Постанова № 57490273, 29.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2016 року письмове провадження № 826/25587/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фарм Рост Аутстафінг» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарм Рост Аутстафінг» (далі - позивач або ТОВ «Фарм Рост Аутстафінг») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач або ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд:

1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 07.07.2015 року № 0002442202 та № 0002452202.

2. Зобов'язати відповідача вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України», інформаційної системи (бази) «Податковий блок» та інших інформаційних баз даних ДФС України відомості, внесені на підставі акту від 19.06.2015 року № 265/26-57-22-02/36114580 перевірки, здійсненої відповідачем.

3. Зобов'язати відповідача поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ «ФАРМ РОСТ АУТСТАФІНГ» за період, наведений у акті від 19.06.2015 №265/26-57-22-02/36114580 перевірки, здійсненої відповідачем.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Фарм Рост Аутстафінг» не порушувало вимог пункту 138.1., підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138, пункту 139.1 статті 139, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1., пункту 201.6., пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування валових витрат підприємства.

Відповідач письмових пояснень та/або заперечень по суті позовних вимог суду не надав.

Відповідно до частини 4 статті 122, частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, за клопотанням представника позивача, враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства по господарських відносинах з ТОВ «КАМЕЛІЯ ГРУП» за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, за результатами якої складено акт від 19.06.2015 року № 265/26-57-22-02/34295392 (далі - Акт), яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

пункту 138.1., підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік у сумі 581 169,00 грн.;

пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 85, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1., пункту 201.6., пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 645 743,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками, позивачем подавалися відповідачу заперечення до Акту, за результатом розгляду яких, висновки були залишені без змін.

Як вбачається зі змісту Акту, наявність наведених порушень податкового законодавства, обґрунтовані з боку відповідача наступним.

Відповідачем зазначено, що позивачем не надано пояснень та документів, що засвідчують причини передачі первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «КАМЕЛІЯ ГРУП» за серпень 2014 року, їх оригіналів, правоохоронним органам (слідчому відділу Деснянського РУ ГУ ВМС України, а саме слідчому О.С. Федяю) та доказів такої передачі (відмітки про отримання документів), а також запиту слідчого на обґрунтування вилучення документів. Копій документів з оригіналів позивачем знято не було.

Вищенаведене, на думку відповідача, може свідчити про навмисне приховування посадовими особами позивача оригіналів документів (або їх копій) та перешкоджанню виконання повноважень посадовими особами органів ДФС під час проведення перевірки суб'єкта господарювання.

У зв'язку з вищезазначеним, відповідачем було складено акт про ненадання документів під час перевірки від 16.06.2015 року № 149/26-57-22-02.

Також, 17.06.2015 перевіряючим було вручено директору позивача під підпис запит від 17.06.2015 № 1 щодо надання пояснень та підтверджуючих документів з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «КАМЕЛІЯ ГРУП», проте відповіді на запит з документами під час перевірки надано не було, у зв'язку з чим відповідачем було складено акт про ненадання документів під час перевірки від 17.06.2015 року № 151/26-57-22-02.

Таким чином, до перевірки не було надано жодних документів, які б підтверджували надання послуг, а саме: договорів, рахунків-фактур, актів прийому-передачі робіт, податкові накладні, реєстри податкових накладних та інше. Також, до перевірки не було надано документів які б свідчили про розрахунки між підприємствами.

В ході перевірки позивачем не надано документів, що підтверджують відповідність отриманих послуг, реальну собівартість отриманих послуг та економічну обґрунтованість, призначення та доцільність використання в господарській діяльності суб'єкта господарювання замовлених послуг.

При проведенні аналізу даних, що містяться в АІС «Податковий блок», АІС «Єдиний реєстр податкових накладних» та інших джерел інформації, у том числі і вхідної інформації від інших ДПІ по ТОВ «КАМЕЛІЯ ГРУП» встановлено, що штатна чисельність працівників 9 осіб, основні засоби відсутні, стан платника податків - 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Аналізом господарської діяльності ТОВ «КАМЕЛІЯ ГРУП» виявлено розбіжності між купленими та проданими групами товарні, що в свою чергу може свідчити про факт пересорту товару.

Також, аналізом звітності з ПДВ постачальників ТОВ «КАМЕЛІЯ ГРУП» за серпень 2014 року, наявною податковою інформацією, встановлено маніпулювання податковою звітністю внаслідок дроблення податкових накладних у великій кількості з сум ПДВ менше 10 000,00 грн. з метою ухилення від реєстрації в ЄРПН та вбачається товарний обрив (пересорт).

Враховуючи вищезазначене, шляхом викривлення показників податкової звітності та їх маніпулюванням при складати декларації з ПДВ, додатку №5 до декларації з ПДВ, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, уточнюючих розрахунків сум ПДВ до податкових декларацій з ПДВ, наслідками звірки за перевіряємий період можливе штучне формування податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів господарювання-покупців по товарах (роботах, послугах), походження, рух, а також кількість та якість яких відслідкувати неможливо.

Таким чином, не підтверджується інформація щодо проведення фінансово-господарських відносин ТОВ «КАМЕЛІЯ ГРУП» з контрагентом.

З огляду на наведене, відповідач дійшов висновку, що правочин, нібито укладений між позивачем та контрагентом, не спричинив реального настання юридичних наслідків.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими Актом, відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 07.07.2015 року:

№ 0002442202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 581 169,00 грн. і нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 145 292,25 грн.;

№ 0002452202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 645 743,00 грн. і нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 161435,75 грн.

Відповідно до пункту 56.1. статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За результатом адміністративного оскарження, спірні податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з відповідним позовом до адміністративного суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, що діяла на момент здійснення спірних господарських операцій).

Згідно підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами підпункту 139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1.статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначено у статті 198 Кодексу.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункту 198.2. статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 201.1. статті 201 Кодексу).

Згідно пункту 201.10. статті 201 Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини 1 та 2 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином розрахункові документи, платіжні документи, податкові накладні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку є документами, що підтверджують право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту по зафіксованим в них господарським операціям.

В ході судового розгляду судом були досліджені та оцінені надані позивачем первинні документи на підтвердження його господарських операцій з ТОВ «КАМЕЛІЯ ГРУП», в результаті чого встановлено наступне.

Взаємовідносини позивача (Замовник) з ТОВ «КАМЕЛІЯ ГРУП» (Виконавець) ґрунтувалися на договорі про надання послуг від 01.08.2014 року № 01-08/22, за умовами якого, Виконавець проводить роботи по обслуговуванню торгівельної площадки, послуги з постачання та збуту, в т.ч. послуги з організації та забезпечення процесу постачання та збуту товарів, товарного руху на торгівельній та складській площадці. Замовник зобов'язується оплатити вартість наданих Виконавцем робіт та послуг на умовах, передбачених даним Договором. Загальна вартість робіт за Договором може визначатися в усній або письмовій формі. Послуги Виконавця вважаються оплаченими з моменту списання грошей з розрахункового рахунку Замовника.

На підтвердження виконання зазначеного договору, ТОВ «КАМЕЛІЯ ГРУП» виписані на адресу позивача рахунок на оплату № 806 від 29.08.2014 року на суму 1236 536,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 206 089,47 грн.), акт наданих послуг № 53 від 29.08.2014 року на суму 1236 536,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 206 089,47 грн.), податкову накладну від 29.08.2014 року № 53 на суму 1236 536,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 206 089,47 грн.).

Також, між позивачем (Замовник) з ТОВ «КАМЕЛІЯ ГРУП» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг з операційного обліку від 01.08.2014 року № 01-08/62, за умовами якого, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з ведення операційного обліку у відповідності із чинним законодавством України, а Замовник зобов'язується прийняти такі послуги Виконавця та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених в даному Договорі. Ціна даного Договору відповідає загальній сумарній вартості Послуг, оплачених Замовником на користь Виконавця по цьому Договору та/або додатках до нього. Замовник зобов'язаний здійснити оплату наданих Виконавцем Послуг протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Сторонами відповідного акту прийому-передачі наданих послуг за відповідний звітний період. Оплата здійснюється в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Виконавця.

На підтвердження виконання зазначеного договору, ТОВ «КАМЕЛІЯ ГРУП» виписані на адресу позивача рахунок на оплату № 808 від 29.08.2014 року на суму 1801 602,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 300 267,10 грн.), акт наданих послуг № 54 від 29.08.2014 року на суму 1801 602,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 300 267,10 грн.), податкову накладну від 29.08.2014 року № 54 на суму 1801 602,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 300 267,10 грн.).

Між позивачем (Замовник) з ТОВ «КАМЕЛІЯ ГРУП» (Виконавець) також укладено договір про надання послуг від 01.08.2014 року № 01-08/24, за умовами якого, Виконавець проводить навантажувально-розвантажувальні роботи, а Замовник зобов'язується оплатити вартість наданих послуг на умовах, передбачених даним Договором. Зальна вартість робіт за Договором може визначатися в усній або письмовій формі. Послуги Виконавця вважаються оплаченими з моменту списання грошей з розрахункового рахунку Замовника.

На підтвердження виконання зазначеного договору, ТОВ «КАМЕЛІЯ ГРУП» виписані на адресу позивача рахунок на оплату № 809 від 29.08.2014 року на суму 836 322,58 грн. (у т.ч. ПДВ - 139 387,10 грн.), акт наданих послуг № 55 від 29.08.2014 року на суму 836 322,58 грн. (у т.ч. ПДВ - 139 387,10 грн.), податкову накладну від 29.08.2014 року № 55 на суму 836 322,58 грн. (у т.ч. ПДВ - 139 387,10 грн.).

Під час огляду та дослідження наведених первинних документів судом встановлено, що вони мають усі передбачені діючим законодавством обов'язкові реквізити.

Між тим, наявність податкових накладних та інших первинних документів є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат підприємства, оскільки право на їх оформлення надають лише реальні господарські операції, за результатами яких платник податків формує податковий кредит та витрати підприємства.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 року за № 742/11/13-11, силу первинних документів мають будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена нормами Кодексу.

В той же час, позивачем не надані суду платіжні доручення та виписки з банку на підтвердження оплати наданих контрагентом послуг, а також доказів списання грошей з розрахункового рахунку позивача, що є обов'язковою умовою вищенаведених договорів.

Таким чином, вістуні докази реальних змін майнового стану позивача, як обов'язкової ознаки господарської операції, в результаті взаємовідносин з контрагентом, що викликає сумнів у їх реальності.

Окрім наведеного, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, позивачем, окрім неподання доказів оплати наданих контрагентом послуг, також не подано суду доказів на підтвердження наявності у контрагента статусу платників ПДВ станом на момент проведення з ним спірних господарських операцій та реєстрації в ЄДРПОУ, що в сукупності позбавляє суд можливості встановити факт реальності спірних господарських операцій.

Реальність здійснених операцій спростовувалась, зокрема, висновками акту відповідача від 19.06.2015 року № 265/26-57-22-02/36114580 з яким позивач своєчасно ознайомлений. Саме на спростування висновків акту подано позовну заяву, але будь яких доказів, що свідчать про реальність операцій додатково до поданих на перевірку суду не подано. Позивач не заявляв суду про утруднення у збиранні доказів, обмежився поданими разом з позовом.

З урахуванням того, що по справі не встановлено реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, суд дійшов висновку про правомірність донарахування позивачу грошових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток і застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 07.07.2015 року № 0002442202 та № 0002452202.

Враховуючи, що позовні вимоги № 2 та 3 є похідними від вимоги № 1, вони не підлягають задоволенню. Окрім того, позивачем не подано суду жодних доказів, які б свідчили про внесення відповідачем будь-яких змін та коригувань до автоматизованих систем податкових органів на підставі Акту.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарм Рост Аутстафінг» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій