Ухвала суду № 57491866, 26.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2016 р. м. Київ К/800/67113/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий день"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014

у справі № 826/17404/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий день"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Новий День» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «Автохімзв'язок» та ТОВ «Будівельна компанія «Рідне місто» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012, за результатами якої складено Акт від 29.11.2012 №5549/22-621-32204811, у висновках якого встановлені порушення позивачем вимог: п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 187.1 ст. 187, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2012 року на 355 000,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 №0001002260, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 532 500,00 грн., з яких за основним платежем - 355 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 177 500,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за спірними операціями між позивачем, ПП «Автохімзв'язок» та ТОВ «Будівельна компанія «Рідне місто» лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні внаслідок фіктивності спірних операцій, є юридично дефектними що, відповідно, зумовлює висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді, а саме: у квітні 2012 року, позивач мав взаємовідносини з контрагентами:

- ПП «Автохімзв'язок» та ТОВ «Будівельна компанія «Рідне місто» (невідомо які, оскільки жодних первинних документів щодо таких правовідносин із вказаними контрагентами позивачем до матеріалів справи не надано, та жодних пояснень стосовно суті таких господарських операцій із наведеними підприємствами в позовній заяві також не наведено).

З приводу зазначеного, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на податкову адресу ТОВ «Новий День» було направлено запит від 11.10.2012 № 11878/10/22-611 про надання підтверджуючих документів щодо взаємовідносин з підприємствами ТОВ «Будівельна компанія «Рідне місто» та ПП «Автохімзв'язок» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012.

Листом № 40 від 13.11.2012 (вх. ДПІ № 16219/10), позивачем надано протокол виїмки фінансово-господарських документів від 10.07.2012, згідно якого старшим слідчим прокуратури Києво-Святошинського району Київської області Нагорним А.А. було вилучено оригінали фінансово-господарських документів, що стосуються взаємовідносин з зазначеними у запиті контрагентами, у зв'язку з чим позивач не може надати документи до перевірки.

У відповідності із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарських операцій; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

З наведеного слідує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, тому вказаний акт фіксує лише факт неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача та не може давати оцінку реальності укладеного правочину.

Однак, суди попередніх інстанцій висновки про нереальність господарських операцій зробили на підставі актів податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок з контрагентами позивача, при цьому, судами не було досліджено господарські операції позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Наведені обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий день" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль