Ухвала суду № 57494463, 27.04.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/3619/15-ц Номер провадження 22-ц/775/793/2016

Єдиний унікальний номер 235/3619/15-ц Головуючий у 1 інстанції Токарєв А.Г.

Номер провадження 22-ц/775/793/2016 Доповідач Дундар І.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Дундар І.О.

суддів Корчистої О.І., Курило В.П.

за участю секретаря Чуряєва В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області в режимі відео конференції цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, третя особа фізична особа - підприємець ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволені: звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме вбудоване приміщення магазину «Фенікс», загальною площею 96,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, складається з: 1-1 торговий зал, 1-2 кабінет, 1-3, 1-4 склад та належить на праві власності ОСОБА_1, з метою погашення заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за договором не відновлювальної кредитної лінії №161-07МБ від 27 квітня 2007 року боргу у розмірі 47003,64 доларів США, що на момент виконання розрахунку заборгованості станом на 27 липня 2015 року, становить 1 055 308,37 грн., шляхом продажу вищевказаного нерухомого майна ПАТ «Укрсоцбанк» від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, встановленою за згодою сторін або на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни за цей вид майна. З метою збереження предмету іпотеки, а саме: вбудоване приміщення магазину «Фенікс», загальною площею 96,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, складається з: 1-1 торговий зал, 1-2 кабінет, 1-3, 1-4 склад, передано його в управління ПАТ «Укрсоцбанк» на період до його реалізації та надано право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» витрати по сплаті судового збору у сумі 3654,00 грн.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 16 жовтня 2015 року залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, просила скасувати рішення, ухвалите нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: судом першої інстанції порушено вимоги ч. 3, 4 ст. 74 ЦПК України щодо належного повідомлення її про час слухання справи; суд не встановив, за яким рішенням суду була стягнута заборгованість за кредитним договором та чи була стягнута взагалі, судом не враховано, що в даному випадку сплинув строк позовної давності.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити.

Третя особа ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідач ОСОБА_1 до суду не з'явились, надали суду заяви з проханням розглянути справу без їх участі.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом при розгляді справи було встановлено, що 27 квітня 2007 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір не відновлюваної кредитної лінії №161-07МБ, за яким отримано 32000 дол. США зі сплатою 14% річних, 21 жовтня 2008 року та 27 серпня 2009 року укладені додаткові угоди про внесення змін до договору щодо збільшення відсоткової ставки та зміни кінцевого терміну повернення заборгованості - 10 лютого 2015 року, 27 квітня 2007 року між сторонами укладено іпотечний договір № 161/1-07МБ, за яким передано в іпотеку банку нерухоме майно - вбудоване приміщення магазину «Фенікс», загальною площею 96,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, складається з: 1-1 торговий зал, 1-2 кабінет, 1-3, 1-4 склад, вартістю 48000 дол. США; 18 березня 2015 року відповідач отримала вимогу про усунення порушень із попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, станом на 27 квітня 2015 року заборгованість склала 47003,64 дол. США.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що боржник не виконав взяті зобов'язання, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту наявного в матеріалах справи договору не відновлюваної кредитної лінії №161-07МБ від 27 квітня 2007 року, який укладено між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ФОП ОСОБА_2 вбачається, що позивач зобов'язався надати третій особі ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 32000 грн. зі сплатою 14% річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 10 квітня 2012 року (арк.спр.6-13).

Згідно з меморіальним валютним ордером №02-001 від 27 квітня 2007 року на поточний рахунок ОСОБА_2 перераховані грошові кошти в сумі 32000 дол. США (арк..спр.31).

Отже, під час розгляду справи з достовірністю встановлено, що на виконання вказаного договору відбулась передача грошей позичальнику.

21 жовтня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ФОП ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору не відновлюваної кредитної лінії №161-07МБ від 27 квітня 2007 року, за якою змінено процентну ставку на рівні 14,5% річних (арк..спр.17).

27 серпня 2009 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ФОП ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №25 про внесення змін до договору не відновлюваної кредитної лінії №161-07МБ від 27 квітня 2007 року, за якою змінено кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 10 лютого 2015 року (арк..спр.17-18).

27 квітня 2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №161/1-07МБ, за яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотеко держателю в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором не відновлюваної кредитної лінії №161-07МБ від 27 квітня 2007 року нерухоме майно - вбудоване приміщення магазину «Фенікс», загальною площею 96,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, складається з: 1-1 торговий зал, 1-2 кабінет, 1-3, 1-4 склад, вартістю 48000 дол. США. (арк..спр.21-26).

27 серпня 2009 року укладена додаткова угода до іпотечного договору (арк..спр.27), за якою змінено кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 10 лютого 2015 року.

На підставі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно п.2.4.3 іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані.

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки містить стаття 33 Закону України від 5 червня 2003 року N 898-IV "Про іпотеку".

Так, відповідно до абзацу 1 вказаної статті у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

ФОП ОСОБА_2 не виконав взяті зобов'язання, про що свідчить наявна заборгованість за кредитним договором станом на 27 квітня 2015 року в сумі 47003,64 дол. США (арк..спр.32-34).

Отже, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки є обгрунтованими.

На підставі абзацу 3 статті 33 Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями статті 38 Закону передбачено право іпотеко держателя на продаж предмет іпотеки.

Згідно зі ст..39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення) ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам ч. 6 ст. 38, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен указати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

До цього зводиться правова позиція висловлена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року № 6-1205цс15.

Резолютивна частина оскаржуваного рішення в повній мірі відповідає даним вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги щодо не з'ясування судом наявності рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором є необґрунтованими за таких підстав.

Виходячи з положень п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції сторони не надали яких-небудь відомостей щодо наявності судового рішення по спору між сторонами; так само відсутні відомості щодо його виконання.

Під час розгляду справи апеляційним судом третя особа ОСОБА_2 надав пояснення-заперечення, до яких долучив рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15 липня 2014 року (арк..спр.135-137), за яким стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по кредиту в сумі 403400,19 грн.

Але, по-перше, дане рішення не було предметом розгляду справи в суді першої інстанції, а згідно з ч..1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; по-друге, як вказано вище, право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві, по-третє, за рішенням стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по кредиту в сумі 403400,19 грн., з тексту рішення вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» з урахуванням уточнених позовних вимог просили стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором не відновлювальної кредитної лінії №161-07МБ від 27 квітня 2007 року в сумі 433172,08 грн., а предметом позову по даній цивільній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки, належний відповідачу ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_2 за договором не відновлювальної кредитної лінії №161-07МБ від 27 квітня 2007 року (арк..спр.2-5).

Отже, даний позов не є тотожнім з позовом, розглянутим 15 липня 2014 року постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків, оскільки по даній справі інші сторони, інший предмет та інші підстави.

Крім того, відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 за наявності у кредитному договорі третейського застереження (окремої третейської угоди) при вирішенні спору суд має враховувати положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року N 1701-IV "Про третейські суди" про те, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами. Тому за наявності вказаного третейського застереження (окремої третейської угоди) залишення позовної заяви споживача без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 207 ЦПК є неприпустимим. Такі заяви підлягають вирішенню і за наявності з цього приводу рішення третейського суду, прийнятого за межами його компетенції. При цьому відповідно до положень Закону України "Про захист прав споживачів" банк не є споживачем. Договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду у випадках, передбачених законом (стаття 17 ЦПК), не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а одним зі способів реалізації права на захист своїх прав та інтересів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалась на пропуск строку позовної давності, як на підставу для відмову в задоволенні позовних вимог.

З позовною заявою до суду АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» звернулося 26 травня 2015 року (арк..спр.2).

На підставі ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З умов договору не відновлювальної кредитної лінії (арк.спр.6-14) виходить, що погашення кредиту здійснюється відповідно графіку, який є невід'ємною складовою Договору. Графіком погашення кредиту передбачено щомісячне погашення - 10 числа кожного місяця.

З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж мав місце 8 квітня 2010 року (арк..спр.32-34).

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно частини першої статті 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 16 жовтня 2015 року залишена без задоволення з тих підстав, що відповідач був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, істотні докази в обґрунтування заперечень вимог позивача відсутні (арк..спр.101). При цьому в заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 не посилалась на пропуск строку позовної давності (арк..спр.75-77).

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності та обґрунтованості рішення суду, а враховуючи те, що стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

До цього зводиться правова позиція, висловлена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі за № 6-2307цс15, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалась на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції вона не отримувала судової повістки, тобто не була повідомлена про час судового розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що про судове засідання 16 жовтня 2015 року (час ухвалення рішення) ОСОБА_1 була повідомлена належним чином, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (арк..спр.61).

Отже, дані доводи апеляційної скарги не відповідають обставинам справи.

Апеляційний суд вважає, що суд правильно оцінив докази, що надані сторонами, та дав їм належну правову оцінку. Підстави для переоцінювання наявних в матеріалах справи доказів відсутні.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення. Нові докази не досліджувались апеляційним судом.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді: