Ухвала суду № 57491909, 28.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2016 р. м. Київ К/800/38412/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 червня 2015 року, ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 червня 2015 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Лозівського міського голови Степанова Сергія Федоровича, Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, треті особи: Комунальне підприємство "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради, Комунальне підприємство "Лозова водоканал" щодо дій і бездіяльності головної посадової особи місцевого самоврядування,

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Лозівського міського голови Степанова Сергія Федоровича, Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області (залученого до участі у справі ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29.05.2015р.), треті особи - Комунальне підприємство "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради, Комунальне підприємство "Лозова водоканал" (залучені до участі у справі ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.04.2015р.), в якому (з врахуванням заяви від 25.05.2015р.) просив: визнати протиправними дії і бездіяльність Лозівського міського голови Степанова С.Ф. - суб'єкта владних повноважень такими, що порушують статті 22, 92 Конституції України, статті 2, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 18, 19, 22 Закону України «Про звернення громадян», статтю 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтю 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», статті 7, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про захист прав споживачів», ст.ст.71,171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, а саме: забезпечити створення необхідних умов для реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення, особистий прийом та обов'язкове одержання обґрунтованої відповіді на них, а також неухильне виконання вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки заяв і скарг, домагатися реального здійснення рішень; зобов'язати Лозівського міського голову Степанова С.Ф. прийняти відповідне рішення щодо визначення джерел фінансування забезпечення робіт, пов'язаних з повіркою/заміною засобів обліку води (демонтажу, повірки, ремонту, транспортування, монтажу, опломбування) для суб'єктів господарювання, що надають послуги за тарифами, до складу яких не включені витрати на повірку засобів обліку води; поновити до попередніх розмірів - 139,07 грн. (64,39 грн. - водопостачання, 74,68 грн. - водовідведення) передбачену п.5 ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 50% знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) відповідно до ст.171 КАС України через визнання постанови Кабінету Міністрів України №409 від 06.08.2014р. «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» із роз'ясненнями Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.10.2014р. №7/10-12779 щодо застосування вказаної постанови і рішення Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області №470 від 10.08.2010р. недійсними у частині нерівноцінної заміни, а саме: зниження норм споживання послугами з водопостачання та водовідведення - 7,0 куб.м на одну особу на місяць, необґрунтованого встановлення соціальних нормативів користування послугами, на які надаються пільги, - 4,0 куб.м на одну особу на місяць, що незаконно скасовує 65,97 грн. нарахувань пільг за діючими на 25.05.2015р. тарифами; відновити втрачену можливість розраховуватися за показанням лічильників води через порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02.06.2015р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015р., позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Лозівського міського голови Степанова Сергія Федоровича - суб'єкта владних повноважень щодо неналежного розгляду скарг ОСОБА_4 від 09.12.2014р. та від 19.01.2015р.; зобов'язано Лозівського міського голову Степанова Сергія Федоровича забезпечити розгляд скарг ОСОБА_4 від 09.12.2014р., від 19.01.2015р.; зобов'язано Лозівського міського голову Степанова Сергія Федоровича вирішити питання щодо особистого прийому ОСОБА_4 згідно затвердженого графіку; в іншій частини позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди прийшли до висновку про допущення Лозівським міським головою бездіяльності при розгляді звернень ОСОБА_4, оскільки у наданій останньому відповіді відсутні відомості про дату та час особистого прийому ОСОБА_4 Лозівським міським головою, разом з тим Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області діяв обґрунтовано, в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Водночас, вважаючи, що судом першої інстанції при розгляді справи, всупереч приписам ст.171 КАС України, не було здійснено перевірку постанови Кабінету Міністрів України №409 від 06.08.2014р. «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» на предмет її відповідності правовим актам вищої юридичної сили, ОСОБА_4 09.06.2015р. подав до суду заяву про прийняття додаткового рішення, в якій також посилався на приписи Кодексу адміністративного судочинства України, що регулюють питання територіальної підсудності справ та порядок їх передачі від одного суду до іншого.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.06.2015р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015р., відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_4 про ухвалення додаткового судового рішення.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій зазначав про порушення судами норм матеріального і процесуального права та просив рішення судів скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, обґрунтовуючи скаргу, позивач посилався на приписи ч.2 ст.171 КАС України та зазначав, що суди при розгляді справи не врахували, що постанова Кабінету Міністрів України №409 від 06.08.2014р. «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» суперечить вимогам законодавства, зокрема, ст.2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Разом з тим, до касаційної скарги позивачем було включено заперечення на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02.06.2015р. про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід судді і секретаря судового засідання та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015р. про відмову в задоволенні його клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Третя особа (Комунальне підприємство "Лозова водоканал") в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які вона просила залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом п.3 ч.1 ст.163 КАС України у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов'язки сторін; в мотивувальній частині рішення можуть також використовуватися посилання на рішення Конституційного Суду України, відповідні рішення Верховного Суду України (ст.244-2 КАС України), а також посилання на рішення Європейського суду з прав людини; проте саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією (п.9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. №7 "Про судове рішення в адміністративній справі").

Також в пункті 42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" від 09.12.1994р.). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.1980р.). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (cf. "Дюлоранс проти Франції", п.34553/97, п.33, від 21.03.2000р.; "Донадзе проти Грузії", n 74644/01, пп.32 et 35, від 07.03.2006р.).

Так, як вже зазначалось, в процесі розгляду даної справи судом першої інстанції ОСОБА_4 подав заяву від 25.05.2015р., в якій виклав вимогу, зокрема, щодо визнання недійсною постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» від 06.08.2014р. №409 й така вимога була прийнята до розгляду судом, який, однак, не надав правової оцінки поданій заяві в контексті положень ч.1 ст.137 КАС України, за змістом якої позивач протягом всього часу судового розгляду може збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши відповідну письмову заяву, яка приєднується до справи, та лише до початку судового розгляду справи по суті може змінити підставу або предмет адміністративного позову.

До того ж, посилаючись в рішенні на приписи ст.ст.18, 19 КАС України та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження», за змістом яких розгляд адміністративних справ з приводу оскарження нормативно-правових актів, зокрема, Кабінету Міністрів України віднесено до підсудності окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, суд першої інстанції не вчинив у зв'язку з цим необхідних, визначених КАС України, процесуальних дій, а постановив рішення про відмову в задоволенні позову, а отже розглянув справу (у вказаній частині) з порушенням правил предметної та територіальної підсудності.

Вказані порушення судом апеляційної інстанції усунуті не були.

Водночас, пунктом 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008р. №2 передбачено, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі без дотримання правил предметної підсудності суд повинен передати справу на розгляд адміністративного суду, якому вона підсудна, незалежно від того, на якій стадії розгляду справи виявлено порушення правил цієї підсудності, оскільки суд, який відкрив провадження у справі з таким порушенням, не є компетентним у її розгляді (п.2 ч.1 ст.22 КАС України). Порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд до належного суду.

За правилами частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підсумовуючи наведене, постанова Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02.06.2015р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015р. підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас, як наслідок, підлягають скасуванню й ухвала Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.06.2015р. про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 про ухвалення додаткового судового рішення та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015р. про залишення останньої без змін.

Керуючись ст.ст.210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 червня 2015 року, ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 червня 2015 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Швець В.В.