Постанова № 57490335, 29.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 квітня 2016 року 11 год. 50 хв. № 826/2617/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Механіка" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Механіка" (далі - позивач, ТОВ "АТ Механіка") до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 05 лютого 2016 року №492615131 в частині та №0001521304 повністю (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті законний представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

У відповідному судовому засіданні представниками сторін заявлено письмове клопотання про подальший розгляд та вирішення справи за їх відсутності, у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 25 листопада 2015 року по 15 січня 2016 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 21 січня 2016 року складено акт №14/26-15-13-01-04 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 жовтня 2012 по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 1137141,00 грн., у тому числі за: 2012 рік - 23724,00 грн.; 2013 рік - 224583,00 грн.; 2014 рік - 888834,00 грн.;

- завищено суму залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2014 року у розмірі 18333,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, висновки акту перевірки в частині, що стосується податку на прибуток, викладено у наступній редакції: позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 1037608,00 грн., у тому числі за: 2012 рік - 23724,00 грн.; 2013 рік - 224583,00 грн.; 2014 рік - 789301,00 грн. В іншій частині висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту перевірки, з урахуванням результатів його адміністративного оскарження, 05 лютого 2016 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: №492615131, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 1037608,00 грн. за основним платежем та у розмірі 518804,00 грн. за штрафами (фінансовими) санкціями (штрафами); №0001521304, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 85826,92 грн.

Позивач, вважаючи оскаржувані рішення протиправними, звернувся до суду із позовом у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення №492615131 в частині збільшення йому суми грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 252249,00 грн. за основним платежем та у розмірі 322464,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а рішення №0001521304 - повністю.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, в акті перевірки зазначено, що позивачем завищено задекларовані показники рядку 06.1 декларацій "Адміністративні витрати" та завищено задекларовані показники рядку 05.1 декларацій "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" за 2012-2014 роки у зв'язку з тим, що позивачем здійснювалося списання палива на підставі подорожніх листів, що виписувалися на період із 1 по 31 число місяця (один подорожній лист за один календарний місяць), тобто, із порушенням вимог законодавства, таким чином якщо подорожні листи виписувалися раз на місяць, а виїзд службових автомобілів відбувався щоденно, що підтверджено наданими до перевірки маршрутними листами до подорожніх листів, то первинний документ, на підставі якого відбувалося списання палива, є таким що складений із порушенням законодавства.

З огляду на це, у разі складеної з порушенням діючого законодавства первинної транспортної документації, у тому числі подорожніх листів, при обчисленні об'єкта оподаткування платник податку не має підстав їх врахувати при визначенні витрат.

Тобто, у порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) позивачем: завищено показники у рядку 06.1 декларацій "Адміністративні витрати" у розмірі 320743 грн., у тому числі за 2012 рік - 30780,00 грн., за 2013 рік - 121830,00 грн., за 2014 рік - 168134,00 грн.; а також завищено показники у рядку 05.1 декларацій "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" у розмірі 1033410,00 грн., у тому числі за 2012 рік - 82186,00 грн., за 2013 рік - 389355,00 грн., за 2014 рік - 561869,00 грн.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 2.1 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Держкомстату України від 17 лютого 1998 року №74, ця Інструкція встановлює єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми N 3 при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів. Виконання положень Інструкції обов'язкове для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності.

Подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми N 3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг.

Перевізники, які експлуатують службові легкові автомобілі - власні або орендовані (без водія), зобов'язані при випуску автомобіля з гаража видати водієві оформлений відповідно до вимог даної Інструкції подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми N 3. Застосування будь-яких інших форм подорожніх листів, для обліку роботи службових легкових автомобілів не допускається.

Подорожній лист службового автомобіля (надалі - "подорожній лист") оформлюється тільки на один робочий день (зміну) і видається за умови здачі водієм подорожнього листа за ф. попередній день роботи. На більший строк подорожній лист видається у випадках транспортного обслуговування у міжміському сполученні понад одну добу відповідно до наказу чи розпорядження перевізника. Видача подорожнього листа реєструється у диспетчерському журналі за такими реквізитами: дата видачі, номер подорожнього листа, прізвище та ініціали водія, його підпис при одержанні подорожнього листа, дата повернення подорожнього листа, підпис відповідальної особи.

При цьому, наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 (далі - Наказ №488/346) затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, у тому числі - подорожній лист вантажного автомобіля, ф. N 2.

Так, зазначеним вище наказом №488/346 затверджено три типові форми подорожнього листа автомобіля: типова форма №1 (міжнародна) - подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні; типова форма №2 (що діє у межах України) - подорожній лист вантажного автомобіля; типова форма №3 - подорожній лист службового легкового автомобіля.

Згідно п. 2 Наказу №488/346, визнано обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Враховуючи вищезазначене, відповідач дійшов обґрунтованого висновку, що перевізники, які експлуатують вантажні автомобілі, як власні, так і орендовані (без водія), а також підприємства і установи при експлуатації службового легкового автомобіля зобов'язані при випуску автомобіля на лінію видавати водієві оформлений подорожній лист відповідної типової форми.

При цьому, подорожній лист вантажного автомобіля (форма №2) - тільки на один робочий день (зміну), за умови здачі водієм подорожнього листа за минулий день роботи.

Подорожній лист - первинний документ для списання фактично використаних палива службовими та вантажними автомобілями Товариства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст.ст. 2, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, ст. 135 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, зокрема, звертаючи увагу на встановлене у ході судового розгляду справи порушення позивачем вимог складання первинної документації, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень відповідача щодо порушень ТОВ "АТ Механіка" вимог п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.1 Декларацій „Адміністративні витрати" у сумі 320743,00 грн. у тому числі за 2012 рік - 30780,00 грн., за 2013 рік - 121830,00 грн., за 2014 рік - 168134,00 грн. та встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 Декларацій „Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" у сумі 1033410,00 грн.

Стосовно порушення позивачем п. 2.8 глави 2, п.п. 3.4, 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі - Положення), суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2.8 розділу 2, п.п. 3.4, 3.5 глави 3 Положення, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Таким чином, враховуючи те, що видача готівки з каси позивача не підтверджується підписами отримувачів коштів, відповідач дійшов обґрунтованого висновку щодо такі кошти залишались в касі, у зв’язку з чим виникло перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства.

При цьому, відповідно до п.1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95, до юридичних осіб всіх форм власності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, підсумовуючи усе вище викладене, суд вважає, що висновки відповідача, які містяться в акті перевірки, є правильними, отже, оскаржувані рішення є такими, що складені правомірно, а тому не підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Механіка" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Механіка".

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин