Ухвала суду № 57490589, 28.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2016 рокусправа № 808/7334/14 Н/808/1/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

за участю:

представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року, прийнятої за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі № 808/7334/14 за позовом ОСОБА_2 до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006341701 від 11.09.2014 та розрахунку пені, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

14 січня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року за нововиявленими обставинами, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заява обґрунтована тим, що правовою нормою, застосованою судом при вирішенні справи був підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи, натомість Законом України № 72-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон України № 72-VIII від 28.12.2014) внесено зміни до вказаного підпункту, які значно пом'якшують відповідальність фізичної особи, що, в свою чергу, є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами в порядку частини третьої статті 245 КАС України.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у даній справі та прийнято нову постанову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.09.2014 №0006341701 Енергодарської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області прийняте відносно ОСОБА_2 на суму 341 737,54 грн. Визнано протиправним та скасовано розрахунок пені, обчисленої на суму занижень податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, код платежу НОМЕР_1, відповідно до якого ОСОБА_4 нарахована пеня у розмірі 50 783,13 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Енергодарська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняту нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі №808/7334/14.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зміна редакції підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України не є нововиявленою обставиною, оскільки виникла після ухвалення рішення судом першої інстанції і об'єктивно існувала на час розгляду справи судом апеляційної інстанції. При цьому зазначено, що заяву подано з порушенням строку, встановленого процесуальним законодавством. Також апеляційна скарга обґрунтована фактично тими обставинами, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Позивач у судове засідання не з'явилася. Поштова кореспонденція, яка направлялася за адресою, вказаною нею у всіх письмових документах, які нею подавалися, а/с 110, м.Енергодар, повернулася із зазначенням мовою оригіналу «а/я такая не абонирует», а згідно Довідки помічника судді, при повідомленні позивача за номером телефону, який вказано нею та її представником у письмових документах, які ними подавалися, (НОМЕР_2 встановлено, що такий засіб зв'язку не належить ані позивачу ані її представнику ОСОБА_5

Відповідно до ч.1 ст.40 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою. Частиною 11 ст.35 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи викладене, а також те, що інші засоби зв'язку позивачем не зазначалися та суду невідомі, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила розглянути справу за відсутності позивача, яка вважається належним чином повідомленою про дату та час слухання справи.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами викладено в частині другій статті 245 КАС України:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

При цьому частиною третьою статті 245 КАС України визначено, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Отже, законодавцем передбачено, що не може бути підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами зміна законодавства. Скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалося судове рішення, може вважатися нововиявленою обставиною лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили або пом'якшено чи скасовано відповідальність фізичної особи.

У своїй заяві про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами, позивач посилається саме на ч.3 ст.245 КАС України. Отже, підставою для перегляду постанови суду першої інстанції за нововиявленими обставинами є зміна законодавства.

Так, редакція, підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, діюча на час виникнення спірних правовідносин, визначала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовною давності…».

Разом з тим, Законом України № 72-VIII від 28.12.2014, який набрав чинності 01.01.2015, внесено зміни до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, відповідно до яких до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року…».

Як зазначив суд першої інстанції, така зміна редакції статті 164 ПК України призвела до значного пом'якшення відповідальності фізичної особи - платника податків.

З таким висновком суду неможливо погодитися, оскільки ст.164 ПК України регулює питання визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, зокрема, визначає які суми включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Тобто дана норма матеріального права жодним чином не визначає відповідальності фізичних осіб, а відтак не може трактуватися нормою, що значно пом'якшує фінансову відповідальність особи.

Податкове повідомлення-рішення згідно пп.14.1.157 ПК України, це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Тобто, визначення контролюючим органом суми грошового зобов'язання за основним платежем не є притягненням особи до відповідальності, а є повідомленням про необхідність платнику податків виконати свій обов'язок щодо сплати податків.

Відповідальність особи за порушення вимог податкового законодавства передбачена Главою 11 Податкового кодексу України, зокрема, відповідно до абз.1 п.123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Тобто, у разі якщо платник податків не виконав свій обов'язок щодо сплати податків, і контролюючий орган самостійно визначив суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті, на такого платника податків накладається штраф, що, відповідно, і є відповідальністю особи.

У даній справі, ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за самостійне нарахування контролюючим органом податку на доходи фізичних осіб у розмірі 273390,03грн., а саме: на підставі п.123.1 ст.123 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 68347,51грн., про що зазначено у податковому повідомленні-рішенні від 11.09.2014р.

Будь-які зміни до ст.123 ПК України, які б пом'якшували або скасовували відповідальність, до якої притягнуто позивача у справі, законодавцем не вносилися.

Отже, в даному випадку має місце факт набрання чинності нормативно-правового акту, який по-іншому регулює спірні правовідносини щодо правильності визначення платником податку бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, що, на думку колегії суддів, не може бути підставою для перегляду постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року за нововиявленими обставинами.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на наступні обставини.

Так, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року переглядалося рішення суб'єкта владних повноважень на його відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а саме чи прийнято податкове повідомлення-рішення №0006341701 від 11.09.2014 та розрахунок пені: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Запорізьким окружним адміністративним судом у постанові від 16 грудня 2014 року було зроблено висновок, що податкове повідомлення-рішення відповідає вище переліченим вимогам, оскільки висновки Акту перевірки, які стали підставою для його прийняття, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи. З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції.

На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї

Звертаючись з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, позивач, фактично, ставить питання про повторний перегляд рішення суб'єкта владних повноважень з урахуванням нових положень норм матеріального права, що чинним законодавством не передбачено.

Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

В даному випадку зміна законодавства ніяким чином не спростовує фактів, які було покладено в основу судового рішення, та не впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що позивач просить переглянути, оскільки, як вже було зазначено, судами перевірялися правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення та розрахунку пені станом на час їх прийняття.

Крім того, необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не були і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, а по-третє, істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами глави 4 розділу IV КАС України. Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи закінчився 26.11.2015 року (дата постановлення ухвали судом апеляційної інстанції), а відтак, зміна законодавства вже відбулася і була відома, як заявникові, так і суду апеляційної інстанції. Більш того, в додаткових поясненнях до апеляційної скарги, позивачем зазначалася редакція підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України в редакції Закону України № 72-VIII від 28.12.2014, який набрав чинності 01.01.2015.

Таким чином, обставини, наведені позивачем у заяві від 14.01.2016 року, не є нововиявленими, а відтак, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, дійшовши помилкового висновку про наявність підстав для скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року та ухвалення нового судового рішення.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення із заявою про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, колегія суддів зазначає.

Статтею 247 КАС України визначено місячний термін подання такої заяви після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

Разом з тим, ст.245 КАС України визначено, що у зв'язку з нововиявленими обставинами може бути переглянута лише та постанова або ухвала суду, що набрала законної сили.

Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року набрала законної сили 26 листопада 2015 року, після її перегляду Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом та оголошення вступної та резолютивної частини ухвали суду.

Натомість, копію повного тексту ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 року позивачем було отримано 17.12.2015 року, про що свідчить розписка, а тому звернувшись до суду 14.01.2016 року із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, місячний строк не пропущено.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви про перегляд постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2014 у справі № 808/7334/14 слід відмовити.

Враховуючи, що судом наразі не розглядаються вимоги адміністративного позову, підстави для застосування п.3 ч.1 ст.198 КАС України та винесення нової постанови суду у даній справі - відсутні.

Відповідно до ч.6 ст.94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.2 названої статті, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що в даному випадку відповідачу можливо було б компенсувати з позивача понесені ним лише ті витрати, які пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи, що судом не встановлено понесення відповідачем таких витрат, а ухвалою суду відповідачу було відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 5895,12грн. до ухвалення судового рішення за результатами її розгляду, який не відноситься до тих витрат, які компенсуються, його слід стягнути з Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.4 ч.1 ст.202, ст.205, ст.206, ст.245-253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від24.02.2016 у справі №808/7334/14 (Н/808/1/16) скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2014 у справі № 808/7334/14 (Н/808/1/16) відмовити.

Стягнути з Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь спеціального фонду Державного бюджету судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 5895,12грн. (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять гривень 12 коп.), здійснивши зарахування за реквізитами: Отримувач коштів: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровська; Код банку отримувача (МФО):805012; Рахунок отримувача: 31217206781004; Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

(Ухвалу у повному обсязі складено 29.04.2015р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов