Рішення № 5749506, 08.04.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.09 Справа № 20/92/09

Суддя Гандюкова Л.П.

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ванас”, м. Запоріжжя,

про стягнення суми 8 942,00 грн.,

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3, виданий 08.06.1995р.);

Від відповідача Пивоварчук В.С.(директор);

Вебер Б.В. (довіреність б/н від 07.04.2009р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення суми 8942грн., із них сума 1067грн. основний борг, сума 7875грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду від 16.03.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/92/09, судове засідання призначено на 08.04.2009р.

08.04.2009р. справу розглянуто, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві, просить позов задовольнити, стягнути суму 1067 грн. боргу, суму 7875грн. пені за період з 23.12.2008р. по 23.02.2009р. на підставі договору підряду №7/10/08 від 07.10.2008р.,ст.ст.526,530,611 ЦК України. При предявленні позову заявлялось клопотання про забезпечення позову, яке ухвалою суду від 16.03.2009р. відхилено.

Відповідач надав платіжне доручення №31602/з23 від 07.04.2009р., згідно з яким ним сплачено суму основного боргу. Позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій не визнав, оскільки позивачем при нарахування штрафних санкцій не застосовано Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, відповідно до якого при нарахуванні пені не може бути нараховано більше 2 облікових ставок НБУ від суми простроченого платежу. Тому вважає, що пеня становить 251,56грн.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

07.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ванас” (замовник, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (підрядник, позивач) було укладено договір підряду №7/10/08, відповідно до якого підрядник зобовязався виконати за завданням замовника, а замовник забезпечити матеріалами, прийняти і оплатити монтаж конструкцій і навісних стель (п.п.1.1, 4.2.4.).

Згідно з п.п.3.3.,3.4 поетапні розрахунки проводяться протягом 3 днів з моменту закінчення певного етапу робіт. Кінцевий розрахунок по договору проводиться замовником у день повного закінчення робіт після усунення виявлених у процесі приймання недоліків.

22.12.2008р. між сторонами підписано акт приймання виконаних робіт №11-1 на суму 17080грн.

Однак, відповідач свої зобовязання виконав лише частково, сплативши 12.01.2009р. суму 16013грн., що підтверджується випискою банку. Претензія позивача №1/09, отримана згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення 20.01.2009р., у повному обсязі не виконана.

Відповідно до ст.ст.11,509 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку), зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦКУкраїни, ст. 193 ГК України зобовязаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у встановлений договором строк не виконав свої зобовязання, лише 12.01.2009р. сплатив частину боргу 16013грн.(платіжне доручення №2 від 12.01.2009р.) та борг у сумі 1067грн. сплатив після порушення провадження у справі 07.04.2009р., що підтверджується квитанцією №31602/з23.

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про стягнення суми 1067 грн. основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.1 укладеного між сторонами договору підряду встановлено, що за порушення строків виконання зобовязання винна сторона сплачує другій стороні неустойку у розмірі 0,5% суми договору за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549,551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки позивач і відповідач є субєктами господарювання, їх майнові відносини регулюються з особливостями, визначеними Господарським кодексом України (ст.ст.4.7 ГК України).

Згідно з ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 цього Кодексу законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п. 6 вказаної статті визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”. Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2008р. у справі №21/277.

Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем грошового зобовязання, вимоги позивача про стягнення пені є обгрунтованими, однак підлягають задоволенню частково на підставі приписів наведеного вище Закону а також у звязку з наступним. Розрахунок пені проведений позивачем відповідно до п.5.1 договору у розмірі 0,5% від суми заборгованості за період з 23.12.2008р. по 23.02.2009р. Згідно з п.п.3.3.,3.4 поетапні розрахунки проводяться протягом 3 днів з моменту закінчення певного етапу робіт. Кінцевий розрахунок по договору проводиться замовником у день повного закінчення робіт після усунення виявлених у процесі приймання недоліків. Із умов договору (п.1.2) слідує, що позивач повинен був закінчити роботи 30.10.2008р. Із акту приймання виконаних робіт №11-1 від 22.12.2008р. не вбачається, що він підтверджує повне виконання робіт, сторони підтвердили виконання лише робіт, перелічених в акті. У звязку з цим, суд приходить до висновку, що відповідач був зобовязаний сплатити вартість робіт за цим актом як етапу робіт протягом 3 днів, тому зобовязання щодо оплати порушено з 26.12.2008р. Суд вважає, що підлягає до стягненню пеня у сумі 231 грн. 44 коп., тобто у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (12%х2), яка діяла у період з 26.12.2008р. по 23.02.2009р., а саме: на суму 17080грн. заборгованості з за період з 26.12.2008р. по 12.01.2009р. (18днів) пеня становить 201,97грн., на суму заборгованості 1067грн. за період з 13.01.2009р. по 23.02.2009р.(42дні) пеня становить 29,47грн.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати суд вважає за необхідне покласти повністю на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій, сума основного боргу сплачена після порушення судом провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ванас” (69096, м.Запоріжжя, провулок Зарічний,16, фактична адреса: м.Запоріжжя, вул..Леонова, буд.13 кв.27, код ЄДРПОУ 22116803, п/р 26007000118001 в ЗФ АТ “Укрінбанк”, МФО 313184) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, п/р НОМЕР_4 в АКБ “Правекс-Банк” м. Київ, МФО 321983) суму 231 грн. 44 коп. пені, суму 102 витрат на державне мито, суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У частині стягнення суми 1067грн. основного боргу провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 12.05.2009р.