Постанова № 57494258, 28.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2016 р. Справа№ 910/18237/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Яковлєва М.Л.

при секретарі

судового засідання: Колеснік М.П.

за участі представників сторін:

позивача Самойленко П. М.- дов. від 11.04.16 б/н;

відповідача Синельніков М.О. - дов. від 14.12.15 №ГО-15/198;

третьої особи-1 не з'явився, про дату, час та місце судового

засідання був повідомлений належним чином;

третьої особи-2 не з'явився, про дату, час та місце судового

засідання був повідомлений належним чином.

розглянувши матеріали

апеляційних скарг

відповідача ПрАТ "Страхова група "ТАС"

позивача ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та

Гарантія"

на Рішення Господарського суду міста Києва

від 22.07.2015

у справі №910/18237/14 (суддя Полякова К.В.)

за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"

до відповідача ПрАТ "Страхова група "ТАС"

треті особи, які не 1. ТДВ "Страхова компанія "НАСТА"

заявляють самостійні 2. ТОВ "Ілта"

вимоги на предмет

спору на стороні

позивача

про відшкодування шкоди в порядку регресу

у сумі 8 514,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача ПрАТ "Страхова компанія "ТАС" про відшкодування шкоди в сумі 8514,62 грн..

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 №910/18237/14, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 у задоволенні позову відмовлено.

13.05.2015 Вищим господарським судом України ухвалено Постанову, якою скасовано Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 та Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі №910/18237/14, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 (суддя Полякова К.В.) у справі №910/18237/14 за новим розглядом, позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "ТАС" 1782,49 грн. страхового відшкодування, в іншій частині позову відмовлено, як заявленого необґрунтовано.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням, відповідач ПрАТ"Страхова група "ТАС" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 «в частині задоволення позову змінити та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю».

Позивач ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", не погоджуючись із вказаним рішенням, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в заявленому розмірі на суму 9979,35 грн..

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 (колегією суддів у складі головуючого Смірнової Л.Г., суддів Чорної Л.В., Кропивної Л.В.) Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 №910/18237/14 змінено та викладено його резолютивну частину у новій редакції, а саме: позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" задоволено повністю, визнано недійсним односторонній правочин, оформлений заявою ПрАТ "Страхова група "ТАС" про зарахування зустрічних однорідних вимог із ТДВ "Наста" від 08.10.2014, стягнуто з ПрАТ "Страхова група "ТАС" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" 9979,33 грн. страхового відшкодування.

Не погоджуючись з вищезазначеними Рішенням та Постановою, відповідач ПрАТ "Страхова група "ТАС" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просив Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 та Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі №910/18237/14 скасувати в частині задоволення позову та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

За Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2016 № 910/18237/14 касаційну скаргу відповідача ПрАТ "Страхова група "ТАС" задоволено частково, Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.15 у справі №910/18237/14 - скасовано, справу №910/18237/14 передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду на новий розгляд в іншому складі суду.

За Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги ПрАТ "Страхова група "ТАС" на Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 по справі №910/18237/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді - Рудченко С.Г., Яковлєв М.Л.

За Протоколом передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 по справі №910/18237/14 було передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді - Рудченко С.Г., Яковлєв М.Л..

Ухвалою КАГС від 26.02.2016 №910/18237/14 було прийнято апеляційні скарги відповідача ПрАТ "Страхова група "ТАС" та позивача ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" до провадження (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Рудченка С.Г., Яковлєва М.Л.) та призначено судове засідання.

В процесі апеляційного перегляду розгляд даної справи відкладався.

У судове засідання від 28.04.2016 предтставникик третьої особи-1, -2 не з'явились, про день час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Про належне повідомлення третьої особи-1 свідчать залучені до матеріали даної справи зворотні поштові повідомлення з відміткою «за закінченням встновленого строку зберігання».

Відповідно до абз.3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 встановлено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Про належне повідомлення третьої особи-2 свідчить здійснена Телефонограма від 27.04.2016 та Ухвали КАГС, які направлялись третій особі під час апеляційного перегляду даної справи.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої Постанови Пленуму ВГСУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу позивача ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" залишити без задоволення, апеляційну скаргу відповідача ПрАТ "Страхова група "ТАС" задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 по даній справі скасувати частково, прийняти нове судове рішення, за яким у позові відмовити повністю, приймаючи до уваги наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.09.2010 між ТДВ "Страхова компанія "НАСТА" (страховик) та ТОВ "Ілта" (страхувальник) було укладено Генеральний договір №401.0008545 добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту, зокрема ТЗ марки "Peugeot Partner", державний номер НОМЕР_1, та видано Страховий сертифікат №3137 від 18.01.2013.

Внаслідок настання страхового випадку, передбаченого Договором, а саме дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27.05.2013 по вул. Клепарівська, у м.Львові за участю ТЗ марки "Renault", державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6 та ТЗ марки "Peugeot Partner", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, забезпечений ТДВ "СК "НАСТА" ТЗ отримав механічні пошкодження.

Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику ТЗ марки "Peugeot Partner", державний номер НОМЕР_1 визначена на підставі Висновку №01/06 від 12.06.2013 складає 8 514,62 грн., а вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу - у розмірі 10 641,60 грн.

На підставі вказаного Висновку та Рахунку-фактури №6062 від 10.06.2013, виставленого ТОВ "Ілта Львів", страховиком ТДВ "СК "НАСТА" було складено Страховий акт №2013-05-27/012 від 15.08.2013, за яким визначено розмір страхового відшкодування у сумі - 9 980,17 грн.

Виплата вказаної суми страхового відшкодування відбулась шляхом проведення заліку взаємних однорідних вимог між ТДВ "СК "НАСТА" та ТОВ "Ілта", про що складено Акт №38 від 15.08.2013 із Додатком №2, в якому зокрема зазначено, номер справи №2013-05-27/012, дату випадку - 27.05.2013, державний номер ТЗ НОМЕР_1 та суму відшкодування 9 980,17 грн., що зараховується.

Винною у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди особою визнано Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 26.06.2013 у справі № 459/2905/13-п ОСОБА_6, який керував ТЗ марки "Renault", державний номер НОМЕР_2.

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_6, який керував транспортним засобом марки "Renault", державний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована ПАТ "Страхова група "ТАС" (відповідач у справі), за Полісом №АЕ/846043, відповідно до Витягу з Єдиної централізованої бази МТСБУ.

Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 27.09.2013 ТДВ "СК "НАСТА" звернулось до відповідача із Заявою №1622 про страхове відшкодування у розмірі 9980,17 грн., у відповіді на яку відповідач у Листі №11831 від 01.11.2013 зазначив, що сума страхового відшкодування у розмірі 8 198,68 грн. буде перерахована ТДВ "СК "НАСТА".

Із матеріалів справи вбачається, що 25.03.2014 між ТОВ "Страхова компанія "Наста" (первісний кредитор) та ТДВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (новий кредитор) укладено Договір № 2503 про відступлення права вимоги.

За умовами даного Договору, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними Договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні Договору у розмірі 278 670,58 грн., відповідно до п.4.1. Договору, у порядку та строки встановлені цим Договором.

На виконання умов Договору про відступлення права вимоги, позивач виплатив ТДВ "СК "НАСТА" за відступлення права вимоги грошові кошти у розмірі 278 670,58 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи Платіжним дорученням №408 від 27.03.2014 на вказану суму.

Відповідно до п.3.1.1. Договору, права вимоги відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед первісним кредитором.

За п.3.1.3.Договору, право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього Договору та після зарахування коштів у розмірі ціни Договору на рахунок первісного кредитора, внаслідок чого новий кредитор набуває прав нового кредитора по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей, які виникли внаслідок заподіяння боржниками збитків страхувальникам первісного кредитора, які уклали Договір страхування із первісним кредитором (вимога відшкодування у порядку регресу заподіяного збитку в межах виплачених сум страхових виплат/страхових відшкодувань).

Пунктом 3.1.4.Договору сторонами погоджено, що у випадку якщо з моменту переходу до нового кредитора прав вимоги, первісний кредитор отримав віл боржників/їх страховиків по Договору ОСЦПВ (обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) суму грошових коштів в рахунок повернення заборгованості, права вимоги за якими набув первісний кредитор, первісний кредитор зобов'язаний перерахувати дану суму новому кредитору протягом 10 (десяти) банківських днів, з моменту її отримання. Разом з цим, первісний кредитор відправляє новому кредитору електронною поштою на вказану адресу, реєстр даних перерахувань, що повинен містити інформацію щодо кожного платежу отриманого первісним кредитором та відносно якого новий кредитор має право вимоги, а саме: сума платежу, дата отримання платежу, номер Договору страхування та/або письмова вимога первісного кредитора до боржника.

Також, у випадку проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог із страховиком боржника, де однією/кількома із вимог первісного кредитора є вимога яку останній передав новому кредитору, в такому випадку первісний кредитор зобов'язаний перерахувати на рахунок нового кредитора суму такої зарахованої/зарахованих вимог.

Згідно із п.3.1.6. Договору, новий кредитор зобов'язується протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту переходу до нього прав вимоги надіслати боржникам письмові повідомлення про відступлення новому кредитору прав вимоги за встановленою Додатком 3 до Договору формою.

У зв'язку із цим, позивач, як новий кредитор, направив 16.04.2014 відповідачу Лист (повідомлення), у якому зазначив про укладений між ТДВ "СК "НАСТА" та ТДВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" Договір відступлення прав вимоги та зміну, внаслідок цього, кредитора у зобов'язанні по виплаті страхового відшкодування за претензією ТДВ "СК "НАСТА" від 27.09.2013.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" зазначив, що отримав право вимоги до відповідача за Договором про відступлення права вимоги №2503 від 25.03.2014 на суму 9 980,17 грн., яка має бути сплачена відповідачем саме на користь позивача - ТДВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", враховуючи належне повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні.

Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач наголошував на відсутності у нього обов'язку по сплаті заявлених у межах даного позову грошових коштів, оскільки відповідачем із ТДВ "СК "НАСТА" було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 6 270,00 грн. за відповідною Заявою від 08.10.2014, іншу частину грошових коштів у розмірі 1 928,68 грн. відповідачем сплачено на рахунок ТДВ "СК "НАСТА", що підтверджується Платіжним дорученням №27032 від 22.10.2014, а частина страхового відшкодування у розмірі 1782,49 грн. виплаті не підлягає, оскільки є зносом на вартість запчастин, який не відшкодовується.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2014, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 у справі №910/18237/14 в задоволенні позову відмовлено повністю, як заявленого необґрунтовано.

13.05.2015 Вищим господарським судом України прийнято Постанову, якою скасовано Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 та Рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі №910/18237/14, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

У даній Постанові Вищим господарським судом України наголошено, що при новому розгляді справи суду необхідно з'ясувати на яку суму проведено залік зустрічних однорідних вимог за Заявою відповідача від 08.10.2014, обсяг зобов'язань сторін за заявами про зарахування зустрічних однорідних від 15.09.2014 та 08.10.2014, а також надати належну правову оцінку Акту №38 від 15.08.2013 про зарахування зустрічних однорідних вимог між ТДВ "СК "НАСТА" та ТОВ "Ілта".

З огляду на вказівки касаційного суду, суд першої інстанції при новому розгляді, дослідивши матеріали справи, зазначив про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2014 відповідач ПрАТ "СГ" Тас" направив ТДВ "СК "НАСТА" (первісному кредитору) Заяву від 15.09.2014 про зарахування зустрічних однорідних вимог, за якою АТ "СГ "ТАС" має зобов'язання перед ТДВ "СК "НАСТА" по сплаті грошових коштів за заявою ТДВ "СК "НАСТА" у порядку регресу №1622 від 27.09.2013 на суму 9 980,17 грн. та №1889 від 19.11.2013 на суму 5 354,07 грн., а первісний кредитор ТДВ "СК "НАСТА" у свою чергу, має зобов'язання перед АТ "СГ "ТАС" за Заявою №Г.05.0.0/395 від 10.09.2014 на суму 6 270,00 грн. та №Г.05.0.0/396 від 10.09.2014 на суму 5 610,00 грн.

Вказані вище зобов'язання, як відзначає відповідач, вважаються зарахованими на суму 11 880,00 грн., а зобов'язання АТ "СГ "ТАС" перед ТДВ "СК "НАСТА" на суму 1 672,75 грн. є таким, що не виконане та підлягає оплаті.

22.10.2014 відповідач направив ТДВ "СК "НАСТА" Заяву від 08.10.2014 про зарахування зустрічних однорідних вимог, у якій зазначено, що за регресною вимогою ТДВ "СК "НАСТА" №1622 від 27.09.2013 розмір страхового відшкодування становить 8 198,68 грн., за регресною вимогою АТ "СГ "ТАС" №Г.05.0.0/395 від 10.09.2014 становить 6 270,00 грн., та, таким чином, вказані зобов'язання вважаються зарахованими, окрім 1 928,68 грн., які підлягають сплаті відповідачем на користь ТДВ "СК "НАСТА".

Наявність зустрічних однорідних вимог підтверджується наявними у матеріалах справи документами щодо настання 21.10.2011 дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_9 під час керування ТЗ марки "Folkswagen", державний номер 713-08ТВ, цивільно-правова відповідність якого забезпечена ТДВ "СК "НАСТА" за Полісом №АА/5122644.

Внаслідок даної ДТП, забезпечений АТ "СГ "ТАС" за Договором страхування №109-Ф-11/А0222999 від 04.07.2011 ТЗ марки "ЗАЗ110387", державний номер НОМЕР_3, отримав механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту даного ТЗ за Висновком автотоварознавчого дослідження становить 7 842,26 грн., на підставі якого АТ "СГ "ТАС" виплатило суму страхового відшкодування у розмірі 6 270,00 грн., що підтверджується Платіжним дорученням №10541 від 12.12.2011.

Місцевий господарський суд, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, дійшов висновку про часткову відмову в позовних вимогах на суму 8 198,68 грн., при цьому зазначив про таке.

Згідно зі ст.ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Із матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та третьою особою виникли взаємні вимоги по стягненню сум страхового відшкодування у порядку регресу, про що направлялись один одному відповідні вимоги.

У подальшому між позивачем та третьою особою укладено Договір відступлення права вимоги, за яким позивач отримав право вимоги у розмірі заборгованості боржників перед первісним кредитором, зокрема до відповідача на суму 9980,17 грн.

Заперечуючи проти наявності обов'язку по сплаті даних грошових коштів, відповідач зауважує на проведенні 08.10.2014 між ним та первісним кредитором взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, на підставі відповідної заяви.

За приписами ч.1, ч.2 ст.603 ЦК України, у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.

У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, положення даної статті надають боржникові право виступити з ініціативою зарахування своїх вимог до старого кредитора та вимог нового кредитора до боржника.

Можливість такого зарахування залежить від моменту виникнення підстави для зустрічної вимоги боржника до старого кредитора. Зазначений момент залежить від того, чи був боржник письмово повідомлений про заміну кредитора.

Якщо був, зарахування є можливим щодо вимоги, підстава виникнення якої вже існувала на момент отримання боржником письмового повідомлення і строк якої настав до його отримання.

Із матеріалів справи слідує, що підставою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог між ТДВ "СК "НАСТА" та АТ "СГ "ТАС" є пред'явлені один до одного претензії по сплаті страхового відшкодування у порядку регресу, а саме Претензія №1622 від 27.09.2013 зі сторони ТДВ "СК "НАСТА" на суму 9 980,17 грн. та Претензія №Г.05.0.0/395 від 10.09.2014 на суму 6 270,00 грн. зі сторони АТ "СГ "ТАС".

Строк виконання даних вимог є таким, що настав, незважаючи на наявність чи відсутність звернення до іншої сторони із вимогою у порядку регресу, оскільки законодавством не закріплено обов'язку звертатись до винної особи/її страховика з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування, а передбачено перехід до такого права вимоги, яке може бути реалізоване шляхом подачі позову до суду.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові №3-38гс12 від 28.08.2012, яка у силу приписів ст.111-28 ГПК України є обов'язковою для усіх судів загальної юрисдикції.

Відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Також, за вимогами частини 2 ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

У ст. 602 ЦК України вказані обставини, за яких зарахування зустрічних вимог є недопустимими, зокрема: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, враховуючи, що оскільки станом на момент отримання відповідачем повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, між відповідачем та третьою особою вже існували вимоги для зустрічного зарахування та строк їх виконання настав, дійшов висновку про проведення такого зарахування між зазначеними особами.

Окрім того, місцевим господарським судом зауважено, що Заяви відповідача від 15.09.2014 та від 08.10.2014 про зарахування зустрічних однорідних вимог у встановленому законом порядку недійсними судом не визнавались, та вмотивованої відмови щодо такого зарахування третьою особою не надано.

Разом з тим, укладаючи Договір про відступлення права вимоги, сторони заздалегідь передбачили можливий механізм по врегулюванню відносин у разі проведення зарахування зустрічних однорідних вимог з одним із боржників страховика.

Так, за умовами п. 3.1.4. Договору, у випадку проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог із страховиком боржника, де однією/кількома із вимог первісного кредитора є вимога, яку останній передав новому кредитору, в такому випадку первісний кредитор зобов'язаний перерахувати на рахунок нового кредитора суму такої зарахованої/зарахованих вимог.

Поняття "Боржник" визначено сторонами у Договорі, як осіб винних/відповідальних за завдані збитки, тобто, у даному випадку відповідач, як страховик, який застрахував цивільно-правову відповідальність винного у спричиненні ДТП особи, є відповідальним за завдані нею збитки майну третіх осіб.

Так, з огляду на вищенаведене, судом першої інстанції встановлено, що внаслідок проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог між ТДВ "СК "НАСТА", як первісним кредитором, та АТ "СГ "ТАС", як боржником, зараховані грошові кошти у розмірі 6 270,00 грн. мають бути сплачені позивачу первісним кредитором - ТДВ "СК "НАСТА".

Як вбачається із матеріалів справи, інша частина страхового відшкодування у розмірі 1 928,68 грн. сплачена відповідачем на користь ТДВ "СК "НАСТА" 22.10.2014 після порушення провадження у даній справі, що підтверджується Платіжним дорученням № 27032 від 22.10.2014 на вказану суму.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі можливе за умови, якщо спір на момент розгляду спору існував між сторонами у справі та у подальшому існування припинив.

Відповідачем грошові кошти у розмірі 1 928,68 грн. сплачені, як вбачається із Платіжного доручення № 27032 від 22.10.2014 на рахунок первісного кредитора, який не є стороною у даній справі, а виступає лише третьою особою.

Так, за п.3.1.4. Договору про відступлення права, у разі якщо з моменту переходу до нового кредитора прав вимоги, первісний кредитор отримав від боржників/їх страховиків по Договору ОСЦПВ суму грошових коштів в рахунок повернення заборгованості, первісний кредитор зобов'язаний перерахувати дану суму новому кредитору протягом 10 (десяти) банківських днів, з моменту її отримання.

З огляду на викладене, оскільки у відповідності до погодженого сторонами у Договорі про відступлення права вимоги порядку, позивач має право на стягнення зазначеної суми розміром 1 928,68 грн. з ТДВ "СК "НАСТА", яку останній зобов'язаний був перерахувати позивачу за п.3.1.4.Договору, суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині до відповідача ПрАТ "СГ "ТАС".

Колегія суддів, з огляду на вищевикладене, погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6 270,00 грн., оскільки відповідачем із ТДВ "СК "НАСТА" проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на вказану суму та стягнення 1 928,68 грн., які сплачено на рахунок первісного кредитора ТДВ "СК "НАСТА" за Платіжним дорученням № 27032 від 22.10.2014.

Поряд з цим, місцевим господарським судом за оскарженим рішенням, задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача 1782,49 грн., що є зносом на вартість автозапчастин та визнано необґрунтованими заперечення відповідача про те, що, дана сума є зносом на автозапчастини, тому не підлягає відшкодуванню.

При цьому, судом першої інстанції відзначено, що оскільки сума фактично понесених ТДВ "СК "НАСТА" витрат по відновлюванню пошкодженого ТЗ марки "Peugeot Partner", державний номер НОМЕР_1, становить 9 979,35 грн., то позивач, отримавши право вимоги у частині несплаченої відповідачем суми, має право на відшкодування фактично понесених ТДВ "СК "НАСТА" витрат по виплаті страхового відшкодування, які є документально підтвердженими та обґрунтованими.

Колегія суддів не може погодитись з наведеними висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення 1782,49 грн., з огляду на таке.

Відповідач ПрАТ "Страхова компанія "ТАС" у доводах апеляційного оскарження наголошує та тому, що вимоги позивача про стягнення 1782,49 грн., що є зносом на вартість автозапчастин, не підлягають задоволенню, враховуючи положення ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1194 ЦК України, згідно яких суму зносу відшкодовує особа винна у скоєнні ДТП. При цьому, відповідач посилається на Постанову Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі 6-691цс15.

Так, відповідач у своїй апеляційній скарзі (від 17.03.2016) наголошує, "...що виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахував свою цивільну відповідальність, також встановлений і статтею 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, враховуючи положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка за вдача цю шкоду, і яка застрахував свою цивільну відповідальність (пункт 22.1 статті 22 - межами ліміту відповідальності; стаття 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пу нкту' 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовуй шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пу нктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшу ється на суму франшизи. розрахованої за правилами цього підпункту).

Так. відповідно до пу нкту 22.1 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Враховуючи вищевказане, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Наведене вище не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, яка вказує, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу.

Проте, стверджує відповідач, як наведено вище, ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стосується не обсягу зобов'язання страховика за договором добровільного страху вання, а обсягу відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страховиком шкоди цим третім особам.

Вищевикладений висновок, щодо обов'язку відповідача, як страховика за договором обов'язкового страхування, здійснити виплату (страхове відшкодування) вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей пошкодженого у ДТП автомобіля третьої особи не суперечить та кореспондується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, де вказано, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування набув права зворотної вимоги до страхувальника винної особи у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Однак, межі відповідальності страховика за договором обов'язкового страхування не повинні обов'язково дорівнювати сумі, право вимоги якої перейшло до страховика, який сплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування".

Відтак, враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що заявлена до стягнення нього сума 1782,49 грн., що є зносом на вартість автозапчастин, не підлягає задоволенню.

Колегія суддів приймає до увагу наведені доводи відповідача, при цьому вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з Роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність стягнення з відповідача суми 1 782,49 грн., що є зносом на вартість автозапчастин, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці. (Наведена правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 02.12.2015 по справі №6-691цс15).

Щодо доводів апеляційного оскарження позивача ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" колегія суддів вважає їх безпідставними та необгрунтованими.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За практикою Європейського суду з прав людини, визначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу, апеляційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії", заява № 30544/96). Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України", заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

За результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу позивача ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" залишити без задоволення, апеляційну скаргу відповідача ПрАТ "Страхова група "ТАС" задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 по даній справі скасувати частково, прийняти нове судове рішення, за яким у позові відмовити повністю.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ПрАТ "Страхова група "ТАС" задовольнити.

Апеляційну скаргу позивача ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 №910/18237/14 скасувати частково.

Прийняти нове судове рішення, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

« У позові відмовити».

Стягнути з позивача ТОВ "Фінансова компанія "Довіра (01133, м.Київ, вулиця Кутузова, 13; ідентифікаційний код 38750239) на користь відповідача ПрАТ "Страхова компанія "ТАС" (03062, м.Київ, проспект Перемоги, 65; ідентифікаційний код 30115243) 913,50 грн. судового збору за апеляційне оскарження судового рішення.

Зобов'язати Господарський суд міста Києва видати відповідний Наказ.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 № 910/18237/14 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 № 910/18237/14 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/18237/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді С.Г. Рудченко

М.Л. Яковлєв