Ухвала суду № 57493039, 21.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2016 р. м. Київ К/800/18157/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЛіпського Д.В., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування наказів. В обґрунтування вимог зазначав, що наказом Міністерства внутрішніх справ України «По особовому складу» від 29 липня 2014 року № 1436 о/с, прийнятим на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області» від 24 липня 2014 року № 783, його звільнено у запас (із постановленням на військовий облік) з посади старшого оперуповноваженого відділення міліції № 1 Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення). Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області «По особовому складу» від 05 серпня 2014 року № 333 о/с станом на 29 липня 2014 року йому встановлено вислугу: у календарному обчисленні - 11 років 11 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні - 14 років 05 місяців 12 днів. З цими наказами його ознайомлено 18 вересня 2014 року. Вважаючи звільнення незаконним, позивач просив суд поновити строк звернення до суду; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 24 липня 2014 року № 783; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2014 року №1436 о/с в частині його звільнення з органів внутрішніх справ; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 05 серпня 2014 року № 333 о/с в частині його звільнення з органів внутрішніх справ; поновити на займаній посаді; стягнути з Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь позивача грошове забезпечення за період з 01 липня 2014 року по 18 вересня 2014 року та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано накази Міністерства внутрішніх справ України від 24 липня 2014 року № 783 та від 29 липня 2014 року № 1436 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ. Поновлено позивача на посаді старшого оперуповноваженого відділення міліції №1 Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 29 липня 2014 року. Зобов'язано Краматорський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 01 липня 2014 року по 28 липня 2014 року. Стягнуто з Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу (з 29 липня 2014 року по 01 лютого 2015 року) у розмірі 21945,36 грн. Постанову в частині поновлення позивача на посаді старшого оперуповноваженого відділення міліції №1 Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 3597,60 грн допущено до негайного виконання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року постанову суду першої інстанції змінено в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Стягнуто з Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29 липня 2014 року по день поновлення на посаді. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Міністерство внутрішніх справ України порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суди не дали належної правової оцінки його доводам щодо встановленим під час службової перевірки фактам безвідповідального ставлення працівників Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, у тому числі позивача, до виконання службових обов'язків, свідомої зради інтересів служби, що виразилося у сприянні та співпраці з представниками незаконно створених воєнізованих формувань та злочинних угруповань, найманцями інших держав, які посягають на цілісність України та ведуть бойові дії на її території.

ОСОБА_5 у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Зазначає, що судові рішення в частині поновлення на посаді не виконані, тому він має право на виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу саме по день поновлення на посаді. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 проходив службу у званні капітана міліції на посаді заступника старшого оперуповноваженого відділення міліції №1 Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ МВС України в Донецькій області» від 24 липня 2014 року №783 за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і молодшого начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, частини третьої статті 3, частини першої статті 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, керуючись статтями 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, позивача звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України «По особовому складу» від 29 липня 2014 року №1436 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за пунктом 66 Положення.

Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області «По особовому складу» від 05 серпня 2014 року № 333 о/с на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 по Краматорському міському відділу капітану міліції ОСОБА_5, який наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2014 року № 1436 о/с звільнений з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення, визначено вислугу років станом на 29 липня 2014 року: у календарному обчисленні - 11 років 11 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні - 14 років 05 місяців 12 днів.

Питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ).

Статтею 18 Закону № 565-ХІІ передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Що стосується службової дисципліни, то її сутність, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень (в тому числі і звільнення), порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Статут).

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63 - 65 Положення.

Окремо пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Таким чином, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Як встановлено судами, підставою для прийняття наказу Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2014 року №1436 о/с стало встановлення під час проведення службової перевірки обставин скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. За результатами розгляду матеріалів службового розслідування, проведеного на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 24 липня 2014 року № 725, складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 24 липня 2014 року, в якому зазначено про причетність позивача до протиправних дій та зв'язків з псевдодержавним утворенням «Донецька народна республіка» (далі - ДНР), входження до найближчого кола ОСОБА_6 - самопроголошеного начальника Краматорського міського відділу.

Разом з тим, докази на підтвердження причетності позивача до протиправних дій та зв'язків з ДНР відсутні. Висновок службового розслідування не містить посилання на такі докази, як і не містить чітких посилань на певні виявлені факти таких зв'язків або дій.

Отже, посилання Міністерства внутрішніх справ України у касаційній скарзі на те, що судом не досліджувались оригінали матеріалів щодо неправомірних дій окремих працівників Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (в тому числі і ОСОБА_5), не впливають на правильність висновків судів щодо недоведеності факту вчинення проступку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо протиправності наказів Міністерства внутрішніх справ України від 24 липня 2014 року № 783 та від 29 липня 2014 року № 1436 о/с в частині звільнення ОСОБА_5 та його поновлення на займаній посаді, оскільки відповідачами не доведено скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Що стосується стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, то апеляційний суд, змінюючи постанову суду першої інстанції в цій частині, виходив з того, що оплата вимушеного прогулу має здійснюватися за період з 29 липня 2014 року по день поновлення на посаді. Розмір суми, що підлягає стягненню у рішенні апеляційного суду не зазначений.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися неможливо.

Повноваження адміністративного суду при вирішенні справи визначені статтею 162 КАС України.

Суд може прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, вказавши при цьому норми закону, які відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії (пункт 2 частини 2 статті 162 КАС України).

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 162 КАС України передбачений і такий спосіб захисту як стягнення коштів із відповідача, який може бути застосований у випадках, прямо передбачених законом.

Згідно із пунктом 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

У системі Міністерства внутрішніх справ України порядок та умови нарахування і виплати грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачені постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07 листопада 2007 року № 1294 (далі - постанова № 1294).

На виконання постанови № 1294 Міністерством внутрішніх справ України виданий Наказ № 499 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896), яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.6 Інструкції грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

Підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Інструкції передбачено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.

Єдиним нормативним актом, який визначає порядок обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження, чинність якого поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності є Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Отже, за приписами наведених норм, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13).

Зміст наведених правових актів дає підстави для висновку про те, що у випадках стягнення середньої заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, судом має бути визначений період вимушеного прогулу, останнім днем якого завжди є день ухвалення постанови суду як акту правосуддя, з яким відбулося врегулювання публічно-правового спору, про який зазначено в адміністративному позові, і вирішено завдання адміністративного судочинства.

Отже, змінюючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд помилково визначив, що вимушений прогул підлягає оплаті до часу поновлення на посаді.

Задовольняючи позовну вимогу про стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 29 липня 2014 року по 01 лютого 2015 року (день ухвалення судового рішення судом першої інстанції), суд першої інстанції правильно визначив його розмір, керуючись постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Враховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо оплати вимушеного прогулу позивача, а рішення суду першої інстанції в цій частині - залишенню без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо оплати вимушеного прогулу позивача та залишити без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2015 року в цій частині.

В решті судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак