Рішення № 5749024, 25.12.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2008 р. Справа № 57/298-08

вх. № 9667/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Зайцев С.В., дов. від 14.11.2008 р.; відповідача - ОСОБА_2

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архідіз", м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 200000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ “АРХІДІЗ”просить суд стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги в сумі 200000,00 грн. та просить покласти на відповідача судові витрати. Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань по договору № 3/06 від 30.06.2006 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 грудня 2008 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25 грудня 2008 р. об 11:20 год.

В призначеному 25 грудня 2008 році судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні та наданому відзиві на позов (вх. № 22183 від 25.12.2008 року) проти позову не заперечує, вказує, що не має можливості сплатити виниклу заборгованість в сумі 200000 грн. через наявність іншої кредиторської заборгованість та через тяжкий фінансовий стан його господарської діяльності.

Суд, вислухавши присутніх у судовому засіданні позивача та відповідача, вивчивши подані сторонами докази та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

30 червня 2006 року між ТОВ “Архідіз”(далі позивач) та ФОП ОСОБА_2(далі відповідач) укладено договір №3/06 про розробку проектної документації (далі Договір), відповідно до умов якого, позивач зобовязався з розробки ескізних проектів, проектної сметної документації, проводити архітектурно-будівельні косультації архітектурних обєктів з метою та надання поточних консультацій з метою встановлення можливості експлуатації обєктів відповідачем; перлік цих робіт сторонм заначили в п. 2 Договору.

Відповідно до п. 3.1, 6.1 Договору відповідач в свою чергу, зобовязався сплатити позивачеві оплату за здійснені послуги на протязі 5 (пяти) банківських днів з дати підписання актів.

Факт належного позивачем послуг та вартість цих послуг підтверджується актами виконаних робіт № 1 від 31.08.2006 р., № 2 від 01.11.2006 р.; № 3 від14.05.2007 р., № 4 від 19.11.2007 р., № 5 від 12.05.2008 року та протоколами № 1 від 03.07.2006 р., № 2 від 01.09.2006 р.; № 3 від 02.11.2006 р., № 4 від 15.05.2007 р., № 5 від 20.11.2007 року які підписано сторонами.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне зобовязання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець)зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

За правилами частини 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін прийняті послуги за договором № 3/06 від 30.06.2006 року не сплатив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Посилання відповідача на неможливість сплатити дану заборгованість через інші борги та тяжкий фінансовий стан, суд не приймає до уваги через необгрунтованість.

У відповідності до ст.627 Цивільного кодексу України: та ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обовязковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за надані послуги, документів, що спростовували викладене у позові, з огляду на те, що у судовому засіданні представник відповідача проти позову не заперечував, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 200000 грн. за надані послуги по договору № 3/06 від 30.06.2006 року є обґрунтованою, підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 509, 512, 513, 514, 516, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, ст.ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задвольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, інн НОМЕР_1, (АДРЕСА_1, відомості про банківські рахунки, дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Архідіз", м. Харків, код ЄДРПОУ 33676360 (61045, м. Харків, просп. Маршала Жукова, б.3, кв.46) 200000 грн. заборгованості, 2000,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 25 грудня 2008 року.

Суддя