Ухвала суду № 57490863, 26.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № я826/21460/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

26 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Південний квартал» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Південний квартал» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби України в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний квартал» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2015 року №0001722204 та від 22.07.2015 року №0002672204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Південний Квартал» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах із ТОВ «Вудтаун», ТОВ «Майс Сервіс», ТОВ «УК «Гранд Групп» та ТОВ «Капітель Моноліт Буд» за листопад 2014 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 21.04.2015 №195/26-57-22-04-10/37175445, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст.201, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року №1379, п.1 та 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1630111,00 грн. за листопад 2014 року.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві було винесено податкові повідомлення-рішення: від 15.05.2015 року №0001722204, яким збільшено податок на додану вартість на суму 1630111,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 407527,75 грн., та податкове повідомлення-рішення від 22.07.2015 року №0002672204, яким збільшено податок на додану вартість у розмірі 16666,67 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 4166,66 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Вудтаун» (Підрядник), з іншої сторони, укладено договори будівельного підряду від 14.10.2014 №14/10-14 та від 01.11.2014 №01/11-14, відповідно до умов яких Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик власними силами та засобами, відповідно до проектної документації, діючих будівельних норм та правил, у встановлені терміни, в порядку та на умовах визначених цим договором, за плату виконати будівельно-монтажні роботи з будівництва об'єкту - Житловий комплекс «Південний квартал» за адресою: м. Київ, вул. Тимофія Строкача, 9 та здати їх результат замовнику у встановлений чинним законодавством порядку та у строк, зазначений у цих договорах.

При цьому, відповідно до пункту 5.1 зазначених Договорів постачання, приймання, розвантаження, складування, зберігання, подача на будівельний майданчик конструкцій та обладнання здійснюється замовником, або підрядником з обов'язковим письмовим погодженням асортименту, кількості, якості, вартості, комплектності із замовником.

Також пп. 6.1.1 - 6.1.3 вказаних Договорів передбачають, що позивач забезпечує підрядника проектно-кошторисною документацію, передає будівельний майданчик останньому, забезпечує підряднику можливість доступу на будівельний майданчик.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин за названими договорами позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, підсумкові відомості ресурсів, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, виписки по рахунку.

Проте, як зазначено судом першої інстанції, в наданих підсумкових відомостях ресурсів відсутні підписи посадових осіб та зазначення ким складено та перевірено дані відомості.

Будь-яких інших первинних документів, передбачених зазначеними вище пунктами договорів позивачем надано не було, а саме: видаткових накладних, актів прийняття-передачі товару, довіреностей осіб, які приймали товар для будівництва та жодних документів осіб підрядника, які відповідали за матеріали та обладнання на будівництві.

Також, як вірно вказано судом першої інстанції, позивачем не надано документів на підтвердження повноважень здійснення будівельних робіт ТОВ «Вудтаун», зокрема ліцензій та дозволів на здійснення будівельних робіт, тощо.

Крім того, між ТОВ «Капітель моноліт буд» (Підрядник), з однієї сторони, та позивачем (Замовник), з іншої сторони, укладено договір підряду від 27.11.2014 №27/11/14, умови якого є аналогічними умовам договорів, укладених позивачем з ТОВ «Вудтаун».

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин за вказаним договором позивачем надано договірну ціну, локальний кошторис, податкову накладну, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт, виписку по рахунку.

Жодних інших документів, передбачених умовами вказаного договору, позивачем надано не було.

Також, між позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Майс Сервіс» (Виконавець), з іншої сторони, укладено договір про розміщення рекламних матеріалів в мережі Інтернет від 01.11.2014 №КК_31, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги розміщення рекламних матеріалів замовника в мережі Інтернет на веб-сайтах у термін, вказаних в додатках, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в строки та на умовах, передбачених цим договором та додатками до договору.

Відповідно до п.2.1. вказаного договору замовник направляє виконавцю заявку на розміщення реклами у вигляді підписаного медіа-плану, а також надає виконавцю текст рекламного оголошення та рекламний матеріал на електронному носії.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин за вказаним договором позивачем надано податкові накладні, замовлення, акти надання послуг, виписку по рахунку.

Проте, як вірно вказано судом першої інстанції, із наданих документів неможливо встановити, яку саме інформацію необхідно було розмістити в мережі Інтернет.

При цьому, позивачем не надано погоджених матеріалів реклами та банерів, не вказано ресурси та веб-сайти, на яких буде розташовуватись така реклама, на який період та за якою ціною.

Колегія суддів також зазначає, що інших первинних документів, передбачених зазначеним вище пунктом договору позивачем надано не було.

Крім того, між позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Управляюча компанія «Гранд Груп» (Виконавець), з іншої сторони, укладено договір надання послуг від 22.09.2014 №220914, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати замовнику інформаційно-консультаційні послуги по пошуку для замовника третіх осіб (фізичних та юридичних), які мають метою купити майнові права на житлові та/або нежитлові приміщення, шляхом укладання договору купівлі-продажу майнових прав, або мають метою укласти попередні договори купівлі-продажу нерухомості на об'єкти, які входять до складу об'єкта будівництва за адресою: вул. Тимофія Строкача, 9 в м. Києві.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин за вказаним договором позивачем надано податкові накладні, акти надання послуг, виписку по рахунку.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не надано документів на підтвердження здійснення комплексу рекламно-організаційних заходів, проведення маркетингових досліджень, проведення попередніх переговорів з зацікавленими особами, організація зустрічей зацікавлених осіб із замовником, підготування та підписання документів з зацікавленими особами та замовником, тощо, що було передбачено пунктом 2 Договору.

Крім того, позивачем не надано документів на підтвердження передачі документів виконавцю, в тому числі планів, проектів, планування та розрахунків щодо об'єкту забудови (п. 2.3 Договору).

При цьому, колегія суддів зазначає, що надані позивачем податкові накладні не містять всіх обов'язкових реквізитів, передбачених вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, особистого підпису особи (контрагентів), а отже не є належними і допустимими доказами, у розумінні ст. 70 КАС України, які б підтверджували реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вудтаун», ТОВ «Майс Сервіс», ТОВ «УК «Гранд Групп», ТОВ «Капітель Моноліт Буд».

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених правових норм випливає, що вимоги, які пред'являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлено ті реквізити, які мають бути обов'язкові вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію. Первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне здійснення операцій та одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі не підписання первинного документу (податкової накладної) уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит).

Крім того, згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вказані недоліки наданих позивачем документів та відсутність значної кількості первинних документів та обліку, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентами.

Наведені обставини та досліджені колегією суддів документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту.

Колегія суддів наголошує на тому, що реальність операцій позивачем суду не доведено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу ТОВ «Південний квартал» слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Південний квартал» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.