Постанова № 57490191, 28.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 квітня 2016 року 16:55 № 826/27013/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи»до Одеської митниці ДФС Митного посту «Іллічівськ» Одеської митниці ДФСпро визнання протиправними дій, скасування рішення та картки відмови, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» (надалі - позивач або ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи») з позовом до Одеської митниці ДФС (надалі - відповідач 1) та Митного посту «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС (надалі - відповідач 2 або Митний пост «Іллічівськ»), в якому просить:

- визнати протиправними дії відділу митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації № 500040403/2015/005242 від 20.10.2015;

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000036/2 від 20.10.2015, прийняте відділом митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/2015/00042 від 20.10.2015, складену відділом митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Митного посту «Іллічівськ» про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000036/2 від 20.10.2015 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/2015/00042 є необґрунтованими, протиправними та такими, що прийняті в порушення вимог п. 3 ст. 53, п. 2 ст. 55 і п. 2 ст. 58 Митного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, та жодних письмових заперечень проти позову і додаткових документів до суду не подав.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, призначене на 17.03.2016, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 13.01.2015 між ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» (IDS BORJOMI GEORGIA LLC, Грузія) був укладений контракт № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 на поставку мінеральної води «Боржомі» в асортименті та за цінами визначеними у п. 1 і 2 цього контракту (далі - контракт).

В подальшому, 02.03.2015 між позивачем і ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» (Грузія) було укладено додаткову угоду № 1 від 02.03.2015 до контракту, якою змінено ціну товару за контрактом. Згідно тексту додаткової угоди № 1 від 02.03.2015 до контракту підставою, що слугувала для зміни ціни товару була суттєва девальвація гривні з дати останнього перегляду договірних цін, зниження платоспроможності споживачів внаслідок тяжкої економічної ситуації, яка склалася в країні покупця (позивача).

20.10.2015 на виконання вимог зазначеного контракту, ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» (Грузія) здійснено поставку товару (води мінеральної «Боржомі» у скляних пляшках ємністю по 0,5 л) за ціною відповідно до контракту з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 02.03.2015, а саме: за ціною 0,44 дол. США за 1 скляну пляшку ємністю 0,5 л.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» декларантом (ТОВ «М енд С Форвардінг Ко»), 20.10.2015 до митниці була подана вантажна митна декларація за № 500040403/2015/005242 (далі - ВМД). Як зазначає позивач, в тексті свого позову, митна вартість товару у зазначеній ВМД була визначена відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 57 Митного кодексу України («за основним методом»), тобто - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та визначення такої вартості за основним методом декларантом 20.10.2015 подано до митного органу наступні документи: некласифікований транспортний (перевізний) документ - вагонну відомість № 85823 від 17.10.2015; накладні ЦІМ/УМВС за № 00011182, № 00011183, № 00011184, № 00011185 і №00011186 від 16.10.2015; передатну відомість (документ, який засвідчує факт передання товару однією залізницею іншій); банківські платіжні документи, що стосуються товару; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 02.03.2015; висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені Іллічівським підприємством Одеської регіональної торгово-промислової палати № 11/653 від 04.06.2015 та № ОЄ-8/81 від 20.03.2015; виписку з бухгалтерських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території б/н від 22.07.2015; розрахунок ціни (калькуляція) - лист виробника № LT32-589/1503 від 26.03.2015; рахунок-фактура (інвойс) № GE20150318 від 16.10.2015; пакувальний лист без номеру до інвойсу № GE20150318 від 16.10.2015; відкритий поліс страхування вантажу № 00837 від 28.01.2015; додаткові угоди до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 02.03.2015, № 2 від 10.06.2015 і № 3 від 12.06.2015; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № СТ20-001/1501 від 13.01.2015; договір доручення № BU6-126 від 16.05.2014 (щодо здійснення процедур з декларування та митного оформлення товарів); додаткову угоду № 1 від 19.12.2014 до договору доручення № BU6-126 від 16.05.2014; копію угоди стосовно внесення змін до відкритого полісу № 1CG/AG 15/026+1 від 04.03.2015; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) № 2761 від 16.10.2015; сертифікат про походження товару форми СТ-1 за № GEO 2015 01/003537 від 16.10.2015; довіреністі № 001 від 13.01.2015, № 003 від 13.01.2015, № 004 від 01.07.2015 і № 005 від 01.07.2015, видані ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» певним особам на підписання від свого імені комерційних та інших документів; лист ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» №-270/4-15ц від 27.04.2015, адресований Одеській митниці ДФС з питання прийняття сторонами рішення про зменшено вартостей товарів за контрактом № СТ20-001/1501 від 13.01.2015; довідку № LT32-303/1410 від 15.10.2015 та лист № LT32-591/1503 від 27.03.2015, складені ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі»; копію митної декларації країни відправлення № С 2392 від 16.10.2015; митну декларацію № 500040403/2015/005242 від 20.10.2015, за якою було відмовлено у випуску товарів.

Крім того, на запит митного органу позивачем додатково для вирішення питання щодо митного оформлення товару на підставі ВМД № 500040403/2015/005242 від 20.10.2015 разом із супровідним листом № 302 від 20.10.2015 були подані розрахунок ціни (калькуляція) та інформація, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України з копіями підтверджуючих документів.

На етапі перевірки митної вартості товару відповідач відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом із посиланням на те, що існуючий взаємозв'язок між продавцем товару IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем товару ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» вплинув на заявлену декларантом митну вартість, яка була зменшена згідно з додатковою угодою № 1 до контракту від 13.05.2015 № СТ20-001/1501, і тому як наслідок державний бюджет недоотримав значні суми платежів, які необхідно сплачувати при ввезенні товарів на митну територію України. З метою здійснення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів митним органом у відповідності до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України була висунута вимога щодо надання останнім для підтвердження заявленої митної вартості впродовж 10 календарних днів додаткових документів згідно п. 4 ст. 53 зазначеного Кодексу, а саме: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). 20.10.2015 декларантом до митного органу було надіслано повідомлення № 302 з додатковими документами по митній вартості. Однак, жодного банківського документу, який би стосувався даної конкретної поставки товару подано не було. Також не надано довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам. Крім того не надані відомості про вартість страхування.

З урахуванням наведених висновків Митним постом «Іллічівськ» прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000036/2 від 20.10.2015 (надалі - рішення № 500040403/2015/000036/2), за яким задекларована позивачем митна вартість товару в розмірі 162 518,40 дол. США (що в еквіваленті на національну валюту складала 3 513 247,36 грн.) за 369 360 скляних пляшок води мінеральної «Боржомі» ємністю по 0,5 л була відкоригована відповідачем до вартості 188 373,60 дол. США (тобто, за ціною 0,51 дол. США за скляну пляшку 0,5 л) з використанням другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Як зазначено в графі 33 такого рішення, за результатами проведеної консультації між митним органом і декларантом, обрано метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів для чого була використана наявна у митного органу інформація - інформація про митну декларацію позивача від 03.02.2015 № 500040403/2015/000472.

Того ж дня, відповідач 2 у зв'язку з прийняттям рішення № 500040403/2015/000036/2 склав картку відмови № 500040403/2015/00042 в прийнятті митної декларації № 500040403/2015/005242 від 20.10.2015 (далі - картка відмови).

20.10.2015 товари були випущенні за ВМД № 500040403/2015/005267 у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій відповідно до розд. Х Митного кодексу України.

21.12.2015 позивач керуючись нормою п. 8 ст. 55 Митного кодексу України надіслав на адресу Одеської митниці ДФС України додаткові документи (а саме: копію платіжного доручення № 45 від 28.10.2015 щодо оплати товару; копію виписки з бухгалтерської документації - відомість розрахунків між ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та IDS BORJOMI GEORGIA LLC; копію виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; копію розрахунку ціни (калькуляцію); копію угоди відкритого страхового полісу № 1CG/AG 15/026+1 від 04.03.2015) разом з супровідним листом № 756/4-15ц від 21.12.2015.

У відповідь на вказаний лист позивача Одеська митниця ДФС України надіслала товариству лист № 37/10/15-70-62 від 06.01.2016, де зазначила, що в ході митного оформлення імпортованих товарів ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» не виконало в повному обсязі вимоги ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, оскільки не надало митному органу відомості про вартість страхування товарів, інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам. При цьому, надані товариством страхові документи (а саме: страховий поліс № 00837 від 28.01.2015 та угода до страхового полісу № 1CG/AG 15/026+1 від 04.03.2015) не містять відомості про вартість страхування. Також, відповідач 1 звернув увагу на те, що відповідно до митної декларації № 500040403/2015/005242 від 20.10.2015, декларант декларує відсутність пов'язаності між покупцем та продавцем. Разом з тим, згідно з інформацією з відкритих джерел інформації, зокрема: Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та сайту IDS BORJOMI INTERNATIONAL, ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (покупець) та IDS BORJOMI GEORGIA LLC (продавець) згідно ч. 16 ст. 58 Митного кодексу України. З урахуванням наведених висновків відповідач відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості та скасування рішення № 500040403/2015/000036/2.

Вважаючи, зазначені вище, рішення № 500040403/2015/000036/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача, ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з цим позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Зокрема, система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зоорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

10.04.2008 Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VІ ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.

Пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ 1994 року) передбачено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

При цьому, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції (п. 2 параграфу (b) статті VII ГАТТ 1994 року).

Відповідно до пункту 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Між тим, ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Згідно ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Суд зазначає, що при вирішення спору по суті застосуванню підлягають положення Митного кодексу України, які діяли на час прийняття оскаржуваних рішення та картки відмови.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із ст. 51 цього Кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 1 і 2 ст. 52 МК України).

У відповідності до норм ч. 1 - 3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Нормами ч. 1 і 2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу положень ч. 5 цієї статті Кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу норм ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що цим Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МКУкраїни, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, та відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

В свою чергу, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Так, зокрема, згідно ч. 1 ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

При цьому ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару (аналогічні висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 10.03.2016 № К/800/36615/15 і № К/8006619/15).

Відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Також, як зазначено в постанові Верховного Суду України № 21-127а15 від 31.03.2015, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наявні матеріали справи (зокрема, зміст графи 33 рішення № 500040403/2015/000059/2) свідчать про те, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку, про ненадання позивачем для оформлення товару, всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару за обраним декларантом основним методом визначення митної вартості товару (а саме: виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунку ціни (калькуляції)) та наявність взаємопов'язаності між продавцем і покупцем. В зв'язку з чим відповідачем від позивача були витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення.

На вимогу митного органу позивачем були надані додаткові документи: розрахунок ціни (калькуляцію) - у вигляді інформаційного листа компанії IDS BORJOMI GEORGIA LLC від 26.03.2015 № LT-32-589/1503, інформацію, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України з копіями підтверджуючих документів - надані разом з супровідним листом від 20.10.2015 № 302.

Проте, за результатами отримання перелічених вище документів, відповідач 2 вже в тексті оспорюваного рішення № 500040403/2015/000036/2 зауважив про відсутність у декларанта документів, які не витребовувались, а саме - документів, що містять відомості про вартість страхування та банківських документів на оплату вартості даної конкретної поставки товару.

У зв'язку з цим копії платіжного доручення № 46 від 03.11.2015 на оплату товару в сумі 186 595,20 дол. США, виписки з бухгалтерської документації (відомість розрахунків між ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та IDS BORJOMI GEORGIA LLC) та угоди до відкритого страхового полісу № 1CG/AG 15/026+1 від 04.03.2015 були надані позивачем разом з супровідним листом від 11.01.2016 № 8/4-15ц вже після прийняття відповідачем 2 рішення про коригування митної вартості товарів.

При цьому, відсутність станом на момент здійснення митного оформлення товару (20.10.2015) банківських документів на оплату імпортованого товару за конкретною поставкою пояснюється тим, що за умовами п. 3.1 контракту покупець (позивач) здійснює повну оплату кожної партії товару продавцю протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі, Україна. Тобто, станом на момент митного оформлення товару у позивача фактично була відсутня можливість надати запитувані відповідачем 2 бухгалтерські виписки та платіжні документи, оскільки розрахунок за кожну партію товару здійснюється протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі, Україна

Також, стосовно вимоги митниці про надання довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, то позивач в своєму листі від 20.10.2015 № 302 зазначив, що про неможливість протягом встановленого митницею строку надати таку запитувану інформацію, оскільки даною інформацією володіють виключно організації, які мають повноваження на здійснення оціночної діяльності в країні-експортері (тобто, в Грузії).

За результатами аналізу отриманих додаткових документів відповідач 1 в тексті свого листа від 06.01.2016 № 37/10/15-70-62 погодився з неактуальністю своїх зауважень щодо відсутності на момент митного оформлення вказаних документів.

Щодо правомірності посилань відповідача на необхідність надання позивачем додаткових документів, підтверджуючих витрати на страхування поставки товару, то суд вважає їх безпідставними, оскільки при митному оформленні товару позивачем був наданий відкритий поліс страхування вантажу № 00837, який містить повну інформацію щодо страхової суми, розміру страхової премії та порядку її розрахунку. Даний відкритий поліс страхування вантажу суд вважає єдиним документом, що підтверджує витрати на ввезення та страхування поставки товару, виходячи з наступного.

За умовами п. 5.2 контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах CIP Одеса Західна, згідно Інкотермс - 2010.

Відповідно до Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін термін CIP (CARRIAGE AND INSURANCE PAID TО (...named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА СТРАХУВАННЯ ОПЛАЧЕНО ДО) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Однак, за умовами терміна CIP на продавця покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Згідно відкритого полісу страхування № 00837 страхувальником є продавець товару, а саме ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» із зазначенням способу перевезення - змішаний згідно інвойсу, а тому з урахуванням умов поставки CIP Інкотермс.

Відповідно до п. 6 ст. А.3 Інкотермс продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Договір страхування має бути укладений із страховиками або страховою компанією, що користуються доброю репутацією, та, за відсутності прямої домовленості сторін про інше, на умовах мінімального страхового покриття відповідно до Умов страхування вантажів (Institute Cargo Clauses) Інституту Лондонських Страховиків (Institute of London Underwriters) або будь-якого подібного зводу правил. Тривалість періоду страхового покриття обумовлюється статтями Б.4 і Б.5.

Згідно статті Б4 Інкотермс покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4, та одержати товар від перевізника в названому місці.

Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4. У випадку невиконання свого зобов'язання дати повідомлення у відповідності з статтею Б.7, покупець повинен нести всі ризики втрати чи пошкодження товару від настання погодженої сторонами дати чи від дати закінчення періоду, встановленого для поставки, але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.

Аналіз викладеного свідчить, що тривалість періоду страхового покриття пов'язана з датою прийняття покупцем товару.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії відкритого полісу страхування вантажу, страховий період становить 28.01.2015 - 04.03.2015. При цьому, 04.03.2015 ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» (продавцем) укладено угоду № ICG/AG 15/026+1 з страхувальником (ТОВ «Страхувальна компанія Ай Сі Груп») на предмет внесення змін до відкритого полісу № 00837 зі страхування вантажу, яким продовжено строк дії договору страхування № ICG/AG 15/026 від 28.01.2015 та виданого на якого основі вищевказаного полісу до 04.03.2016.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем були надані всі необхідні документи, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, суд не визнає нормативно та документально обґрунтованими твердження відповідачів про наявність взаємозалежності покупця та продавця, що вплинула на визначену декларантом митну вартість імпортованого товару у зв'язку з наступним.

У відповідності до ч. 18 ст. 58 МК України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу (ч.18 ст.58 Митного кодексу України).

Водночас для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ч. 16 ст. 58 МК України).

Між тим, згідно із ч. 4 ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім'ї. Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під вказані критерії.

Відповідно до листа компанії IDS BORJOMI GEORGIA LLC від 15.10.2014 № LT32-303/1410 позивач являється ексклюзивним дистриб'ютором продукції (мінеральної води «Боржомі») на території України, а також законним користувачем товарного (колективного) знаку «Боржомі».

Як зазначає відповідач у своєму рішенні № 500040403/2015/000059/2 від 27.10.2015 IDS BORJOMI GEORGIA LLC і ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» являються частинами однієї міжнародної компанії IDS BORJOMI INTERNATIONAL). У зв'язку з наведеним у митниці виник сумнів, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом вартість. В обґрунтування впливу зазначеного взаємозв'язку між продавцем і покупцем на ціну оцінюваних товарів, митний орган посилається на ту обставину, що спочатку за умовами зовнішньоекономічного контракту від 13.01.2015 № СТ20/001/1501 ціна за одну скляну пляшку мінеральної води «Боржомі» ємністю по 0,5 л була встановлена на рівні 0, 51 доларів США, однак за наслідками укладення між сторонами додаткової угоди № 1 до вказаного контракту контрактної ціни даного товару була зменшена до 0, 44 доларів США за аналогічну одиницю продукції, що, в свою чергу, призвело до зменшення митної вартості товару.

Під час судового розгляду відповідач не надав суду жодних документальних доказів, що засвідчують відповідність ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» критеріям, встановленим ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Той факт, що позивач являється офіційним дистриб'ютором виробника товару-експортера в силу положень ч. 4 ст. 15 зазначеної Угоди не визначає сторін контракту пов'язаними між собою особами.

Окрім того, суд враховує те, що відповідно до ч. 12 ст. 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятною. У таких випадках необхідно розглянути обставину продажу та прийняти вартість операції за умови, взаємовідносини покупця та продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2014 у справі № 21-558а14.

Як видно з тексту оспорюваного рішення, відповідачем для коригування митної вартості товарів за ВМД позивача був застосований другорядний метод - метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, для чого використано інформацію з ВМД від 03.02.2015 № 500040403/2015/000472.

Разом з тим, копію такої ВМД від 03.02.2015 та доказів на підтвердження того, що зазначена у вказаній ВМД від 03.02.2015 митна вартість стосується ідентичних товарів, що постачаються на експорт в Україну з тієї ж країни, і час експорту яких збігався з часом експорту оцінюваних товарів (тобто, з датою митного оформлення спірного товару, 27.10.2015) або був максимально наближеним до нього, як того вимагає ч. 1 ст. 59 МК України відповідач суду не подав.

Натомість, за даними наданих позивачем листа ДП «Держзовнішінформ» від 04.06.2015 № 11/653, висновків Іллічівського підприємства Одеської регіональної торгово-промислової палати № ОЭ-8/81 від 20.03.2015 і № ОЭ-8/247 від 06.11.2015, контрактні ціни для поставки товарів (в тому числі мінеральної води «Боржомі» в скляних пляшках ємністю по 0,5 л), визначені сторонами згідно контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.03.2015, відповідають рівню відпускних цін компанії-виробника при поставках в Україну та кон'юнктурі ринку.

Аналіз змісту наведених листів дає суду підстави стверджувати, що позивачем здійснювалися поставки товару вже після зміни контрактної ціни шляхом укладання додаткової угоди № 1 від 02.03.2015.

Дії сторін контракту щодо зміни вартості товарів, на думку суду, обумовлені їхнім волевиявленням.

Зокрема, відповідно до ст.ст. 627 і 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять: умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Одночасно нормами ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.01.1994 № 959-XII передбачено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньо-економічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

При цьому, такі умови договору купівлі-продажу як: характеристика товару, умови і обсяги поставок, ціна є суттєвими в силу закону, в той же час умови про виробника, торгову марку та наявність знижок, за умови погодження сторонами також є суттєвими. Всі наведені умови беззаперечно можуть впливати на ціну товару.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наявна інформація відносно рішень про визначення митної вартості за подібним товаром позивача без врахування поданих документів останнім, у тому числі додаткової угоди про зміну контрактної ціни не може мати першочергове значення при визначенні методу, що застосовуються до визначення митної вартості.

Додатково слід зауважити, що відповідач фактично ставить під сумнів можливість контрагента позивача змінювати (знижувати) вартість поставлено товару.

На думку суду, зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв'язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась не змінною.

Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 № 826/16377/15.

В силу приписів норми до ч. 14 ст. 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Отже, сам по собі факт пов'язаності осіб між собою не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості. При цьому, митний орган зобов'язаний надати відповідне обґрунтування щодо того, що саме такий взаємозв'язок вплинув на митну вартість товару, проте такого обґрунтування відповідачем суду не надано.

Натомість, в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору. В той же час, судом вказаних обставин не встановлено.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, на думку суду, подані декларантом позивача документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару, а тому дії з коригування митної вартості товару є протиправними.

З огляду на вказане, висновки митних органів про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд вважає необґрунтованим, а застосування другорядного методу неправомірним, а відтак позов ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 11, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Митного посту «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації від 20.10.2015 року № 500040403/2015/005242.

3. Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 500040403/2015/000036/2 від 20.10.2015.

4. Скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 500040403/2015/00042 від 20.10.2015.

5. Стягнути судові витрати у розмірі 3 654 грн. (трьох тисяч шістсот п'ятдесят чотирьох гривень) на користь приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» (код ЄДРПОУ 24364528) шляхом їх безспірного списання з рахунків Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський