Постанова № 57490918, 27.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/26767/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Міщука М.С.

за участю секретаря судового засідання: Строй Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення № 2 Центральної експертно - кваліфікаційної комісії при Міністерства юстиції від 20.11.2015 року про притягнення судового експерта ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді призупинення дії свідоцтва за спеціальністю 10.6 строком на 6 місяців з зобов'язанням пройти стажування в науково - дослідній установі судових експертиз Мінюсту за відповідною програмою підготовки та повторно пройти атестацію в ЦЕКК.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2016 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити. адміністративний позов - задовольнити.. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуально права, із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга - підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва №803, яке видано на підставі рішення Центральної експертно - кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 28 вересня 2009 року, дійсне до 28 вересня 2009 року, подовжене до 28 вересня 2015 року. Свідоцтво видане з правом проведення будівельно - технічних експертиз за спеціальністю 10.6 - «Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів, 10.7 - «Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками», 10.10. - «Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд» та 10.14 - «Оцінка земельних ділянок».

До Міністерства юстиції України надійшли скарги громадянки ОСОБА_5 від 04 червня 2015 року (вх. від 10 червня 2015 року №№І-11574, І-11574), від 04 серпня 2015 року (вх. від 25 серпня 2015 року №І-17549), від 28 вересня 2015 року (вх. від 28 вересня 2015 року І-20368) щодо здійснення рецензування висновку експертного будівельно - технічного дослідження від 16 березня 2015 року №06/05-15, складеного судовим експертом ОСОБА_3 та вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

В подальшому, з метою перевірки відповідності висновку №06/05-15 вимогам нормативно - правових актів у частині його складання і оформлення, правильності застосування методів дослідження, за дорученням Департаменту судової роботи його було прорецензовано Дніпропетровським науково - дослідним інститутом судових експертиз.

За результатами рецензування, Дніпропетровським науково - дослідним інститутом судових експертиз встановлено, що під час складання висновку експертного будівельно - технічного дослідження від 16 березня 2015 року №06/05-15, судовим експертом ОСОБА_3 порушено вимоги пп. 2.2., 4.15 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5

За наслідком розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3, та доданих документів, зокрема: скарг ОСОБА_5, висновку експертного будівельно -технічного дослідження від 16 березня 2015 року № 06/05-15, результатів рецензії експертного дослідження, що було виконане Дніпропетровським НДІСЕ від 25 червня 2015 року.

Центральна експертно - кваліфікаційна комісія при Міністерства юстиції від 20 листопада 2015 року прийняла рішення №2 від 20 листопада 2015 року.

Як слідує зі змісту оспорюваного рішення, його мотивувальна частина обґрунтовується наступними порушеннями експертного дослідження: відсутній опис та аналіз проекту будівництва багатоквартирного житлового будинку, якій відповідно до вступної частини висновку був наданий експерту ОСОБА_3 та є об'єктом дослідження; недостатньо описано об'єкт багатоквартирного житлового будинку, не визначено ступень його готовності та не наведені відомості про його стан; у дослідницькій частині висновку наведено недостатній опис загальних відомостей про індивідуальний житловий будинок. Тому, аргументованість та обґрунтованість проведеного дослідження викликає сумнів. Експертом невірно застосовано положення ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і селищних поселень» та ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень».

Вважаючи протиправним рішення №2 від 20 листопада 2015 року позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство України передбачає дисциплінарну відповідальність судових експертів виключно при порушенні нормативно-правових актів у процесі проведення судової експертизи за рішенням суду, ухвалою слідчого суді, рецензії на висновок експерта.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про судову експертизу», судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

Пунктом 6 статті 13 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судовий експерт має право проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.

Згідно з ч. 14 Закону України «Про судову експертизу» судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Враховуючи викладене та те, що позивач є атестованим судовим експертом, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість притягнення до дисциплінарної відповідальності судових експертів при порушенні нормативно-правових актів у процесі проведення експертного дослідження.

Згідно з п. 2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, експерт зобов'язаний особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз'яснити його.

Так, за результатами рецензування висновку №06/05-15 від 16 березня 2015 року рецензентом були встановлені недоліки, зокрема: відсутній опис та аналіз проекту будівництва багатоквартирного житлового будинку, якій відповідно до вступної частини висновку був наданий експерту ОСОБА_3 та є об'єктом дослідження; недостатньо описано об'єкт багатоквартирного житлового будинку, не визначено ступень його готовності та не наведені відомості про його стан; у дослідницькій частині висновку наведено недостатній опис загальних відомостей про індивідуальний житловий будинок. Тому, аргументованість та обґрунтованість проведеного дослідження викликає сумнів. Експертом невірно застосовано положення ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і селищних поселень» та ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень».

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, посилався на роз'яснення Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.11.2015 року за №8/14.3-1102.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, роз'яснення Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України не має обов'язкового характеру - є рекомендаційним.

Більш того, відповідачем надано роз'яснення Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №14 березня 2016 року №7/14-2613 та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 2005 року, що спростовують висновки суду першої інстанції про правильність застосування позивачем положень ДБН.

Згідно з п. 2 розділу 4 Інструкції №3505/5, контроль за дотриманням судовими експертами вимог нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами (головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі ? головні територіальні управління юстиції) або за їх дорученням районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними управліннями юстиції) із залученням фахівців науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України шляхом проведення перевірок.

Згідно з положеннями розділу 7 Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №301/15 від 03 березня 2015 року, підставою для розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів ЦЕКК є подання керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, на який покладено експертне забезпечення правосуддя, щодо результатів перевірки інформації про порушення судовим експертом вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень.

Рішення про винесення на розгляд комісії питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта приймається головою комісії.

За наслідками розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта комісія приймає одне з таких рішень: 1) притягнути судового експерта до дисциплінарної відповідальності та застосувати відповідне дисциплінарне стягнення; 2) не притягувати судового експерта до дисциплінарної відповідальності.

До судових експертів можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: 1) попередження; 2) призупинення дії Свідоцтва (на строк від 6 місяців і більше); 3) позбавлення кваліфікації судового експерта; 4) пониження кваліфікаційного класу судового експерта (щодо судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України).

При обранні виду дисциплінарного стягнення комісія повинна врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, і результати роботи судового експерта за попередні роки.

Так, до Міністерства юстиції України надійшли скарги громадянки ОСОБА_5 від 04 червня 2015 року (вх. від 10 червня 2015 року №№І-11574, І-11574), від 04 серпня 2015 року (вх. від 25 серпня 2015 року №І-17549), від 28 вересня 2015 року (вх. від 28 вересня 2015 року І-20368) щодо здійснення рецензування висновку експертного будівельно - технічного дослідження від 16 березня 2015 року №06/05-15, складеного судовим експертом ОСОБА_3 та вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

В подальшому, з метою перевірки відповідності висновку №06/05-15 вимогам нормативно - правових актів у частині його складання і оформлення, правильності застосування методів дослідження, за дорученням Департаменту судової роботи його було прорецензовано Дніпропетровським науково - дослідним інститутом судових експертиз.

У матеріалах справи міститься подання начальника Управління експертного забезпечення правосуддя Департаменту з питань судової роботи та банкрутства про винесення на розгляд щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта. На зазначеному поданні міститься підпис голови ЦЕКК та напис «Згоден».

Колегія суддів не погоджується з доводами позивача про необхідність оформлення окремим документом рішення голови комісії про винесення на розгляд комісії питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.

Як слідує зі змісту оспорюваного рішення, його мотивувальна частина обґрунтовується наступними порушеннями експертного дослідження: відсутній опис та аналіз проекту будівництва багатоквартирного житлового будинку, якій відповідно до вступної частини висновку був наданий експерту ОСОБА_3 та є об'єктом дослідження; недостатньо описано об'єкт багатоквартирного житлового будинку, не визначено ступень його готовності та не наведені відомості про його стан; у дослідницькій частині висновку наведено недостатній опис загальних відомостей про індивідуальний житловий будинок. Тому, аргументованість та обґрунтованість проведеного дослідження викликає сумнів. Експертом невірно застосовано положення ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і селищних поселень» та ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень».

Так, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, і результати роботи судового експерта за попередні роки, Центральна експертно - кваліфікаційна комісія при Міністерства юстиції від 20 листопада 2015 року прийняла рішення №2 від 20 листопада 2015 року, яким призупинила дію свідоцтва позивача на 6 місяців та зобов'язала судового експерта пройти підготовку (стажування) за відповідними програмами підготовки та повторно пройти атестацію.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем було дотримано порядок прийняття оскаржуваного рішення та тяжкість проступку експерта відповідає обраному виду дисциплінарного стягнення.

Суд апеляційної інстанції не приймає доводи позивача про те, що під час розгляду питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності він уже пройшов стажування за відповідною програмою, з огляду на те, що відповідно до розділу 7 Положення №301/15у разі застосування до судового експерта дисциплінарного стягнення у вигляді призупинення дії Свідоцтва (на строк від 6 місяців і більше) комісія зобов'язує судового експерта пройти підготовку (стажування) за відповідними програмами підготовки та повторно пройти атестацію.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 29.04.2016

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Міщук М.С.

Гром Л.М.