Ухвала суду № 57493477, 28.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів - Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

представника відповідача ОСОБА_9

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Порто-Франко» про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ТОВ ФК «Довіра та Гарантія», ОСОБА_5 про визнання недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 28.04.2015, укладеного між відповідачами, застосувати наслідки недійсності вчиненого договору у вигляді повернення кожній із сторін у натурі все, що остання одержала на виконання спірного правочину.

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 28.04.2015 та просила заборонити останньому у будь-який спосіб відчужувати або передавати в заставу, іпотеку, користування та на інших підставах вказаний житловий будинок та земельну ділянку, посилаючись на те, що відповідач може відчужити вказане майно, що призведе до ускладнення виконання рішення суду.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26.10.2015 заяву задоволено.

Накладено арешт:

Справа № 753/17854/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/6132/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Кириченко Н.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.- на житловий будинок АДРЕСА_1, якийналежить на праві власності ОСОБА_5,ідентифікаційний номерНОМЕР_1;

-на земельну ділянку № 9, площею 0,1000 га., кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Заборонено ОСОБА_5 у будь-який спосіб відчужувати або передавати в заставу, іпотеку, користування та на інших підставах зазначений житловий будинок та земельну ділянку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 (заінтересована особа по справі) просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Посилається на незаконність ухвали, постановленої з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що оскаржувана ухвала порушує її законні права та інтереси, як іпотекодержателя, оскільки ОСОБА_5 з метою забезпечення зобов'язань за договорами позики №1 та №2 від 21.05.2015 уклав з ОСОБА_3 іпотечний договір від 21.05.2015, за умовами якого передав спірне майно, на яке накладено арешт судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідачів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що для вжиття заходів забезпечення позову є наявність достатніх підстав, які дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Зважаючи на характер позовних вимог, те що предметом спору по даній справі являється житловий будинок та земельна ділянка, співмірність заходів забезпечення позову із вимогами позову, вжиття заходів, про які просить позивач є доцільним.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, у спосіб накладення арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою.

На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що накладення арешту на майно, як спосіб забезпечення позовних вимог, може бути застосований судом не в будь-якому випадку, а лише при існуванні реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Звертаючись до суду, заявник належним чином вказав причини, у зв'язку із якими необхідно вжити заходи забезпечення позову та обґрунтував існуванням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що предметом судового розгляду є майновий спір щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, на підставі якого відповідач отримав зазначене майно.

Враховуючи те, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього позову, може бути відчужене на момент виконання рішення, тому наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявна тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.

Таким чином, колегія суддів визнає законними й належно мотивованими висновки районного суду про наявність підстав до вжиття заходів забезпечення позову.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_3, як іпотекодержатель не зможе задовольнити свої вимоги за рахунок спірного майна іпотекодавця, а саме ОСОБА_5, не є підставою для зміни або скасування ухвали суду першої інстанції, а лише додатково підтверджує можливість відповідача позбутися майна, що в майбутньому при задоволенні вищевказаних позовних вимог може призвести до неможливості виконання рішення суду.

Отже, ухвала суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.303,304,312,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк