Ухвала суду № 57493038, 21.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2016 р. м. Київ К/800/50160/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року

у справі за позовом Колективного підприємства «Асем» (далі - КП «Асем») до другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі - другий Суворовський ВДВС Одеського МУЮ) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 03 грудня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року КП «Асем» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця другого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ від 03 грудня 2012 року про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 24952,56 грн у виконавчому провадженні № 34020187.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправною і скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 03 грудня 2012 року в розмірі 24952,56 грн (виконавче провадження № 34020187), винесену головним державним виконавцем другого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ Хорунжою В.Г.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року змінено мотивувальну частину постанови суду першої інстанції зазначивши, що підставою для скасування постанови від 03 грудня 2012 року ВП № 34020187 про стягнення з боржника виконавчого збору є неналежне виконання державним виконавцем другого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ вимог частини 5 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження». В решті судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі другий Суворовський ВДВС Одеського МУЮ порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема Закону України «Про виконавче провадження».

КП «Асем» у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами встановлено, що оскаржувана постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 34020187 винесена при виконанні наказу Господарського суду м. Києва від 19 червня 2012 року № 4/016-11/16 про стягнення з КП «Асем» на користь ТОВ «Газова будівельна Компанія» заборгованості у розмірі 249525,61 грн.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

До юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Частиною 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

За правилами статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року (справа № 21-278а15).

Враховуючи, що КП «Асем», як боржник, оскаржує постанову державного виконавця, прийняту при виконані рішення у господарській справі і виконавчий документ видано господарським судом, справа не підлягає розгляду адміністративним судом, а тому суди помилково прийняли її до свого провадження і розглянули справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із частиною 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом Колективного підприємства «Асем» до другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 03 грудня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак