Рішення № 57493368, 21.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №760/1120/13-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/10365/2015 /2014Головуючий у суді першої інстанції:Зінченко С.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Побірченко Т.І. 21 квітня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

у складі: головуючої судді Побірченко Т.І.

суддів Пікуль А.А., Невідомої Т.О. при секретарі Куркіній І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 грудня 2013 року та додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Глушко ЛіанаВолодимирівна про визнання недійсними пунктів кредитного договору та за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недійсними пункти 1.1,1.4,1.5,1.7,10.1, розділи 4,5,6,7,10 кредитного договору № 014/2554/82/60523 від 11 вересня 2007 року та договір в цілому. Посилався на те, що 11 вересня 2007 року між ним та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит розмірі 71 628 дол. США зі сплатою 13,5 % річних, строком до 11 вересня 2017 року. У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 11 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, предметом якого є належна ОСОБА_7 квартира АДРЕСА_1. Кредитний договір укладено з порушенням положень Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: кредит надано в іноземній валюті, при укладенні кредитного договору банк не надав йому інформацію про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, у кредитному договорі відсутній графік платежів.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 13 квітня 2012 року об'єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - Глушко Л.В. про визнання недійсним кредитного договору та справу за позовом ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», з урахуванням уточнених позовних вимог, просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 309 616,22 дол. США, що станом на 05 лютого 2013 року еквівалентно 2 474 762,44 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із установленням початкової ціни продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 04 грудня 2013 року в позові ОСОБА_3 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - Глушко Л.В. про визнання недійсним кредитного договору відмовлено. Позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 вересня 2007 року №014/2554/82/60523, укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», у розмірі 2 474 762,44 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 11 вересня 2007 року - належну ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1, визначивши спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом продажу на прилюдних торгах із установленням початкової ціни продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 474 762,44 грн..

В апеляційних скаргах представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просив основне та додаткове рішення скасувати, ухвалити нове, яким визнати недійсним пункти 1.7,5.7,10.1 кредитного договору від 11 вересня 2007 року та стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у сумі 547 850,93 грн., згідно розрахунку заборгованості станом на 10 липня 2009 року, а в задоволенні позовних вимог Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 грудня 2013 року та додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року в частині позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості змінено в частині розміру пені та викладено рішення в цій частині в іншій редакції: позов ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 11 вересня 2007 року станом на 05.02.2013 року на загальну суму 143 765 дол. США. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 грудня 2013 року у частині позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 грудня 2013 року в частині відмови в позові ОСОБА_3 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - Глушко Л.В. про визнання недійсним кредитного договору залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просив скасувати судові рішення у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про визнання недійсними пунктів 1.7, 5.7, 10.1 кредитного договору та стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, яка станом на 10 липня 2009 року складала 547850,93 грн..

Доводів щодо незаконності рішення апеляційного суду в частині відмови в позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про звернення стягнення на предмет іпотеки касаційна скарга не містила, а тому рішення апеляційного суду в цій частині касаційним судом не переглядалося.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року в частині залишення без змін рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 грудня 2013 року та в частині зміни рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 грудня 2013 року та додаткового рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Саме в цих межах при новому апеляційному розгляді переглядається справа за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 грудня 2013 року та додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року.

В судові засідання представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» неодноразово не з'являється, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується зворотною розпискою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг у вищезазначених межах, колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що 11 вересня 2007 року між ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 71628 доларів США зі сплатою 13,5% річних строком до 11 вересня 2017 року.

У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_7 11 вересня 2007 року було укладено договір іпотеки, предметом якого була належна ОСОБА_7 квартира АДРЕСА_1.

Задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги банку щодо стягнення заборгованості суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок невиконання зобов'язання за кредитним договором станом на 05 лютого 2013 року заборгованість складає 309616,22 долара США, з яких:

- заборгованість за кредитом - 61312,89 доларів США;

- заборгованість за відсотками - 34530,82 доларів США;

- пеня за порушення строків погашення кредиту - 94560,53 Доларів США;

- пеня за порушення строків погашення відсотків - 119211,98 доларів США.

Відповідно умов кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплату процентів у валюті кредиту - доларах США, а тому стягнення 95843,71 доларів США заборгованості відповідає умовам договору.

Відповідно до розрахунку банку, пеня нарахована за період з 15.02.2010 року по 04.02.2013 року за порушення строків погашення кредиту - 94560,53 доларів США, а за порушення строків погашення відсотків - 119211,98 доларів США, а всього 213772,51 доларів США.

Враховуючи обставини справи, зокрема, ступінь виконання зобов'язання позичальником, який із суми наданого кредиту 71628 доларів США сплатив 10315,11 доларів США, тривалість періоду, протягом якого позичальник не виконує взятих на себе зобов'язань - з листопада 2009 року, а також ту обставину, що розмір нарахованої пені більш ніж удвічі перевищує суму основної заборгованості, сума нарахованої пені 213772,51 доларів США підлягає зменшенню до суми, рівної половині суми заборгованості по кредиту та відсотках, а саме: 95843,71 доларів США : 2 = 47921,86 доларів США та стягненню у гривнях. На 05.02.2013 року курс НБУ становив: 1 долар США - 7,993 грн..

Сума пені, яка підлягає стягненню, становить 47921,86 х 7,993 =383039,43 грн..

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача ( у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Згідно із п.3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд України у правовому висновку від 11 вересня 2013 року у справі №6-40цс13 зазначив, що аналізуючи норму ст.18 Закону, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 25 вересня 2013 року у справі №6-80цс13 за положеннями ч.5 ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення має бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення є несправедливими і це є підставою для визнання таких положень договору недійсними.

Згідно із п.1.7 кредитного договору позичальник зобов'язується одноразово, при наданні кредиту сплатити банку комісію за оформлення кредиту у розмірі 1404 доларів США.

У зв'язку з викладеним, умови п.1.7. кредитного договору є несправедливими, оскільки містять умови про зміни у витратах щодо плати за обслуговування кредиту, а саме: банк нарахував та стягнув плату на користь банку за видачу кредиту у розмірі 1404 доларів США, а тому п.1.7. підлягає визнанню недійсним.

Встановлено, що при укладені кредитного договору, за виключенням п.1.7., були дотримані вимоги законодавства щодо надання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредиту в іноземній валюті, банк має відповідну банківську ліцензію та письмовий дозвіл НБУ для здійснення кредитних операцій у валюті, сукупна вартість кредиту визначена платіжним календарем від 11 вересня 2007 року, що підписаний позичальником на кожній сторінці, в заяві-анкеті на отримання кредиту ОСОБА_3 зазначив, що ознайомлений у письмовій формі з кредитними умовами, в тому числі з орієнтовною сукупною вартістю кредиту.

Посилання ОСОБА_3 , що п.10.1 кредитного договору підлягає визнанню недійсним, оскільки сума компенсації згідно зазначеного пункту більше ніж у два рази перевищує суму заборгованості за договором, що не відповідає п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд сприймає критично, оскільки така сума компенсації виникла з вини ОСОБА_3, який тривалий час не виконував умови договору щодо погашення тіла кредиту та відсотків відповідно до встановленого графіка.

Керуючись ст.ст. 307,309,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 04 грудня 2013 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати недійсним п.1.7. кредитного договору №014/2554/82/60523 від 11 вересня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «РайффайзенБанк Аваль».

Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 04 грудня 2013 року та додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «РайффайзенБанк Аваль» про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором станом на 05.02.2013 року: 61312,89 доларів США (шістдесят одну тисячу триста дванадцять доларів США 89 центів) - заборгованість за кредитом; 34530,82 доларів США (тридцять чотири тисячі п'ятсот тридцять доларів США 82 цента ) - заборгованість за відсотками за користування кредитом, а всього 95843,71 доларів США (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот сорок три долари США 71 цент) та пеню 383039,43 грн. (триста вісімдесят три тисячі тридцять дев'ять грн. 43 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» 3339 ( три тисячі триста тридцять дев'ять) грн.. на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

В касаційному порядку може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий-

Судді-