Постанова № 57489897, 15.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 квітня 2016 року № 826/25784/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002882202 та № 0002892202 від 24.06.2015 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2015 №0002882202, №0002892202.

Позов обґрунтовано тим, що висновки акту від 08.06.2015 №2297/26-56-22-02-03/32556755 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Енергомашкомплект» з питань нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Виробничо-комерційне підприємство «Південьдеревопостач», ПП «Укргумстальпостач», ТОВ «Франківській сучасні технології»за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, з податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та податку на додану вартість за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 по взаємовідносинах з ТОВ «Фермес-Т», ТОВ «Постачкомпгруп», ТОВ «Волгобалт», з податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та податку на додану вартість за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 по взаємовідносинах з ТОВ «Сеолан» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, проте явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження та надано позивачу час для подачі додаткових доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Енергомашкомплект» з питань нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Виробничо-комерційне підприємство «Південьдеревопостач», ПП «Укргумстальпостач», ТОВ «Франківській сучасні технології»за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, з податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та податку на додану вартість за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 по взаємовідносинах з ТОВ «Фермес-Т», ТОВ «Постачкомпгруп», ТОВ «Волгобалт», з податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та податку на додану вартість за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 по взаємовідносинах з ТОВ «Сеолан», за результатом якої складено акт від 08.06.2015 №2297/26-56-22-02-03/32556755 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення позивачем п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 871 136 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет на суму 742 962 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 24.06.2015

- №0002892202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 306 704 грн. (за основним платежем 871 136 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 435 568 грн.),

- № 0002882202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 114 443 грн. (за основним платежем 742 962 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 371 481 грн.).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:

- актом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.08.2014 №1908/26-59-22-08/38996759 встановлено, що ПП «Стікс» перейшло до іншого податкового органу;

- податковою інформацією від 10.03.2015 №4460/7/15-53-22-05/04 та встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ПВК «Південьдеревпостач» та встановлено, що товариство не має трудових ресурсів, основних засобів., неможливо встановити зміст господарських операцій, а також факт реальності проведення фінансово-господарських операцій.

- податковою інформацією щодо ПП «Укргумстальпостач», ТОВ «Формес-Т», ТОВ «Постачкомпгруп», ТОВ «Волгобалт» встановлено, що товариство не знаходиться за місцем знаходження та вбачається «пересортування» товарної продукції.

- податковою інформацією щодо ТОВ «Франківські Сучасні Технології» встановлено відсутність товариства за місцем знаходження,

- податковою інформацією щодо ТОВ «Сеалон» встановлено відсутність товариства за місцем реєстрації;

- У провадженні першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування внесеного до ЄРДР за №32014100000000168 від13.08.2014 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ст. 27 ч.2, ст. 205 ч. 2, ст. 209 ч. 3 КК України, в рамках якого встановлено, що протягом 2013-2014 років підприємства з ознаками фіктивності здійснювали ввезення товарів на митну територію України та їх часткову або повну реалізацію без відображення у податковому обліку, що призвело до документального оформлення реалізації на підприємства з ознаками фіктивності та незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та, в подальшому, сприянню незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ підприємствами реального сектору економіки та ухиленню у такий спосіб від сплати податків.

З огляду на викладене, податковий орган вказує, що позивач протягом 2013-2014 років мав фінансово-господарські відносини з наступними підприємствами з ознаками фіктивності: ТОВ «ВКП «Південьдеревпостач», ПП «Укргумстальпостач», ТОВ «Франківські Сучасні Технології».

Проте співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на протоколи допитів свідків та ніші докази зібрані в рамках кримінального провадження, суд зазначає, що такі матеріали є доказами виключно у кримінальному провадженні.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення у кримінальному провадженні.

Правова оцінка доказам зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні надається виключно судом під час судового розгляду кримінальної справи.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Крім того, обставини щодо виконання спірних господарських операцій не були предметом дослідження у вказаному кримінальному провадженні. А відтак саме по собі здійснення ним реєстрації названих товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність керівництва цими товариствами вказаним вище особами, установлена у названих кримінальних справах, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, не є беззаперечним доказом безтоварності спірних господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Стрікс» укладено наступні договори: на виконання робіт від 10.10.2014 №А114, від 20.10.2014 №А117, від 22.10.2014 №А118, від 09.10.2014 А110, поставки від 25.04.2014 №С-03.

В ході виконання вказаних вище договорів сторонами складено видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Постачкомпгруп» укладено договір на виконання робіт від 03.11.2014 №ПК-0311, в ході виконання якого сторонами складено податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, між позивачем та ТОВ «Сеолан» укладено наступні договори на виконання робіт: від 28.11.2014 №28/11, від 12.11.2014 №Б-121114, від 12.11.2014 №А-121114, від 27.10.2014 №А-271014, від 28.10.2014 №А-281014, в ході виконання яких сторонами складено протоколи випробувань, податкові накладні.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Сеолан» укладено договір поставки від 03.11.2014 №СЕ-0311, в ході виконання якого сторонами складено видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Формес-Т» укладено наступні договори:

- на виконання послуг від 12.11.2014 №ФТ-1206/14, в ході виконання якого сторонами складено специфікації, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні,

- поставки від 15.12.2014 №ФТ-15/14, в ході виконання якого сторонами складено видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, між позивачем та ТОВ «Волгобалт» укладено договір поставки від 17.12.2014 №1412-1, в ході виконання якого сторонами складено рахунки-фактури, податкові та товарно-транспортні накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до матеріалів справи позивачем укладено договір поставки з ПП «Укргумтсальпостач» (ПП «Торг-Солюшнс»), в ході виконання якого сторонами складено видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, судом встановлено, що позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Спеконсалт» відповідно до договору поставки від 07.07.2014 №СК-7/2014, в ході виконання якого сторонами складено податкові та видаткові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Факт оплати послуг та товару не заперечується податковим органом, отже не потребує додаткового доказування.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що позивачем було укладено договір з ТОВ «Франківські Сучасні Технології», проте копії первинних бухгалтерських документів по сказаному контрагенту позивачем суду не надано.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На думку суду позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження реального виконання вказаних вище договорів, оскільки не надано реального надання зазначених у договорах послуг та товару, подальшого використання послуг та товару у власній господарській діяльності.

Оскільки, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження факту реального виконання вказаними вище контрагентами спірних договорів, отже висновок податкового органу про порушення позивачем п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є обґрунтованим, що вказує на обґрунтованість та правомірність прийнятих на підставі такого висновку спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ТОВ «Енергомашкомплект» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда