Ухвала суду № 57491705, 21.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 року м. Київ К/800/30691/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Київської регіональної митниці Державної митної служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської регіональної митниці про скасування рішення,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 березня 2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської регіональної митниці про скасування рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів №100200000/2012/511014/2 від 22 серпня 2012 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням апеляційного суду, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 01.02.2010 року між позивачем та Veldhuyzen Kaas B.V. укладено контракт з поставки товарів.

Згідно п. 1.1 цього контракту, продавець (Veldhuyzen Kaas B.V.) продає, а покупець (ТОВ «Фоззі-Фуд») купує продукцію в асортименті, кількості, по цінам, у відповідності до інвойсів, які є невід'ємною частиною даного договору.

З метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного на підставі вказаного контракту, позивачем було подано митну декларацію від 22.08.2012 року, якою задекларовано імпорт сирів твердих з вмістом жиру не більше як 40% та з вмістом води в перерахунку на знежирену речовину понад 52%, але не більше 62% в асортименті, зокрема таких: сир «Гауда 38+» із коров'ячого молока - 597 кор. - 7284,84 кг.; сир «Мааздам Холланд 45+» із коров'ячого молока - 90 кор., 1161,59 кг; сир «Мааздам Преміум 45+» із коров'ячого молока - 480 кор., 6100,96 кг.

Під час митного контролю та при дослідженні митної декларації відповідачем було встановлено, що документи, подані до митного оформлення містять розбіжності. У листі Київської регіональної митниці №14/2-11/21884 від 28.08.2012 року вказано, що такі розбіжності полягають у тому, що у митній декларації позивача в графі 28 «фінансові та банківські відомості», у інвойсі від 10.08.2012 року №201212409, який є невід'ємною частиною вищевказаного контракту позивача з Veldhuyzen Kaas B.V. та пакувальному листі зазначені різні розрахункові рахунки; у CMR від 15.08.2012 року №1421197 кількість місць зазначено 27+ 12, а в пакувальному листі та декларації країни експорту №12NL1495EF2CD498D1 - 27.

На підставі розбіжностей, відповідачем було запропоновано декларанту додатково надати для підтвердження заявленої митної вартості каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, виписку ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість сировини.

Як убачається із напису на звороті митної декларації, представник позивача 22.08.2012 року зазначив, що на даний момент запитувані документи надати немає можливості, і що з ним було проведено процедуру консультацій.

Зважаючи на неподання позивачем додаткових документів, відповідачем було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийнято рішення про коригування такої вартості товарів від 22.08.2012 року №100200000/2012/511014/2. У рішенні відповідач зазначає, що митна вартість задекларованих товарів визначена за ціною угоди щодо ідентичних товарів з урахуванням вимог ст. 59 МК України та з урахуванням попередніх митних оформлень. При цьому, відповідач стверджує, що метод визначення митної вартості безпосередньо за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються не застосовано відповідно до вимог частини 2 статті 58 названого Кодексу.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийняте митним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, тому правові підставі для його скасування - відсутні.

Натомість, апеляційний суд прийшов до висновку про неправомірність рішення митниці. При цьому, суд вірно вказував про таке.

Так, відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У силу вимог пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Тобто, за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Тому, як вірно враховано апеляційним судом, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що наведені митним органом розбіжності не стосуються визначення митної вартості товарів, а тому не створюють достатніх підстав для сумнівів у тому, чи правильно визначена декларантом митна вартість товару.

Таким чином, відповідно до наявних матеріалів справи, позивачем під час митного контролю і митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон було надано митному органу усі необхідні документи, разом з тим, відповідач прийшов до хибних висновків про заниження митної вартості імпортованої продукції у зв'язку із розбіжністю у досліджених документах.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Фоззі-Фуд".

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: