Ухвала суду № 57492492, 28.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

28 квітня 2016 року м. Київ К/800/10418/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Маслій В.І., перевіривши відповідність вимогам ст. ст. 211-213 КАС України касаційної скарги ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у адміністративній справі за позовом ТОВ «ЮБІПАРТНЕР ДЕВЕЛОПМЕНТ» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2016 року названу касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 213 КАС України, а саме: не додання заявником до касаційної скарги документу про сплату судового збору. Цією ж ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору.

По теперішній час недоліки касаційної скарги заявник не усунув.

27 квітня 2016 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшла заява відповідача від 26 квітня 2016 року, в якій зазначено про відсутність у ДПІ можливості щодо сплати судового збору, документу про сплату судового збору не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Крім того, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається з наведених норм, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони (належні стороні майнові права та обов'язки).

Тобто, відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заявника. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджуються скрутне матеріальне становище скаржника, що відповідно унеможливлює здійснити оплату судових витрат.

Таким чином, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України (обмежене фінансування) та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, (відсутність фінансування) не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Також, слід зазначити, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Крім того, п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який кореспондується з п. 3 ч. 1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачає рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Тому, звільнення органу державної фіскальної служби від сплати судового збору з підстав неналежного фінансування може розцінюватись як надання їм певних процесуальних переваг перед іншими учасниками процесу.

Таким чином, вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.04.2016 року скаржником не виконано, а саме - у встановлений судом строк не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

При цьому, повернення касаційної скарги не позбавляє сторону права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 88, 108, 165, 214 КАС України,

ухвалив:

Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року повернути особі, яка звернулась з касаційною скаргою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.І. Маслій