Рішення № 57493999, 14.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2016Справа №910/2229/16

За позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

До громадської організації «Культурний осередок ХХІ ст.»

Про стягнення 24469,51 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Боката А.В. (за дов.)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до громадської організації «Культурний осередок ХХІ ст.» про стягнення 24469,51 грн., яких: 14544,50 грн. боргу, 1047,78 грн. трьох процентів річних, 8877,23 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплатив за фактично спожиті послуги з холодного та гарячого водопостачання, центрального опалення.

Суд своєю ухвалою від 12.02.2016 порушив провадження у справі № 910/2229/16, розгляд справи призначив на 29.02.2016.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача розгляд справи відкладено до 14.03.2016.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва створено з метою забезпечення управління комунальним житловим фондом, ефективної експлуатації жилих і нежилих приміщень, будинків та споруд, іншого майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, задоволення потреб споживачів щодо надання житлово-комунальних послуг (п. 3.1 статуту).

Предметом діяльності підприємства, серед іншого, є забезпечення на підставі укладених договорів між споживачами, виробниками та виконавцями послуг, з транспортування холодної, гарячої води, стоків та теплової енергії на опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах та збір платежів від споживачів зазначених послуг на корить виконавців згідно з договорами.

Позивач уклав відповідні договори з публічним акціонерним товариством «Київенерго», товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція», публічним акціонерним товариством «Київводоканал».

Позивач є балансоутримувачем житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Пожарського, 15.

За твердженням позивача, які не спростовані відповідачем, останній використовував для власних потреб 90,6 кв. м. загальної опалювальної площі в цьому будинку.

В період з 01.11.2012 по 30.09.2014 позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 14544,50 грн., а саме: послуги з центрального опалення на суму 8785,65 грн., з холодного водопостачання - 2516,28 грн., з гарячого водопостачання - 2499,65 грн., відповідач використав холодну воду, яка йде на підігрів, на суму 742,92 грн..

Відповідач за надані послуги не сплатив.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 47-824 від 25.02.2015 про сплату 14417,99 грн..

Вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між позивачем та відповідачем підпадають під регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до частини 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Станом на день розгляду справи 14544,50 грн. боргу відповідач не погасив.

Отже, в даному випадку має місце збереження відповідачем коштів за отримані послуги за рахунок позивача.

Згідно з приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Дані положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З огляду на це вимоги про стягнення 14544,50 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 8877,23 грн. інфляційних (за період з 01.01.2013 по 21.12.2015) та 1047,78 грн. трьох процентів річних (за період з 01.11.2012 по 31.12.2015).

Відповідно до п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 8877,23 грн. інфляційних, 1047,78 грн. трьох процентів річних задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 14544,50 грн.. В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з громадської організації «Культурний осередок ХХІ ст.» (вул. Пожарського, 15, м. Київ, 02094, код 35912330) на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (вул. Челябінська, 9 літ. «Г», м. Київ, 02002, код 03366612) 14544,50 грн. боргу, 819,07 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення підписано 29.04.2016.

Суддя С. А. Ковтун