М.,

Суддів: Одринської Т.В., Омельченко Л.М.,

при секретарі: Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2015 року та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, про визнання права власності на самочинно побудований житловий будинок ,-

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, про визнання права власності на самочинно побудований житловий будинок.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власником 6/50 частин домоволодіння, що знаходиться по вул. Марата, 30 у м. Полтаві на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23.05.2006 року про розірвання шлюбу та поділ спільного майна.

Вказувала, що у 2006-2010 роках вона за погодженням з сусідами, іншими співвласниками цієї садиби, для покращення власних житлових умов, не порушуючи діючих норм ДБН та прав інших осіб, збудувала житловий будинок літера «К-2» до складу якого входять наступні приміщення: коридор 1 -1 площею 6,4 кв. м, вбиральня 1-2 площею 2,1 кв. м, ванна 1-3 площею 5,2 кв. м, кухня 1-4 площею 23,2 кв. м, кладова 1-5 площею 1,2 кв. м, коридор 1-6 площею 0,7 кв. м, сходи 2-7 площею 2,4 кв. м., вітальня 2-8 площею 18,2 кв. м, передпокій 2-9 площею 12,1 кв. м, кімната 2-10 площею 9,0 кв. м. кімната 2-11 площею 12,6 кв. м, кладова 2-12 площею 3,2 кв. м, гараж І-І площею 16,7 кв. м., а всього загальною площею 113,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Марата, 30.

ПП «Полтавське БТІ «Інвентаризатор», при проведенні технічної інвентаризації станом на 25.04.2014 року, визначило дії ОСОБА_3, як самочинне будівництво, поставивши відповідний штамп у технічному паспорті.

У звязку з вищевикладеним, посилаючись на ст.ст. 16, 376 ч. 3 ЦК України, ОСОБА_3 звернулася до суду для визнання права власності на самочинно збудоване житлове приміщення.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3право власності на самочинно побудоване нерухоме майно, а саме: будинок літера «К-2» до складу якого входять наступні приміщення: коридор 1 -1 площею 6,4 кв. м, вбиральня 1-2 площею 2,1 кв. м, ванна 1-3 площею 5,2 кв. м, кухня 1-4 площею 23,2 кв. м, кладова 1-5 площею 1,2 кв. м, коридор 1-6 площею 0,7 кв. м, сходи 2-7 площею 2,4 кв. м., вітальня 2-8 площею 18,2 кв. м, передпокій 2-9 площею 12,1 кв. м, кімната 2-10 площею 9,0 кв. м. кімната 2-11 площею 12,6 кв. м, кладова 2-12 площею 3,2 кв. м, гараж І-І площею 16,7 кв. м., а всього загальною площею 113,0 кв.м.

Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2015 року доповнено рішення Октябрського районного суду від 10.02.2015 року ухвалене у справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Октябрської районної ради м. Полтави, третя особа: Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області про визнання права власності на самочинне будівництво, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Визнати за ОСОБА_3 право власності на самочинно побудоване нерухоме майно, а саме: будинок літера «К-2» до складу якого входять наступні приміщення: коридор 1 -1 площею 6,4 кв. м, вбиральня 1-2 площею 2,1 кв. м, ванна 1-3 площею 5,2 кв. м, кухня 1-4 площею 23,2 кв. м, кладова 1-5 площею 1,2 кв. м, коридор 1-6 площею 0,7 кв. м, сходи 2-7 площею 2,4 кв. м., вітальня 2-8 площею 18,2 кв. м, передпокій 2-9 площею 12,1 кв. м, кімната 2-10 площею 9,0 кв. м. кімната 2-11 площею 12,6 кв. м, кладова 2-12 площею 3,2 кв. м, гараж І-І площею 16,7 кв. м., а всього загальною площею 113,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Марата, 30»

З вказаними рішеннями не погодилась особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2, у зв'язку з чим оскаржила їх в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення на підставі слідуючого.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 23 травня 2006 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя , в тому числі визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину домоволодіння за адресою: кв.№ 3, б.№ 30 по вул. Марата у м. Полтаві вартістю 7279 грн. 92 коп. (а.с.5) .

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_3 є власником 6/50 у будинку № 30 по вул. Марата у м. Полтаві на підставі рішення суду від 23.05.2006 року (а.с.6). Згідно з схематичним планом земельної ділянки за адресою м. Полтава, вул.. Марата, 30 самочинно збудоване житлове приміщення розташоване під літерою К-2 (а.с.8). Згідно з планом будинку під літерою «К-2» та експлікацією приміщень до плану житлового будинку садового типу до складу вказаної будівлі входять наступні приміщення: коридор 1 -1 площею 6,4 кв. м, вбиральня 1-2 площею 2,1 кв. м, ванна 1-3 площею 5,2 кв. м, кухня 1-4 площею 23,2 кв. м, кладова 1-5 площею 1,2 кв. м, коридор 1-6 площею 0,7 кв. м, сходи 2-7 площею 2,4 кв. м., вітальня 2-8 площею 18,2 кв. м, передпокій 2-9 площею 12,1 кв. м, кімната 2-10 площею 9,0 кв. м. кімната 2-11 площею 12,6 кв. м, кладова 2-12 площею 3,2 кв. м, гараж І-І площею 16,7 кв. м. (а.с.11-13). Згідно з листами співвласників домоволодіння у м. Полтаві по вул.. Марата, 30 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вони не заперечують проти виділення будівлі в окремий обєкт нерухомого майна (а.с.22-31).

У відповіді ОСОБА_3 з Інспекції ДАБК у Полтавській області вказано, що згідно з відомостями, які зазначені в технічному паспорті на садибний житловий будинок № 30 по вул. Марата у м. Полтаві його реконструкція та будівництво гаражу (літ. «М») здійснено у 2006-2010 роках. Таким чином після закінчення будівництва зазначені будівлі потребують прийняття в експлуатацію у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року.

Відповідно до висновку експерта ОСОБА_9 за № 86 від 25.06.2014 року самовільно збудовані приміщення літера «К-2» відповідають вимогам ДБН та знаходяться у задовільному стані, елементи будівлі в цілому придатні для експлуатації, але потребують ремонту, дані приміщення є обєктом завершеного будівництва і придатні для подальшої експлуатації. (а.с.15-20).

Згідно з частинами 1-3 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Частиною 5 цієї статті визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 12 Постанови від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» розяснив, що у справах, повязаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають врахувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК України). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина 2 ст. 375 ЦК України) тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина пята ст. 376 ЦК України). При цьому вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобовязані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Отже, обовязковими умовами для визнання права власності на майно в порядку, визначеному ч. 3 ст. 376 УК України, є надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, а обовязковими умовами для визнання права власності на майно в порядку ч. 5 ст. 376 УК України є належність забудовнику на праві власності земельної ділянки, на якій зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно та відсутність порушень прав інших власників.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції, пославшись на вимоги ч. 5 ст. 376 ЦК України, прийшов до помилкового висновку про те, що вона є власником земельної ділянки, на якій самочинно збудувала вказане нерухоме, що не порушує права інших осіб, що спростовується матеріалами справи, в яких відсутні будь- які докази надання їй земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно чи належності забудовнику на праві власності земельної ділянки, на якій зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Крім цього, місцевим судом не було залучено до участі в справі ОСОБА_2 , як особу на права якої прямо впливає рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 січня 2012 року 1/5 частики житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Марата № 30, розташованого на земельній ділянці, яка у приватну власність не передавалась.

На зазначеній земельній ділянці розташовані: житловий будинок А1, житловою площею 79,4 кв.м., загальною площею 148,3 кв.м., господарчі будівлі: сарай Ж, сарай Е, сарай Е1, вбиральня Г, вбиральня З, вбиральня Л, трубопровід № 2, огорожа № 3, ворота огорожі № 5, огорожа № 6, огорожа № 7, згідно інвентаризації від 11.03.2011 року встановлено, що загальна площа житлового будинку А-1 складає 176, 1 кв.м., житлова площа складає 95,3 кв.м., площі змінилися згідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14.10.2010 року та ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 05.11.2010 року, що належала померлому ОСОБА_10 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_11 10.10.2003 року за реєстровим № 3309 та зареєстрованого в Приватному підприємстві «Полтавське бюро технічної інвентаризації «інвентаризатор» 10.10.2003 року в реєстрову книгу № 25 за № 33 реєстраційний № 6963355.

Відповідно до п. 27 ППВССУ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо на підставі положень статей 186, 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У звязку з цим положення частини 5 статті 376 ЦК не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу.

Прийняття в експлуатацію цих обєктів нерухомості (крім закінчених будівництвом до 05.08.1992р. індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) має здійснюватися відповідно до статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 750, а суд здійснюючи правосуддя не може перебирати на себе повноваження органу, до компетенції якого віднесено прийняття відповідного рішення та складення відповідного документа.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у даній справі ухвалено з порушеннями норм матеріального права, тобто ст. 376 ЦК України, тому його належить скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові за безпідставністю позовних вимог.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про скасування рішення та додаткового рішення, то виходячи із засад відшкодування судових витрат при задоволенні апеляційної скарги, з позивача на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору має бути стягнуто 4020, 00 грн.

Щодо заяви- клопотання апелянта про стягнення витрат на надану правову допомогу послуги фахівця в галузі права ОСОБА_12 колегія суддів приходить до слідуючого.

Відповідно до п.48 Постанови пленуму ВССУ №10 від 17.10.14 р., витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо повязаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Крім того, ст. 56 ЦПК України передбачений спеціальний порядок допуску особи яка надає правову допомогу, що полягає у наступному.

Відповідно до ст. 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Таким чином, за правилами ч. 2 ст. 56 ЦПК України особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається до участі у справі ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

При розгляді даної справи апелянт не заявляв клопотання про допуск ОСОБА_12 до участі у справі у якості особи, яка надає їй правову допомогу. Вказана особа фактично приймала участь при розгляді цієї справи в якості представника за довіреністю, вартість послуг якого відповідно до чинного законодавства не можуть бути стягнені з другої сторони у справі, тому колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь апелянта витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 311, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2015 року та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, про визнання права власності на самочинно побудований житловий будинок - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4020 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : _______Ю.М. ОСОБА_1

Судді: ______ Т.В.Одринська ___Л.М.Омельченко