Ухвала суду № 57491153, 26.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/7325/13-а

Категорія: 5.4 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Шепель О.В.,

за участю: представника Комунального підприємства "Малиновський ринок" - Романюк Галини Сергіївни, представника Державної фінансової інспекції в Одеській області - Санжарук Ольги Олександрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Комунального підприємства "Малиновський ринок" та Державної фінансової інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року по справі за адміністративним Комунального підприємства "Малиновський ринок" до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання протиправними та скасування пунктів 2-8 вимоги та визнання дій неправомірними,,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року комунальне підприємство "Малиновський ринок" (далі - КП) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області (далі - ДФІ) про визнання протиправними та скасування пунктів 2-8 вимоги №810-27/2026 від 07.10.2013 року про усунення порушень, встановлених ревізією фінансово-господарської діяльності та визнання неправомірними дій службових осіб з проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності КП без повідомлення про дату початку і закінчення ревізії та зі складання акту про результати ревізії №810-16/98 від 02.09.2013 року, який не відповідає вимогам законодавства.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що дії службових осіб ДФІ під час проведення ревізії є неправомірними, а вимога про усунення порушень, встановлених ревізією фінансово-господарської діяльності є протиправною.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року позов КП задоволено частково, суд визнав неправомірними дії службових осіб ДФІ з проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності КП без повідомлення про дату початку і закінчення ревізії; також суд визнав протиправними та скасував пункти 5, 8 вимоги №810-27/2026 від 07.10.2013 року про усунення порушень, встановлених ревізією фінансово-господарської діяльності. В решті позовних вимог відмовлено.

Частково не погоджуючись з постановою суду, представником КП "Малиновський ринок" та представником ДФІ подані апеляційні скарги, в яких зазначається, що вказана постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому, в апеляційній скарзі КП ставиться питання про зміну постанови в частині відмови у задоволені позовних вимог. Представник ДФІ просив постанову суду скасувати в частині скасування пунктів 5 та 8 вимоги, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 07 червня 2013 року по 23 серпня 2013 року, відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи на ІІ квартал 2013 року, повідомлення "Про терміни проведення ревізії", 28 травня 2013 року направленого на адресу КП та на підставі направлень на проведення ревізії від 06.06.2013 року №139, від 17.06.2013 року №154, від 26.06.2013 року №163, від 08.07.2013 року №166, від 05.07.2013 року №916, працівниками ДФІ проведена ревізія фінансово-господарської діяльності КП за період з 01.10.2008 року по 31.05.2013 року.

За результатами проведеної ревізії складено акт ревізії від 02.09.2013 року №810-16/98 фінансово-господарської діяльності КП, згідно з яким серед інших встановлені порушення:

- п.п. 3.3.5 п. 3.3, п.п. 5.7 статуту КП затвердженого рішенням Одеської міської ради від 15.07.2005 року №4261-ІV та ст.5 Закону України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 року № 3356-ХІІ (незаконне використання прибутку підприємства на загальну суму 38674 грн. для придбання туристичних путівок,не передбачених контрактом); порушення вимог Положення № 637 та порушення вимог п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року №88 (здійснено витрати на оплату міжнародної транспортної пошти у сумі 492,00 грн. на підставі документу, складеному іноземною мовою, в якому відсутні данні про вартість послуги);

- порушення п.1 ст.180 та п.1, ст.230 Господарського кодексу України (недоврахування пені, в результаті чого підприємство недоотримало доходів на загальну суму 456,33 грн., з них з простроченням терміном позовної давності на загальну суму 257,65 грн.);

- п.п. 2, п. а, ст. 28 та п.п. 1, п. а, ст. 30, ст.17 та п. 5, п. 6 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року №280/97 - ВР (без відповідного рішення ОМР з балансу підприємства проводилося відчуження (списання) комунального майна на суму 33705,32 грн.);

- п.21 Наказу Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.09.2005 року № 529 "Про встановлення тарифів на послуги, що надаються комунальним підприємством "Малиновський ринок" (директорами підприємства при укладенні договорів про надання послуг з утримання тимчасових торговельних місць до розрахунку вартості договорів не включалася плата за послуги з охорони, що призвело до неотримання доходів підприємством на загальну суму 3959500 грн.).

Згідно висновку акту ревізії загалом, встановлено фінансових порушень що призвели до матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 4067503,89 грн. (відшкодовано в ході ревізії на загальну суму 6659,89 грн.).

На підставі зазначеного акту ДФІ було виставлено КП вимогу про усунення виявлених ревізією порушень №810-27/2026 від 07.10.2013 року, зокрема зобов'язано:

- п. 2 стягнути з осіб КП, відповідальних за укладання договорів на надання послуг з утримання тимчасових торгівельних місць;

- п. 3 стягнути з колишнього директора КП ОСОБА_4 кошти у сумі 38674 грн.;

- п. 4 стягнути з осіб КП "Малиновський ринок", відповідальних за незаконне списання комунального майна;

- п. 5 внести зміни до колективного договору, за якими виплата заробітної плати буде законною; відрахувати (за наявності заяв працівників) зайво нараховану та виплачену заробітну плату за час відпусток. В іншому випадку стягнути з відповідальних осіб, зайво сплачені кошти у сумі 10471,73 грн.; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 3815,11 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів);

- п. 6 відрахувати з директора КП "Малиновський ринок" ОСОБА_3 кошти у сумі 13928,19 гривень;

- п. 7 відобразити дебіторську заборгованість за неповернутими підзвітними коштами ОСОБА_5 у загальній сумі 492 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, відповідальних за незаконне відшкодування грошових коштів;

- п. 8 відобразити дебіторську заборгованість за не донараховану пеню ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 Стягнути з ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 вищезазначену суму (456,33 грн.), в іншому випадку стягнути з осіб, відповідальних за порушення.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування пунктів 2,3,4,6 вимоги №810-27/2026 від 07.10.2013 року про усунення порушень, встановлених ревізією фінансово-господарської діяльності, суд першої інстанції виходив з висновків Верховного Суду України, що містяться в судових рішеннях від 15.04.2014 року по справах №21-40а14, №21-63а14, від 13 травня 2014 року, № 21-89а14, від 14 жовтня 2014 року у справі №21-439а14, від 20 січня 2015 року №21-63а14, за якими не може бути оскаржена вимога органу ДФІ України про усунення виявлених порушень державної фінансової дисципліни в порядку адміністративного судочинства лише в частині вірності їх розрахунку та можливості повернення майна, оскільки це перевіряє суд, що розглядає спір за зверненням органу ДФІ про стягнення збитків заподіяних державі чи повернення майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та зазначає, що відповідно до частини другої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги КП щодо визнання неправомірними дій службових осіб зі складання акту про результати ревізії з посиланням на не визначення в акті обґрунтування висновків перевіряючих виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 13 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон № 2939-XII) дії або бездіяльність службових осіб державної контрольно-ревізійної служби можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки (ревізії), наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення ревізії; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу, (ревізії); дій щодо проведення ревізії без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Отже, предметом оскарження відповідно до статті 13 Закону № 2939-XII є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Враховуючи викладене, колегія суддів надходить до висновку, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині скасування п.7 вимоги, якою за порушення позивачем п. 1.3. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.1995р. №88, - безпідставного відшкодування підзвітних коштів ОСОБА_5 у загальній сумі 492 грн., оскільки, як правильно встановлено судом першої інстанції, в якості рахунку, що повинен підтвердити вартість даної послуги, а саме 492 грн., до авансового звіту надано документ, складений виключно іноземною мовою без впорядкованого аутентичного перекладу і якому відсутні дані про вартість даної послуги тобто відсутні обов'язкові реквізити стосовно обсягу та одиниці виміру господарської операції, що є порушення вимог ст.9 п.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996 XIV та п.2.4 "Положення іро документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24.05.1995р. №88 та позбавляє документ юридичної сили.

Таким чином, доводи апеляційної скарги КП зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга КП задоволенню не підлягає.

Щодо інших позовних вимог, так у пункті 5 припису зазначено, що в порушення статті 8 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 року №504, відповідно до наказів директора прибиральникам території, касирам-контролерам, електрикам, спеціалісту з аналізу ринку у 2009-2010р. надавалась додаткова оплачувана відпустка у кількості 4 календарних дні за особливий характер праці у зв'язку з ненормованим робочим днем, проте, жодним нормативним документом та Колективними договорами на відповідні роки не визначено, що вищевказані працівників відносяться до категорій працівників з особливим характером праці та з ненормованим робочим днем, в результаті чого зайво нараховано та виплачено заробітної плати за час відпусток працівникам підприємства на загальну суму 10471,73 грн. та відповідно зайво перераховано внесків до державних цільових фондів на загальну суму 3815,11 грн. у зв'язку з чим: - внести зміни до колективного договору, за яким виплата заробітної плати буде законною; відрахувати (за наявності згоди працівників) зайво нараховану і виплачену заробітну плату за час відпусток, в іншому випадку стягнути з відповідальних осіб, зайво сплачені кошти у сумі 10471,73 грн.; - провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 3815,11 грн.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про відпустки" щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Також, згідно приписів статті 5 Закону України "Про колективні договори і угоди" умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом безпідставно не взято до уваги, що згідно з п.2.9. Колективного договору на 2007-2009 роки, ухваленого 03.07.2007 року та зареєстрованого Управлінням економіки інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності Одеської міської ради 19.07.2007 року, передбачено, що у відповідності з Законом України "Про відпустки" працівникам надається основна відпустка тривалістю 28 календарних днів, а тому позивач повинен був виконувати умови договору, та надавати її.

Пунктом 4.4. Колективного договору на 2005-2007 роки, ухваленого 02.08.2005 року та зареєстрованого 21.02.2006 року, встановлено, що тривалість основної щорічної оплачуваної відпустки для працівників підприємства - 24 дня, а пунктом 4.8 встановлено тривалість додаткової відпустки всім працівникам підприємства - 4 календарних дні за особливий характер праці, у зв'язку з ненормованим робочим днем.

Крім того, контролюючим органом не враховано, що згідно з розділом XXII "Загальні професії за всіма галузями господарства" списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (додаток 2 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2003 р. № 679, із змінами) прибиральники службових приміщень, зайняті прибиранням загальних убиралень та санвузлів, мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів. Конкретна тривалість відпусток за особливий характер праці встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (стаття 8 Закону).

Відповідно до ч.2 статті 5 Закону України "Про відпустки" святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону), не враховуються.

З копій деяких наказів про надання відпусток вбачається, що вони надавались у 2008-2009 роках за період 2005-2007 роки та у 2009-2010 роках за 2008-2009 роки, а тому на них розповсюджується дія умов колективних договорів, які діяли на час виникнення права на відпустку.

При цьому відображення в наказах директорів на відпустки за відпрацьований період 2007-2009 р.р. та в обліку надання основної відпустки - 24 календарних днів та 4 календарних днів додаткової відпустки, що разом складає 28 календарних днів, фактично не перевищує кількості днів відпустки, визначеної умовами колективного договору - "надання усім працівникам основної відпустки 28 календарних днів", та не призвело до зайвого нарахування і виплати заробітної плати за час відпустки, а є дотриманням умов договору.

Оскільки, з акту ревізії та додатків до нього вбачається, що вказані питання під час ревізії не перевірялись, пояснення не відбирались, та не враховувалось при складенні вимоги, вказаний пункт вимоги обґрунтовано скасовано судом першої інстанції.

У пункті 8 оскаржуваної вимоги контролюючий орган зазначив про порушення КП положень п.1. ст.180 Господарського кодексу України через недонарахування пені ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, в результаті чого підприємство недоотримало доходів на загальну суму 430,33 грн., з них з простроченим терміном позовної давності на загальну суму 257,65 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збиткам), у зв'язку з чим: відобразити дебіторську заборгованість за не донараховану пеню ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_9 вищезазначену суму, в іншому випадку стягнути з осіб, відповідальних за допущене порушення.

Однак, як було вірно встановлено судом першої інстанції, за умовами договорів про надання послуг по організації ринкової торгівлі, укладених з ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 не передбачено за порушення строків оплати застосування пені, а тільки штраф в розмір 10%, який є іншим видом неустойки, та відповідно до ст.546 ЦК України, ст.232 ГК України застосування заходів по забезпеченню виконання зобов'язань, яким є штраф - є правом, а не обов'язком підприємства, а тому суд обґрунтовано скасував п.8 вимоги.

Інші доводи апеляційної скарги ДФІ зазначених висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга ДФІ також задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи все викладене, колегія судів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

За таких обставин, підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Комунального підприємства "Малиновський ринок" та Державної фінансової інспекції в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 квітня 2016 року.

Головуючий: М.М. Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова