Ухвала суду № 57491864, 26.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2016 р. м. Київ К/800/65032/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2014

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014

у справі № 810/3478/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ведара"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 адміністративний позов було задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 в частині задоволення позову про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення зустрічних звірок позивача, результати яких оформлені актами про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ведара» від 21.03.2014 №91/22-03/38738206 та від 08.04.2014 №128/22-03/38738206 та ухвалено в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем були проведені зустрічні звірки позивача з питань дотримання ТОВ «Ведара» вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.12.2013 по 31.12.2013, за результатами яких складено акти від 21.03.2014 №91/22-03/38738206 та від 08.04.2014 №128/22-03/38738206 про неможливість проведення зустрічної звірки, у зв'язку з відсутністю товариства за податковою адресою.

На підставі результатів, зазначених у вказаних актах, відповідачем були внесені коригування до АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», бази АІС «Аудит».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем фактично здійснено проведення звірок та оформлення їх результатів у спосіб, який за своїм змістом відповідає проведенню та оформленню результатів документальної невиїзної позапланової перевірки. Крім того, самостійна зміна відповідачем задекларованих платником податків показників у електронній базі даних порушує права та інтереси позивача, оскільки є фактичною зміною показників податкової декларації платника податків, здійсненою поза межами компетенції податкового органу.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «Ведара» в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення зустрічних звірок позивача, результати яких оформлені актами про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ведара» від 21.03.2014 №91/22-03/38738206 та від 08.04.2014 №128/22-03/38738206, що зумовлює необхідність скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині. В іншій частині суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, зазначивши, що розбіжності, виявлені контролюючим органом під час проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання та відображенні, зокрема, в актах про неможливість проведення зустрічної звірки, не можуть бути внесені до автоматизованих інформаційних систем податкових органів за відсутності узгодженого податкового зобов'язання.

Однак, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного суду України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до положень ст. 2, ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України).

Згідно зі ст. 71 Податкового кодексу України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів (п. 74.1 ст. 74 ПК України).

В даному випадку, судами не враховано, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Отже, судам попередніх інстанцій при розгляді даної справи необхідно дослідити відповідні обставини та встановити, чи впливають безпосередньо на права та обов'язки позивача оскаржувані дії податкового органу, чи порушені права позивача (за захистом яких він звернувся до суду) та чи порушені вони саме внесенням податковим органом до бази даних інформації на підставі актів від 21.03.2014 №91/22-03/38738206 та від 08.04.2014 №128/22-03/38738206 про неможливість проведення зустрічної звірки.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню в частині задоволення позову з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 скасувати в частині задоволення позовних вимог з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В решті залишити без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль