Постанова № 57490597, 19.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2016 рокусправа № 804/19768/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі № 804/19768/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.11.2014р.:

- №0000412210, яким збільшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість із ввезенням на територію України товарів у розмірі 21334,80 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 10 667,41 грн.;

- № 0000402210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 95116,70 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 23779,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що не допускав порушення податкового та митного законодавства при формуванні податкового кредиту та здійснював господарську діяльність на підставі належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують придбання товару, сплату на користь контрагента коштів (з урахуванням податку), та отриманих податкових накладних. Також вказав, що податковий орган дійшов необґрунтованого висновку щодо невірної класифікації товару згідно УКТ ЗЕД та визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, з огляду на те, що при розмитненні імпортованого товару та поданні позивачем митної декларації у митного органу питань щодо визначення коду класифікації товару не виникало, товар було пропущено через митний кордон.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивачем невірно заповнено графи 33 ВМД, і, як наслідок, невірно задекларовано код товару 8421 29 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, що призвело до порушенням вимог чинного законодавства та заниження податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 95116,70 грн. та податку на додану вартість при ввезені на суму 19023,34 грн.

Крім того, судом встановлено, що деякі документи, подані позивачем, не містять розподілу витрат на перевезення до кордону України та після ввезення товарів на митну територію України на загальну суму 2311,46 грн.

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 року, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначав наступне.

Щодо невірної класифікації товару вказав, що у відповідності до ст.313 Митного кодексу України віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД, є виключно компетенцією митних органів. А відтак, і визначення бази оподаткування ПДВ товарів, які ввозяться на митну територію України також є компетенцією митного органу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків щодо заниження податкового зобов'язання по сплаті ввізного митна на суму 95116,70 грн. та податку на додану вартість на суму 19023,34 грн.

Щодо не розподілення витрат на транспортування, позивач зазначає, що послуги по транспортуванню вантажу оподатковано ним в повному обсязі: сплачено ПДВ з вартості витрат на транспортування за межами митної території України, яка включена до відповідних вантажно-митних декларацій.

Також вказує, що відповідачем не доведено факту повторного, тобто протягом 1095 днів, визначення суми податкового зобов'язання, що, відповідно, унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50% суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник позивача доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обгрунтовану.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2014 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведена планова документальна перевірка дотримання Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2011р. по 30.06.2014р.

За результатом перевірки складено акт № 09/14/178353, яким зафіксовано, що:

- за результатами контрольно-перевірочних заходів під час здійснення планової документальної перевірки позивача підтверджено повноту оприбуткування підприємством на баланс імпортованих товарів та формування їх вартості на підставі інформації, що міститься у ВМД та інвойсах. Невірне заповнення позивачем графи 33 вантажної митної декларації, і, як наслідок, невірне декларування позивачем коду товару "обладнання для фільтрування або очищення рідин: - осаджувально-фільтруюча центрифуга 40*72" згідно з УКТ ЗЕД призвели до порушення вимог Закону України "Про митний тариф України" та Закону України "Про митний тариф України" від 05.04.2001р. № 2371-ІІІ (який був чинним до 01.01.2014р.), що призвело до занижень податкового зобов'язання позивача;

- підприємством порушено вимоги ст. 58 Митного кодексу України в частині не включення до митної вартості імпортованих товарів повної суми транспортних витрат, що призвело до заниження митної вартості оцінюваних товарів;

- підприємством порушено вимоги п.190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, що спричинило заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 2359,30 грн. Загальна сума податкового зобов'язання позивача що підлягає перерахуванню до Державного бюджету України, складає 116499,34 грн., у тому числі по сплаті ввізного мита за ВМД, оформленими в Дніпропетровській митниці Міндоходів 95116,70 грн., по сплаті податку на додану вартість за ВМД, оформленими в Дніпропетровській митниці Міндоходів - 21382,64 грн.

За результатом перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 05.11.2014р. №0000412210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 21334,80 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 10667,41 грн.;

- від 05.11.2014р. № 0000402210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ввізне мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності за основним - 95116,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23779,18 грн.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000402210 від 05.11.2014 року.

Податковий орган дійшов висновку, що товар "осаджувально-фільтруюча центрифуга 40*72", що був ввезений позивачем на територію України, класифіковано за невірним кодом класифікації.

Так, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" класифікувало його за кодом УКТ ЗЕД 8421290000 (ставка мита - 0%), тоді як вірною є класифікація відповідно до вимог УКТ ЗЕД згідно з Основними правилами інтерпретації 1 та 6 у товарній підкатегорії 8421197090 (ставка мита - 2%).

Такі висновки зроблені на підставі того, що центрифуга являє собою машину обертальної дії, що використовується для сепарації твердої речовини та рідкої фракції з пульпи під дією відцентрової сили. Зневоднювальна центрифуга-грохот кошикового типу із сітчастим ротором включає в себе грохот, який додатково зневоднює тверду речовину після того, як відбудеться відцентрова сепарація.

Згідно технічного опису роботи центрифуги, паспорту ЕМЗ 4072.00.00.000 ПС осаджувально-фільтруючої центрифуги 40*72, з електродвигуном головного привода, наданого СЕТКО підприємству ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" зазначено, що центрифуга при роботі виконує дві функції осаджувальну та фільтруючу. Використовується при обезводненні флотаційних концентратів та згущених продуктів. В принцип роботи закладено двухступінчасте розділення, а саме: з початку пульпа зосереджується в секції осаджувальної (висушувальної) камери, а потім переходить до секції з фільтром, де відбувається остаточне обезводнення, що в свою чергу виключає можливість використання термічної сушки (тобто має відцентрову силу). Використовується "центрифуга 40*72" у вугільній промисловості для двохступінчастого розділення дрібного вугілля, його обезводнення і висушування.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до Розділу XVI (Група 84-85) пояснень до УКТ ЗЕД (Пояснення до УКТЗЕД побудовані на основі Пояснень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів 2012 року (Explanatory notes Harmonized commodity description and coding system. Fifth Edition (2012) World Customs Organization) і Пояснень до Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (Official Journal of the European Union. С 133, Volume 51. 30 May 2008) до товарної позиції 8421 включаються:

(I)Машини, які використовують відцентрову силу для повного чи часткового розділення речовин через їхню різну питому вагу, а також машини, призначені для видалення вологи з мокрих речовин, зокрема центрифуги, включаючи відцентровані сушарки.

(II)Агрегати та обладнання для фільтрування або очищення рідин чи газів, крім, наприклад, фільтрувальних лійок, молочних фільтрувальних сіток, сіток для фільтрування фарб (зазвичай група 73).

До товарної підкатегорії 8421 29 00 00 УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита 0%) відносять обладнання для фільтрування або очищення рідин (інше).

До товарної підкатегорії 8421 19 70 90 УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита 2%) відносять центрифуги, включаючи відцентрові сушарки (інше).

На підставі документів, наданих Дніпропетровською митницею, для вирішення питання класифікації ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було направлено запит до Департаменту митної справи ДФС України.

Згідно листа ДФС України від 31.07.2014р. №919/7/99-99-24-02-02-17 отримано відповідь про те, що товар, який являє собою осаджувально- фільтруючу центрифугу відповідно вимог УКТЗЕД класифікується згідно з ОІІІ 1 та 6 в товарній під категорії 8421 19 70 90.

З огляду на викладене та керуючись ч.4 ст.69 МК України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем невірно заповнено графи 33 ВМД, і, як наслідок, невірно задекларовано код товару 8421 29 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, що призвело до занижень податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 95116,70 грн. та податку на додану вартість при ввезені на суму 19023,34 грн.

Відтак, вважає обґрунтованим та правомірним прийняте контролюючим органом № 0000402210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ввізне мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності за основним - 95116,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23779,18 грн.

Проте колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції лише в частині правомірного визначення контролюючим органом коду класифікації товару та нарахування у зв'язку з цим податкових зобов'язань, що стосуються основного боргу.

Щодо визначення штрафу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, невірну класифікацію товару, ввезеного позивачем, було виявлено 21.10.2014 року за результатами перевірки,запитів та консультацій з Департаментом митної справи ДФС України. В той же час, товар ввезено за ВМД від 09.01.2014 року № 110020000/2014/6.Будь-яких зауважень щодо заповнення декларації в частині коду товару під час декларування останнього митними органами заявлено не було.

Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні, дисциплінарні та кримінальні провадження стосовно посадових осіб митниці, що здійснювали перевірку вантажної митної декларації від 09.01.2014 року № 110020000/2014/6, не здійснюються. Помилка, допущена стосовно визначення коду класифікації товару, є наслідком того, що питання класифікації у даному випадку є складним.

У відповідності до чч.4,5 ст.69 Митного кодексу України у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів, орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Між тим, частиною 6 названої статті встановлено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Враховуючи, що належних та допустимих доказів вини декларанта у невірному визначенні класифікації товару, або доказів подання ним недостовірних даних чи ненадання всієї наявної у нього інформації щодо характеристик товару, що ввозиться, податковим органом суду не представлено, підстави для визначення Публічному акціонерному товариству "ДТЕК Павлоградвугілля" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 23779,18 грн. за порушення Закону України «Про митний тариф України» відсутні.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 05.11.2014 року № 0000402210 підлягає скасуванню в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 23779,18 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000412210, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, судом встановлено наступне.

Як свідчить розрахунок штрафних санкцій до акту перевірки (м.1, а.с.51) до податкового повідомлення-рішення включено наступні суми, пов'язані із невірною класифікацією товару: 19023, 34 грн. основного боргу та 9511, 67 грн. штрафних санкцій. Отже, виходячи з норм ч.ч.4, 5 ст.69 МК України, слід дійти висновку щодо протиправності нарахування штрафних санкцій у сумі 9511, 67 грн.

Щодо порушення позивачем вимог ст.58 Митного кодексу України в частині не включення до митної вартості імпортованих товарів повної суми транспортних витрат, що призвело до заниження митної вартості оцінюваних товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, до складу митної вартості товарів, імпортованих ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» включено вартість перевезення вантажу за межами митної території по вантажно-митним деклараціям.

Суд першої інстанції зазначив, що при дослідженні рахунків та актів виконаних робіт встановлено, що деякі документи не містять розподіл витрат на перевезення до кордону України та після ввезення товарів на митну територію України. Серед них митні декларації №110020000/2012/920, №110020000/2012/1855, №110020000/2012/2169, №110020000/2014/427 на загальну суму 2311,46грн. (28,30+1222,33+830,00+230,83)

Досліджуючи обставини спору та матеріали справи, колегія суддів частково погоджується з таким висновком та зазначає наступне.

Митна декларація №110020000/2012/920 на суму 28,30 грн. взагалі не оскаржується позивачем.

Щодо митної декларації №110020000/2014/427 на суму 230,83 грн., позивач посилається на наявний в матеріалах справи акт надання послуг від 02.04.2014 року №46. (т.1, а.с.107), яким підтверджується нарахування витрат на перевезення до кордону України та після ввезення товарів на митну територію України. Проте, досліджуючи вказаний акт, не видається можливим підтвердити нарахування таких транспортних витрат.

Щодо митних декларацій №110020000/2012/1855 на суму 1222,33 грн. та №110020000/2012/2169 на суму 830,00, то в матеріалах справи наявні докази підтвердження нарахування по ним витрат на перевезення до кордону України та після ввезення товарів на митну територію України - акти наданих послуг від 23.11.2012 року №179 (т.1, а.с.105) та акт надання послуг №ОУ-149 (т.1, а.с.108).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 05.11.2014р. №0000412210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість також підлягає скасуванню в частині 2052,30 грн. (1222,33 грн.+830,00 грн.) основного боргу та 1026, 17 грн. (611,17 грн. + 415 грн.) штрафних санкцій.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 56.1. ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Нормами п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України передбачено, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, Податкового кодексу України, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно змісту апеляційної скарги, позивач зазначає про відсутність повторного протягом 1095 днів визначення податкового зобов'язання з ПДВ.

Пояснень щодо спростування названих доводів позивача відповідач не надав.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідач не довів факт того, що ним було повторно протягом 1095 днів визначено суму податкового зобов'язання саме з цього податку, що унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Крім того, у відповідності до приписів ст..71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, за податковим повідомленням-рішенням №0000412210, підлягають скасуванню наступні суми 2052, 30 грн. (1222,33 грн.+830 грн.) основного боргу та 10602,80 грн. (611,17 грн+415 грн.+14,5 грн.:2+9511,67 грн.) штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року із частковим задоволенням адміністративного позову. Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2014 року №0000402210, винесеного Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області в частині застосування штрафних санкцій у сумі 23779,18 грн. Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2014 року №0000412210, винесеного Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 2052,3 грн. та застосованих штрафних санкцій у сумі 10602,80. грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Стягнути з позивача недоплачену суму судового збору. Судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог віднести на відповідача.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,202,207 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі № 804/19768/14 - скасувати. Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2014 року №0000402210, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області в частині застосування штрафних санкцій у сумі 23779,18 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2014 року №0000412210, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 2052,3 грн. та застосованими штрафними санкціями у сумі 10602, 80 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353, 51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Леніна, буд.76) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1525, 20 грн. за реквізитами:

отримувач коштів УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274 Банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ Код банку отримувача (МФО)805012 Рахунок отримувача 31217206781004 Код класифікації доходів бюджету 22030101.

призначення платежу: *; 101; судовий збір: за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (ЄДРПОУ: 34513210)

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353, 51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Леніна, буд.76) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39394856, 49000, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.Сімферопольська, 17-а) 657,60 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Постанову в повному обсязі виготовлено 26.04.2016 року.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун