ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3863/15-а
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Крусяна А.В.
при секретарі - Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ :
Дочірнє підприємство «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі-позивач, ДП «Херсонський облавтодор») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі-відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області, Управління), в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.12.2015 року №0000012200 на загальну суму 101 233 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 30.11.2015 року по 01.12.2015 року була проведена позапланова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПВКФ «Маркет» за січень-лютий 2015 року і подальшого використання, реалізації придбаних у контрагента-постачальника товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт № 02/21-22-22-05/31918234 від 04.12.2015 року та на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
Вказане рішення ґрунтується на висновку Управління про порушення ДП «Херсонський облавтодор» п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством у січня, лютому 2015 року завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 101 233 грн., що призвело до завищення від'ємного значення у сумі 101 233 грн. за лютий 2015 року. Позивач вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Позивач, посилаючись на положення Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» вказує на необґрунтованість висновків акту перевірки. Так, позивач вказує, що згідно з абз.11 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а відповідно до ч.1 ст.9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Включена позивачем сума ПДВ до податкового кредиту у січні, лютому 2015 року у розмірі 101 230 грн. підтверджена відповідними податковим накладними, видатковими накладними, актами приймання-передачі товару, товарно-транспортними накладними, договором, додатками до договору, Специфікація, рахунки, довіреність, сертифікат відповідності та паспорт якості, та ін. Всі ці документи є первинними в розумінні вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій по доставці товару.
Посилаючись на усе вищевикладене як на підставу для визнання протиправним оскарженого податкового повідомлення-рішення, позивач просить задовольнити позов.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити його з підстав, викладених в адміністративному позові, додатково пояснивши, що наявність помилки в оформленні певних документів сама собою не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків в зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, надані під час перевірки первинні документи містять всі реквізити, які забезпечують ідентифікацію дати, назви, кількості, вартості послуг, одиниць виміру господарської операції, і взагалі підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку. Таким чином, висновки Управління, які зафіксовані в акті перевірки є необґрунтованими, тому податкове повідомлення-рішення, що прийнято на підставі цього акту перевірки підлягає скасуванню.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на відповідність дій та рішень контролюючого органу вимогам чинного законодавства України. Так, представники ГУ ДФС у Херсонській області, пояснили, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував відображений в акті перевірки висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством у січня, лютому 2015 року завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 101 233 грн., що призвело до завищення від'ємного значення у сумі 101 233 грн. за січень, лютий 2015 року. Також представники відповідача звернули увагу на невідповідність наданих під час проведення перевірки первинних документів вимогам чинного законодавства, що в свою чергу унеможливлює підтвердження факту реальності взаємовідносин з контрагентами, зокрема з ПВ КФ «Маркет».
Враховуючи вказані обставини представники відповідача просили відмовити в задоволенні позову.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Дочірнє підприємство «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулось з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що у період з 30.11.2015 року по 01.12.2015 року Управлінням проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Херсонський облавтодор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПВКФ «Маркет» за січень-лютий 2015 року і подальшого використання, реалізації придбаних у контрагента-постачальника товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт перевірки від 04.12.2015 року № 02/21-22-22-05/31918234.
У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення п.198.1, п.198.2, ст.198 Податкового кодексу України, а саме підприємством у січні, лютому 2015 року завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 101 233,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення у вказаній сумі за лютий 2015 року, в тому числі по рядку 24 декларації у сумі 51 233,00 грн., по рядку 31 декларації у сумі 50 000,00 грн.
На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Херсонській області винесено податкове повідомлення-рішення від 21.12.2015 року № 0000012200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 101 233,00 грн.
Висновки відповідача про завищення податкового кредиту ґрунтуються на визнанні безтоварними операцій, здійснених позивачем з контрагентом-постачальником ПВКФ «Маркет» за січень-лютий 2015 року, внаслідок їх документування неналежним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що унеможливлює установлення обставин реального здійснення таких операцій.
Зокрема, відповідач зазначає, що накладні та акти приймання-передачі товару не містять інформації про їх місце складання, посаду та прізвища посадових осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; в товарно-транспортних накладних не вказані повні адреси пунктів навантаження та розвантаження, відсутні підписи водія-експедитора, не заповнені всі необхідні реквізити, відтиск печатки ПВКФ «Маркет» містить іншу адресу, ніж зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; в накладних відсутні відомості про одиницю виміру та кількість щодо відшкодування транспортних витрат.
Також відповідачем зазначено про ненадання ПВКФ «Маркет» відповідей на запити ГУ ДФС у Херсонській області щодо обставин здійснення господарських операцій з ДП «Херсонській облавтодор». На підставі вказаних висновків відповідач вважає безпідставним віднесення позивачем до податкового кредиту за переліченими вище господарськими операціями.
Позивач не погодився з цим рішенням суб'єкта владних повноважень та звернувся до суду з позовом. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що документи, згідно з якими позивачем фіксувались господарські операції та які він вважає первинними бухгалтерськими документами, складені не з окремими, а із суттєвими недоліками щодо їх форми і змісту, що, на думку суду першої інстанції, виключає можливість використання їх як належних доказів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ПВКФ «Маркет».
Також, суд першої інстанції зазначив, що сторонами на підтвердження обставин реального характеру господарських операцій не надано жодних доказів придбання ПВКФ «Маркет» бітуму дорожнього БНД 60/90, його зберігання тощо, з огляду на те, що постачальник ПВКФ «Маркет» не є виробником цього товару.
Крім того, суд першої інстанції вважає, що сторонами на підтвердження обставин реального характеру господарських операцій не надано жодних доказів придбання ПВКФ «Маркет» бітуму дорожнього БНД 60/90, його зберігання тощо, з огляду на те, що постачальник ПВКФ «Маркет» не є виробником цього товару. Сам факт використання товару не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем і ПВКФ «Маркет», якщо він не підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, так як, на думку суду першої інстанції, в ході судового розгляду справи встановлені обставини правомірності визначення позивачу грошових зобов'язань по податку на додану вартість.
Однак, колегія суддів не погоджується з вищевикладеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За статтею 1 та частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Ці документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій; вони фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Аналіз цих правових норм дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, відповідно до вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Аналогічної правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 року у справі № 21-1359а15.
Колегією суддів встановлено, що між позивачем як покупцем та Приватною виробничо-комерційною фірмою «Маркет» як постачальником, укладено договір поставки №7 від 29.01.2015 року.
Згідно цього договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, передавати у власність покупця товар - бітум дорожній БНД 60/90 (90/130) орієнтовною кількістю 500 тонн, окремими партіями згідно заявок покупця, а останній зобов'язується прийняти та оплатити товар, якість якого відповідає державним стандартам - ДСТУ, ТУ, іншим технічним документам, які встановлюють вимоги до його якості. Ціна договору становить 5 300 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 883 333,33 грн., загальна вартість товару за цим договором складається з вартості кожної партії товару та може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Ціна за одиницю товару на дату укладення договору зазначена визначена в додатку №1 і становить 8250,00 грн. без ПДВ за 1 тонну, а відшкодування транспортних витрат визначено в розмірі 700,00 грн. з ПДВ за 1 тонну. Ціна за одиницю товару та вартість транспортних витрат може змінюватись за двосторонньою письмовою згодою сторін, про що укладається додаткова угода до договору. Строк поставки товару визначений протягом 3 днів з моменту отримання постачальником заявки покупця, в якій зазначається найменування, кількість товару та місце його поставки, якими є філії ДП «Херсонський облавтодор». Доставка товару здійснюється постачальником, її датою вважається дата отримання покупцем та оформлення уповноваженими представниками сторін видаткових накладних та товаросупровідних документів. Постачальник зобов'язується одночасно з товаром передати покупцю податкову, видаткову накладні, рахунок-фактуру (рахунок), товарно-транспортну накладну, сертифікат або паспорт якості на товар. Здавання-приймання проводиться уповноваженими представниками покупця і постачальника. Розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 банківських днів після отримання товару на підставі рахунку-фактури та передачі товаросупровідних документів на партію товару (п.п. 1.1, 2.1, 3.1-3.4, 4.1, 5.1-5.7 договору).
Пунктами 6.2.3, 6.3.3 договору встановлено обов'язок постачальника надати повний пакет документів - податкову, видаткову накладні, рахунок-фактуру (рахунок), товарно-транспортну накладну, сертифікат або паспорт якості на товар, якому кореспондує право покупця повернути рахунок постачальнику без оплати в разі неналежного оформлення зазначених документів.
На виконання цього договору сторонами також укладено додаткову угоду №2 від 05.02.2015р., згідно з якою змінено ціну товару, а саме вартість 1 тонни бітуму дорожнього БНД 60/90 визначена в розмірі 11716,667 грн. без ПДВ, а вартість транспортних витрат - 740 грн. за 1 тонну з ПДВ.
В подальшому, ПВКФ «Маркет» виписано рахунок №1 від 31.01.2015 року та видаткову накладну №1 від 31.01.2015 року на 28,3 тн. бітуму дорожнього БНД 60/90 загальною вартістю 233 475,00 грн. без ПДВ та відшкодування транспортних витрат на суму 19 810,00 грн. з ПДВ. Загальна сума товару за рахунком та накладною становить 299 980,00 грн., в тому числі ПДВ 49 996,67 грн.
Також, ПВКФ «Маркет» виписано податкову накладну №1 від 31.01.2015 року на загальну суму 299 980,00 грн., в тому числі ПДВ 49 996,67 грн., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підтвердження транспортування товару постачальником оформлено товарно-транспортну накладну №1 від 31.01.2015 року, відповідно до якої перевезення товару від вантажовідправника ПВКФ «Маркет» до вантажоодержувача ДП «Херсонський облавтодор» здійснювалось перевізником ТОВ «Ріва-Норд» автомобілем DAF, державний номер НОМЕР_2, водій ОСОБА_2
Сторонами складено акт приймання-передачі товару від 31.01.2015 року, позивачу передано сертифікат відповідності виробника ПАТ «Укртатнафта» терміном дії з 11.07.2011 року по 04.05.2015 року та паспорт якості №325 від 01.11.2014 року.
Крім того, ПВКФ «Маркет» виписано рахунок №2 від 02.02.2015 року на 28,0 тн. бітуму дорожнього БНД 60/90 загальною вартістю 240 333,33 грн. без ПДВ. та відшкодування транспортних витрат на суму 19 000,00 грн. з ПДВ., а також видаткову накладну №2 від 05.02.2015 року на 27,8 тн. бітуму дорожнього БНД 60/90 загальною вартістю 238 616,67 грн. без ПДВ. та відшкодування транспортних витрат на суму 19 460,00 грн. з ПДВ. Загальна сума товару за накладною становить 305 800,00 грн., в тому числі ПДВ 50 996,67 грн.
Також ПВКФ «Маркет» виписано податкову накладну №2 від 02.02.2015 року на загальну суму 305 800,00 грн., в тому числі ПДВ 50 996,67 грн., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підтвердження транспортування товару постачальником оформлено товарно-транспортну накладну №2 від 05.02.2015 року, відповідно до якої перевезення товару від вантажовідправника ПВКФ «Маркет» до вантажоодержувача ДП «Херсонський облавтодор» здійснювалось перевізником ПП «Партнер-Транс» автомобілем DAF, державний номер НОМЕР_3, водій ОСОБА_3
Сторонами складено акт приймання-передачі товару від 05.02.2015 року, позивачу передано сертифікат відповідності виробника ПАТ «Укртатнафта» терміном дії з 11.07.2011 року по 04.05.2015 року та паспорт якості №325 від 01.11.2014 року.
Поставлений товар та транспортні витрати оплачені позивачем згідно платіжного доручення №508 від 02.02.2015 року на суму 607 380,00 грн.
Указані вище господарські операції із ПВКФ «Маркет» відображені позивачем в бухгалтерському обліку на підставі перелічених документів.
Використання отриманих від ПВКФ «Маркет» товарно-матеріальних цінностей задокументовані позивачем та відображені в бухгалтерському обліку згідно видаткових накладних №РН-000000005 від 31.01.2015 року та №РН-0000006 від 05.02.2015 року як передачу товарів структурним підрозділам ДП «Херсонський облавтодор».
Суми податку на додану вартість, сплачені за поставлений товар, віднесені позивачем до податкового кредиту за січень 2015 року у сумі 49 996,67 грн. та за лютий 2015 року у сумі 51 233,33 грн.
Колегією суддів встановлено, що до висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за січень, лютий 2015 року по операціям з контрагентом ПВКФ «Маркет» та їх безтоварність відповідач дійшов на підставі досліджених документів, наданих позивачем до перевірки та на запити Управління, які він розцінив як такі, що не мають статусу юридично значимих внаслідок належного їх оформлення.
Колегія суддів зазначає, що на підтвердження виконання умов договору, фактичне утримання товару, його використання у власність господарській діяльності було подано первинні документи, такі як податкові накладні №1 від 31.01.2015 року, №2 від 02.02.2015 року, видаткові накладні №1 від 31.01.2015 року, №2 від 05.02.2015 року; платіжне доручення №508 від 02.02.2015 року на загальну суму 607 380 грн. в т.ч. ПДВ 101 230 грн., акти приймання-передачі товару від 31.01.2015 року та від 05.02.2015 року; ТТН від 31.01.2015 року та від 05.02.2015 року, Договір №7 від 29.01.2015 року та Додаткові угоди до нього №1 від 05.02.2015 року, №2 від 20.03.2015 року, №3 від 16.04.2015 року, №4 від 24.04.2015 року щодо внесення змін цін за товар; Специфікація, рахунки 1, 2, довіреності, сертифікати відповідності та паспорт якості, картка рахунку 631 за січень, лютий 2015 року та документи про переробку отриманого товару (бітуму), акти списання товару, звіти, ТТН, тощо.
При цьому судова колегія враховує наявність наданої відповідачем в судовому засіданні суду апеляційної інстанції довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагента позивача, яка спростовує посилання відповідача на її відсутність при їх отриманні, та як наслідок на нібито порушення товарності операцій.
Суми ПДВ по зазначеним податковим накладним, які були виписані у січні, лютому 2015 року включено до податкового кредиту за цей період, податкові накладні відображено у реєстрах отриманих податкових накладених, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даними декларацій з ПДВ а січень, лютий 2015 року.
Розрахунки з ПВКФ «Маркет» проведені у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 02.02.2015 року №508 на загальну суму 607 380 грн. в т.ч. ПДВ 101 230 грн.
На момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості про припинення реєстрації як юридичних осіб у встановленому законом порядку не вносились, в матеріалах справи є витяг з ЄДР яким підтвердженні відомості по юридичну особу (ПВКФ «Маркет»), його місцезнаходження, тощо. Окрім того, контрагент позивача відобразив у власній податковій звітності дані про господарську операцію з постачання товару (бітуму) у перевіряємому періоді.
Таким чином, колегія суддів доходить до висновку про те, що у повному обсязі підтверджено виконання умов договору, фактичне постачання товару, його обсяг та вид, отже фактичне здійснення господарських операцій щодо придбання товару, їх оплату та подальше використання у власній господарській діяльності.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.1, ч.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому, чинним законодавством України, зокрема цим Законом, не передбачено наслідків визнання недійсним (встановлення нікчемності чи фіктивності) правочинів, які вчинені та підтверджені первинними документами, але складені з певними недоліками, та можливість податкового органу на цій підставі зняти податковий кредит.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено не вірний висновок щодо правомірності проведеного та зроблено податковим органом аналізу реальності господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному стану.
Також, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не обґрунтовано прийнято до уваги доводи податкового органу щодо дефектності товарно-транспортних накладних, оскільки за цими документами підтверджуються господарські операції у сфері транспортних, експедиційних послуг тощо, отже їх відсутність або неточне оформлення не може спростовувати операції з постачання товару, свідчити про безтоварність цих операцій.
Правила формування податкового кредиту врегульовано положеннями Податкового кодексу України, згідно яких податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181. п.14.1. ст.4 ПК України). Відповідно до вимог ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів та послуг, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6). Згідно до вимог п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
З врахуванням викладеного, судова колегія вважає, що оскаржене рішення податкового органу не підтверджено належними доказами, висновки відповідача не ґрунтуються на законі та матеріалах справи, тому воно підлягає скасуванню. Таким чином, колегія суддів доходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року скасувати, прийняти у справі №821/3863/15-а нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області № 0000012200 від 21.12.2015 року.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 29.04.2016 року.
Головуючий: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька
Суддя: А.В. Крусян
Судове рішення № 57491151, Одеський апеляційний адміністративний суд було прийнято 27.04.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 821/3863/15-а. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: