Ухвала суду № 57492324, 30.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року м. Київ К/9991/17358/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Олендера І.Я.,

секретар судового засідання Шевчук П.О.,

за участю:

представника позивача - Кощій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року

у справі № 2-а-5599/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-Агро»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Паритет-Агро» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 листопада 2010 року № 0000602320/0, № 0000612320/0 та від 27 грудня 2010 року № 0000602320/1, № 0000612320/1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року позов був задоволений. Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 листопада 2010 року № 0000602320/0, від 27 грудня 2010 року № 0000602320/1. Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 листопада 2010 року № 0000612320/1, № 0000612320/1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Паритет-Агро» судові витрати в сумі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Паритет-Агро», посилаючись на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова провела планову виїзну перевірку ТОВ «Паритет-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої був складений акт від 03 листопада 2010 року № 4806/23-206/31642413.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 324888,75 грн.; вимоги підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 377020,08 грн., у тому числі: за травень 2009 року - 500,00 грн., за червень 2009 року - 500,00 грн., за липень 2009 року - 14237,20 грн., за серпень 2009 року - 12187,87 грн., за вересень 2009 року - 2083,34 грн., за лютий 2010 року - 139475,00 грн., за березень 2010 року - 208036,67 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість послуг, отриманих від суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, а саме: від ОСОБА_2 вартістю 400000,00 грн. згідно договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг № 5/11-1 від 05 листопада 2009 року, № 15-12/1 від 15 грудня 2009 року, № 11/01 від 11 січня 2010 року, № 12/01 від 12 січня 2010 року (щодо прогнозування ринкових цін на пшеницю та соняшник), від ОСОБА_3 вартістю 23251,00 грн. згідно договору № 1 від 17 травня 2009 року (щодо інформаційно-консультаційних послуг по пошуку орендарів), від ОСОБА_4 вартістю 17000,00 грн. згідно договору про надання маркетингових послуг № 01/12 від 01 грудня 2009 року (щодо дослідження та аналізу ринку зернових культур, насіння соняшника, соняшникового шроту, мінеральних добрив, запасних частин для автомобілів та сільськогосподарської техніки), від ОСОБА_1 вартістю 260000,00 грн. згідно договорів про надання юридичних послуг № 01/09-Ю від 01 червня 2009 року та №01/10-Ю від 05 січня 2010 року (щодо надання юридичних послуг), від ОСОБА_5 вартістю 111300,00 грн. згідно договору про надання маркетингових послуг №0501-10М від 05 січня 2010 року (щодо дослідження та аналізу ринку соняшникової олії, соняшникового шроту, масляних та зернових сільськогосподарських культур, надання інформаційної підтримки, консультаційно-маркетингових послуг та консультаційної допомоги, допомоги в укладенні договорів, прогнозування зміни кон'юктури ринку вцілому), від ОСОБА_6 вартістю 435904,00 грн. згідно договорів про надання маркетингових послуг № 01/08 від 01 січня 2008 року та № 01/2010 від 05 січня 2010 року (щодо дослідження та аналізу ринку запасних частин для автомобілів та сільськогосподарської техніки, паливно-мастильних матеріалів, кормів, насіння соняшника, кукурудзи (зерно), гречки, пшениці, надання інформаційної підтримки, консультаційно-маркетингових послуг та консультаційної допомоги, а також прогнозування змін зміни кон'юктури ринку вцілому), від ОСОБА_7 вартістю 52100,00 грн. згідно договору № про надання інформаційно-аналітичних послуг № 01/08-ОУ від 01 серпня 2005 року (щодо консультацій з питань комерційної діяльності та управління фінансами, проведення маркетингових досліджень та аналізу ринку різних товарних груп, прогнозування змін кон'юктури ринку, пошуку потенційних постачальників та споживачів), оскільки в наданих позивачем до перевірки актах виконаних робіт відсутній конкретний зміст здійсненої операції, а саме - не вказано чого стосується інформаційна послуга, тобто, яка послуга та її вимірники (у натуральному та грошовому вираженні), нормативні документи, які оцінюють виконані роботи на вищезазначену суму (не вказано чітке зазначення інформації, яка відноситься до господарської діяльності підприємства); позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Ландграл» та ТОВ «Компанія «Агро-Люкс», перелік та реквізити яких наведені на 20 аркуші акту перевірки.

25 листопада 2010 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000602320/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Паритет-Агро» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 448005,39 грн., у тому числі: 324888,75 грн. - за основним платежем, 123116,64 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

25 листопада 2010 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000612320/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Паритет-Агро» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 565530,12 грн., у тому числі: 377020,08 грн. - за основним платежем, 188510,04 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2010 року № 0000602320/1, № 0000612320/1 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки: витрати позивача, понесені ним у зв'язку з оплатою вартості інформаційно-консультаційних, юридичних та маркетингових послуг, наданих суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та відносяться до господарської діяльності позивача, з урахуванням видів діяльності, які здійснює ТОВ «Паритет-Агро», а також зважаючи на те, що у позивача недостатня кількість фахівців відповідної кваліфікації, які необхідні для здійснення такого обсягу операцій, що підтверджується штатними розкладами; в порушення вимог пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327, у акті перевірки взагалі не вказано, у чому полягав зміст порушення позивачем вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» по господарських операціях з ТОВ «Ландграл» та ТОВ «Компанія «Агро-Люкс», з урахуванням того, що податковим органом не було надано на вимогу суму копії акту перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 10 серпня 2010 року № 744/23-2/36559173 щодо дотримання ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» вимог податкового та валютного законодавства, на який відповідач посилався у рішенні від 20 грудня 2010 року № 21887/10/25-014 «Про результати розгляду первинної скарги».

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «Паритет-Агро» та результати його діяльності за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року видами діяльності, які позивач, є: 51.18.0 - посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами, 51.21.0 - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, 51.33.0 - оптова торгівля молочним продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами, 51.51.0 - оптова торгівлі паливом, 51.55.0 - оптова торгівлі хімічними продуктами. Станом на 01 квітня 2009 року загальна чисельність працюючих у ТОВ «Паритет-Агро» становила 15 осіб, а станом на 30 червня 2010 року - 14 осіб (т.1 арк. справи 52-53).

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 1 підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Відповідно до пунктів 18, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема: винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо). Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, які видаються платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач з метою здійснення господарської діяльності, направленої на отримання доходу, уклав з фізними особами - підприємцями (які мали необхідну кваліфікацію, що підтверджується дипломами Вищих навчальних закладів України та трудовими книжками таких осіб) договори посередницьких послуг по пошуку клієнтів, маркетингових, юридичних та інформаційних (консультаційних) послуг, фактичне виконання яких підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами: актами прийому-передачі наданих послуг, які містять розгорнуту інформацію щодо наданих підприємцями послуг, та виставленими підприємцями товарними чеками і квитанціями на оплату (т.1 арк. справи 85-103, 106-115, 123-133, 136-141, 151-155, 166-170, 175-178, 184, 191-194).

Факт оплати позивачем вартості наданих послуг підтверджений платіжними дорученнями (т.2 арк. справи 48, 51, 60-71, 78-93, 96-103, 106-115, 118-123, 126-147, 150-200, 207-208, 213-214, 219-222, 231-240, 243-248, т.3 арк. справи 3-3а, 7-8, 11-28).

Також, судами було встановлено, що внаслідок використання результатів вказаних вище послуг позивач уклав договори оренди купівлі-продажу, поставки тощо з новими клієнтами, що підтверджується відповідними договорами та первинними бухгалтерськими документами (т.3 арк. справи 59-250, т.4 арк. справи 1-250, т.5 арк. справи 1-78), а також за допомогою послуг від зазначених підприємців позивачем велась претензійна діяльність, що підтверджується відповідними матеріалами (т.3 арк. справи 29-58).

Крім іншого, матеріали справи містять витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтва про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців та свідоцтва платників єдиного податку, з яких вбачається, що приватні підприємці, які надавали позивачу відповідні послуги, були належним чином зареєстрованими та здійснювали види діяльності, які визначені у відповідних свідоцтвах (т.1 арк. справи 80-82, 116-119, 142-144, 156-158, 171-172, 179-181, 185-187, т.5 арк. справи 99-102).

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про невиконання підприємцями визначених у договорах послуг, або ж про заперечення ними факту виконання таких послуг матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Положеннями абзаців 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що факт придбання позивачем у ТОВ «Ландграл» та ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» товарно-матеріальних цінностей (соняшникової олії та пшениці) підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 211-212, 231-232, 242-250, т.2 арк. справи 46-47, 49-50, 52-59, 72-77, 94-95, 104-105, 116-117, 148-149, 201-206, 209-212, 215-218, 223-230,241-242, 249-250, т.3 арк. справи 3б-6, 9-10).

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що придбані у ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» товарно-матеріальні цінності (соняшникова олія) були реалізовані позивачем ТОВ «Бліцсервіс» із торгівельною націнкою, що підтверджується відповідними договорами та первинними бухгалтерськими документами (т.1 арк. справи 213-222, 233-240).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій,що позивач правомірно сформував податковий кредит по господарських операціях із зазначеними контрагентами.

В свою чергу, за визначенням, наведеним у абзаці 2 пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пунктами 1.5, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з підпунктом 2.32 пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Разом з цим, у акті перевірки взагалі не вказано, у чому полягав зміст порушення позивачем вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» по господарських операціях з ТОВ «Ландграл» та ТОВ «Компанія «Агро-Люкс», а лише наведено перелік податкових накладних, виписаних зазначеними товариствами.

Також, в процесі розгляду справи податковим органом не було надано на вимогу суму копії акту перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 10 серпня 2010 року № 744/23-2/36559173 щодо дотримання ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» вимог податкового та валютного законодавства, на який відповідач посилався у рішенні від 20 грудня 2010 року № 21887/10/25-014 «Про результати розгляду первинної скарги». Не додано вказаного акту і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ І.Я. Олендер