Ухвала суду № 57493434, 26.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

______

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого-судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Поліщук Н.В.

при секретарі Матвійчуку І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 3 грудня 2015р. по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

у грудні 2014р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 26 178,66 доларів США та 40 704,78грн., штраф у сумі 24 568,45грн. і судовий збір.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 3 вересня 2008р. між ВАТ «Укргазбанк», правонаступником якого він є, та відповідачем був укладений кредитний договір № 47-К/08, відповідно до якого позичальнику було надано кредит у сумі 75 758 доларів США строком до 2 вересня 2015р. зі сплатою 13,5% річних за користування кредитом. При цьому, позичальник зобов'язався повернути кредит щомісячними платежами у розмірі 902 долара США, а також сплачувати щомісячно проценти за користування кредитом та комісію за обслуговування кредиту. Крім того, умовами договору було визначено сплату підвищеної процентної ставки за прострочення сплати кредитної заборгованості та пеню.

Позивач стверджував, що позичальник належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим станом на 2 жовтня 2014р. виникла прострочена заборгованість по кредиту у сумі 11 724,46 доларів США та по процентах у сумі 3 363,40 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 31 701,55грн. та пеня за несвоєчасну сплату процентів у сумі 9 003,23грн., тому банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у сумі 21 178,66 доларів США.

Також позивач посилався на те, що у порушення умов кредитного договору відповідач не здійснював страхування предмета застави, тому повинен оплатити штраф у сумі 5% від заставної вартості предмета застави, що становить 24 568,45грн.

Рішенням суду від 3 грудня 2015р. позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати в частині стягнення пені, штрафу та половини кредиту, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Відповідач посилається на неврахування судом тієї обставини, що кредит вона отримувала разом із чоловіком, тому частину заборгованості повинен сплатити її колишній

№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/4444/2016Головуючий у суді першої інстанції: Савлук Т.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.чоловік, шлюб з яким вона розірвала.

Також відповідач посилається на те, що за згодою банку не укладала договору

- 2 -

страхування автомобіля, так як банк не погодив страхову компанію, а вона щоквартально надавала автомобіль для огляду працівникам банку, які складали відповідні акти та фотографували автомобіль, тому підстав для стягнення з неї штрафу не має, а розмір пені значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.219), двічі у судове засідання не з'явилася, причини неявки відповідача у судове зсідання 26 квітня 2016р. визнанні колегією суддів неповажними, так як, отримавши судове повідомлення 22 квітня 2016р., відповідач 24 квітня 2016р.придбала квиток до м. Дніпропетровськ, і не надала суду доказів, що вказані дії були необхідні, не направила для участі у судовому розгляді свого представника (с.с.120), а тому відповідно до ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судове засідання у відсутність відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, яка просила залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 3 вересня 2008р. між ВАТ «Укргазбанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем був укладений кредитний договір № 47-К/08-VIP, відповідно до якого позичальнику було надано кредит у сумі 75 758 доларів США строком до 2 вересня 2015р. зі сплатою 13,5% річних за користування кредитом.

Пунктом 3.3.3. кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язався повернути кредит щомісячними платежами у розмірі 902 долара США, а також сплачувати щомісячно проценти за користування кредитом.

Пунктом 3.3.4. договору встановлений обов'язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи із підвищеної на 1% процентної ставки, у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом.

Також вказаним пунктом встановлена пеня у розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

У зв'язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань по поверненню кредитної заборгованості станом на 2 жовтня 2014р. виникла заборгованість у сумі 26 178,66 доларів США, яка складається із заборгованості по кредиту прострочена у сумі 11 724,46 доларів США та строкова у сумі 10 814 доларів США, заборгованості по процентам прострочена у сумі 3 363,42 доларів США та поточна у сумі 276,78 доларів США, а також заборгованість по пені у сумі 40 704,78грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання по погашенню кредитної заборгованості, а тому позивач має право на дострокове повернення всієї кредитної заборгованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок

- 3 -

позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 3.2.5. кредитного договору сторони погодили, що банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань позичальником за цим договором у разі порушення термінів сплати будь-яких платежів за цим договором.

Відповідачем не оспорюється отримання кредитних коштів, а також вона не заперечує, що умови кредитного договору нею не виконувалися належним чином і відповідно до погодженого графіку щомісячні платежі нею не вносилися.

Дані обставини також підтверджені наданими банком документами: графіком погашення заборгованості, який погоджений сторонами, випискою по рахунку, з якого вбачається, що останній платіж на погашення заборгованості по кредиту відповідачем внесено 20 серпня 2013р., але не у розмірі, визначеному договору, та розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що заборгованість за кредитним договором погашалася не регулярно, а останній платіж було здійснено 20 серпня 2013р.

Ні у заяві про перегляд заочного рішення, ні під час повторного розгляду справи судом першої інстанції, а також у апеляційній скарзі відповідач не заперечувала проти розміру заборгованості, який був зазначений позивачем.

Доводи апеляційної скарги про необхідність поділу заборгованості по кредиту між відповідачем та її чоловіком, оскільки кредит брався за його згодою та був використаний в інтересах сім'ї - для придбання автомобіля, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позичальником за договором кредиту була відповідач.

Разом з тим, у разі доведеності твердження відповідача, що кредит брався за згодою чоловіка відповідача та був використаний в інтересах сім'ї, відповідач не позбавлена можливості вирішити питання про стягнення сплаченої нею кредитної заборгованості у порядку поділу майна подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Нарахування пені у разі виникнення простроченої заборгованості передбачено пунктом 3.3.4. кредитного договору, відповідно до наданого позивачем розрахунку позивач просить стягнути пеню за несвоєчасне погашення кредиту за період з 11 листопада 2011р. по 2 жовтня 2014р. у сумі 2 447,01 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 31 701,55грн., та пеню за несвоєчасну сплату процентів за період з 13 травня 2013р. по 2 жовтня 2014р. у сумі 694,95 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 9 003,23грн.

Доводи відповідача про те, що розмір пені значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Позивач просить стягнути заборгованість за кредитом та процентами у сумі 26 178,66 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на день звернення позивача до суду 339 150грн. 25коп., а розмір пені становить 40 704грн. 78коп., тому відсутні правові підстави для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 3 вересня 2008р. між сторонами був укладений договір застави, предметом якого є автомобіль «Ягуар»,

- 4 -

реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до пункту 3.3.4. договору застави відповідач зобов'язалася на період дії дійсного договору застрахувати заставлене майно на його повну вартість за власний рахунок від всіх ризиків по даному виду страхування та виконувати всі умови кредитного договору при здійсненні страхування.

Пунктом 4.2. договору застави визначено, що за невиконання чи неналежне виконання п.п.3.3.1.-3.3.8. дійсного договору заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф у розмірі 5% від заставної вартості предмета застави.

Позивач стверджував, що договір страхування автомобіля був укладений відповідачем із ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» 3 вересня 2008р, строк дії його закінчився 2 вересня 2009р. і у подальшому відповідачем не надавалося банку доказів укладення договору страхування. Вказані твердження позивача не заперечувалися відповідачем, а тому суд правомірно стягнув з відповідача штраф, передбачений договором застави.

Доводи відповідача про те, що договір страхування вона не укладала за погодженням з банком, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом, так як належних і допустимих доказів у підтвердження цим обставинам відповідачем надано не було.

Судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 3 грудня 2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: