Ухвала суду № 57491563, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м. Київ К/800/7286/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015

та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.12.2014

у справі № 806/5157/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інко-Фуд Бердичів»

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інко-Фуд Бердичів» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 29.10.2014 № 0000651501, № 0000661501 та № 0000671501.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інко-Фуд Бердичів» з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2014 року та достовірності декларування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2014 року, складено акт № 1918/1501/38284164 від 10.10.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за липень 2014 року та відповідно від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 10 112 грн. (р. 19 декларації з ПДВ); п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за липень 2014 року на загальну суму 623 931 грн. (р. 23.1 декларації з ПДВ); п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (р. 23.2 декларації з ПДВ) за липень 2014 року в розмірі 623 931 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 29.10.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000651501 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 623 931 грн.;

- № 0000661501 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 623 931 грн.

- № 0000671501 зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10 112 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000671501 від 29.10.2014, матеріалами справи встановлено наступне.

Під час проведення перевірки відповідачем виявлено, що в порушення п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Інко-Фуд Бердичів» було віднесено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2014 року суму ПДВ у розмірі 10 112,09 грн. по взаємовідносинам з ПАТ «Матімекс-Україна» на підставі податкової накладної від 07.07.2014 № 125, яка не була надана до перевірки.

Також відповідач зазначив, що від товариства було отримано відповідь щодо правомірності формування податкового кредиту на вказану суму, з якої вбачається, що він був визначений на підставі накладних № 125 та № 108 від 07.07.2014, що не відповідає даним реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014 року. При цьому, відповідно до вимог п. 50.1 ст. 50 ПК України товариство було зобов'язано при самостійному виявленні помилки, надіслати уточнюючий розрахунок, чого не було зроблено.

Суди попередніх інстанцій при скасуванні вказаного податкового повідомлення-рішення виходили з того, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із перших подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання таких товарів), за умови виписки такої податкової накладної платником податку на додану вартість.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708, чинним на момент виникнення спірних відносин, затверджено Форму реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядок його ведення та згідно із п. 1 розд. 1, реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних. Виправлення помилки в Реєстрі здійснюється за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення такої помилки. Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Відповідно до положень п. 50.1 ст. 50 ПК України уточнюючі розрахунки подаються у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею).

Таким чином, у випадку, коли в Реєстрі виправляються механічні помилки або такі, що не впливають на інші дані Реєстру та не стосуються показників декларації з ПДВ, правових підстав подавати до контролюючого органу уточнюючі розрахунки немає.

В судовому порядку встановлено, що позивачем у ПАТ «Матімекс-Україна» було придбано товар на суму ПДВ 10 112,09 грн., що підтверджено копіями податкових накладних № 125 та № 108 від 07.07.2014 (9 017,89 грн. + 1 094,20 грн.) та відповідно сформовано податковий кредит на вказану суму.

Листом № 276 від 15.09.2014 на адресу податкового органу товариством було надано копії вказаних податкових накладних на підтвердження суми кредиту в розмірі 10 112,09 грн., тобто до проведення перевірки в жовтні 2014 року. Тому, посилання контролюючого органу на відсутність податкової накладної № 125 від 07.07.2014 під час перевірки в період з 29.09 по 03.10.2014 є необґрунтованим.

Як вбачається із реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року, позивачем було усунуто помилку методом «сторно» та в рядках 250-252 з показником «-» відмічено накладну № 125 на суму ПДВ 10 112,09 грн., натомість зазначено накладні № 125 та № 108 на ту ж суму ПДВ 10 112,09 грн.

Оскільки виправлена помилка не вплинула на показники декларації, тому, судами обох інстанцій вірно зазначено про відсутність підстав для подання уточнюючого розрахунку.

Дійсність та правильність оформлення вказаних накладних № 125 та № 108 від 07.07.014 відповідачем не оспорюється.

Таким чином, податковий кредит у сумі 10 112,09 грн. за липень 2014 року підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, а тому позивачу неправомірно зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10 112 грн.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 29.10.2014 № 0000651501 та № 0000661501, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

В основу висновків для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень були покладені висновки акту від 11.08.2014 № 1495/2200/38284164, яким встановлено заниження позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за червень 2014 року в розмірі 2 708 623 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 2 714 674 грн. Товариство погодилось з вказаними висновками, оскільки у податковій декларації з ПДВ за серпень 2014 року відобразило зменшення залишку від'ємного значення на суму 2 761 074 грн., з огляду на що, зроблено висновок про те, що з урахуванням п. 200.4 ст. 200 ПК України, товариство не має права декларувати до відшкодування на рахунок платника у банку суми ПДВ по звітних періодах (листопад, грудень 2013 року), по яких попередньо підтверджено суму ПДВ до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів.

Також, як випливає із письмового заперечення відповідача, оскільки ТОВ «Інко-Фуд Бердичів» у податковій звітності з ПДВ за липень 2014 року у додатку № 2 при декларуванні суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок не зазначено період «червень 2014 року» вважається, що платник втратив право отримання суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок.

Слід зазначити, що право на бюджетне відшкодування виникає за умови дотримання вимог ст. 200 Податкового кодексу України та в такому разі платник самостійно визначає спрямування вказаних коштів: або на рахунок в банку, або в рахунок зменшення податкових зобов'язань по майбутніх звітних періодах.

Згідно із Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок), затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678 (розділ 5 Порядок заповнення податкової декларації «Розрахунки за звітний період»), який був чинним на момент виникнення спірних відносин, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

Рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної контролюючим органом.

Згідно декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року, в рядку 23 відображено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 623931 грн. та значення вказаного рядка відповідає додатку 3 до декларації, тобто, дотримано вимог Порядку.

Вказана сума як залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду виникла за період червень 2014 року, що підтверджується як актом перевірки від 11.08.2014 № 1495/2200/38284164 так і декларацією за липень 2014 року.

Від'ємне значення в розмірі 623 931 грн. було фактично сплачено отримувачем в межах суми 1 571 527 грн., що підтверджено також актом перевірки від 11.08.2014.

Таким чином, для підтвердження суми бюджетного відшкодування, позивачем було дотримано вимоги ст. 200 ПК України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом оспорюється період, за який виникло від'ємне значення в сумі 623 931 грн. і вказується на те, що в додатку 2 до декларації за липень позивачем зазначено саме період листопад-грудень 2013 року (а не червень 2014 року з ідентичним від'ємним значенням), та вказаний період сформував від'ємне значення і був зазначений також у декларації позивача за червень 2014 року. Тому суму за цей період позивач не має права відображати як бюджетне відшкодування з огляду на те, що в декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року (тобто на майбутній період по відношенню до липня 2014 року) останній вже відобразив вказане від'ємне значення за листопад-грудень 2013 року (відповідно до перевірки від 11.08.2014) і таким чином погодився на віднесення від'ємного значення в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів та відповідно відмовився від бюджетного відшкодування.

Судами обох інстанцій вірно зазначено, що платник податку вважається таким, що добровільно відмовляється від отримання суми заниження як бюджетного відшкодування тільки у разі наявності відповідного податкового повідомлення, яким зазначається сума заниження бюджетного відшкодування та підстави для її вирахування.

Предметом дослідження даної справи є декларація з додатками з податку на додану вартість за липень 2014 року та значення бюджетного відшкодування за цей період. Таким чином, посилання податкового органу на те, що в майбутньому в серпневій декларації позивач відобразив зменшене від'ємне значення, в тому числі в яке увійшло від'ємне значення за листопад-грудень 2013 року відповідно до податкового рішення від 05.09.2014 № 0001172200, винесеного за результатами перевірки від 11.08.2014, і таким чином відмовився від бюджетного відшкодування на рахунок у банку в липневій декларації колегія суддів вважає безпідставним, оскільки платник податку не може рахуватись таким, що добровільно відмовляється від отримання суми заниження як бюджетного відшкодування на підставі майбутнього можливого податкового повідомлення-рішення та врахувавши результати можливої майбутньої перевірки.

Встановлено, що позивач в декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року дійсно відобразив в рядку 21.3, як того вимагає Порядок, зменшення залишку від'ємного значення за період листопад 2013 року - травень 2014 року (в т.ч. листопад-грудень 2013 року в сумі 623 931 грн.) за результатами проведеної перевірки та згідно податкового повідомлення-рішення від 05.09.2014 № 0001172200 (врахувавши, а не визнавши результати перевірки).

Як вбачається з акту перевірки від 11.08.2014, від'ємне значення в розмірі 623 931 грн. також утворилось в червні 2014 року та не увійшло в суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 2 714 674 грн., визначену податковим повідомленням-рішенням від 05.09.2014 № 0001172200, тому правомірно відображено позивачем в декларації з ПДВ за липень 2014 року.

Оскільки ТОВ «Інко-Фуд Бердичів» зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.06.2013 та з урахуванням вимог п. 200.5 ст. 200 ПК України місяцем, за наслідками якого позивачем може бути подана заява на бюджетне відшкодування є червень 2014 року.

Таким чином, з урахуванням вказаної норми саме від'ємне значення за червень 2014 року могло бути заявлене до відшкодування та відображено як сума бюджетного відшкодування в декларації за липень 2014 року, що і було зроблено товариством на виконання вимог податкового законодавства, тому посилання відповідача на період виникнення суми бюджетного відшкодування листопад-грудень 2013 року, є безпідставними.

Оскільки, в судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи встановлено відповідність заявленого бюджетного відшкодування умовам, визначеним п. 200.4 ст. 200 ПК України, а від'ємне значення за липень 2014 року є утвореним не за рахунок періоду грудень-листопад 2013 року (що є предметом іншого податкового повідомлення-рішення), а за червень 2014 року в сумі 623 931 грн. та це підтверджено матеріалами справи, тому є вірним висновок судів обох інстанцій про те, що податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відхилити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний