Постанова № 57489689, 25.04.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року справа № 823/250/16

м. Черкаси

15 год. 05 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Тараненку М.О.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

21.03.2016 з позовною заявою до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1.) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області) в якій просить:

- визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та рішення щодо відмови у затвердженні проекту відведення у власність земельної ділянки в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області площею 0,4877 га, кадастровий номер НОМЕР_2;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Черкаській області у двотижневий строк прийняти рішення про затвердження проекту відведення мені у власність земельної ділянки в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області площею 0,4877 га, кадастровий номер НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Черкаській області листом від 15.09.2015 № 2635/0/300-15 відмовило йому в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області площею 0,4877 га, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, в зв'язку з окремими його недоліками. Вказану відмову позивач вважає протиправною та такою, що грубо суперечить вимогам чинного земельного законодавства, оскільки саме на етапі погодження проекту із землеустрою можливий його аналіз на відповідність норм законодавства України, у випадку його невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації такий проект не погоджується. В той же час, наголосив позивач, на етапі затвердження проекту із землеустрою законом (ч.9 ст.118 Земельного кодексу України) не передбачено такої можливості, а такому зважаючи на факт погодження проекту, що підтверджується висновком від 07.05.2015 № 01-11/493 ГУ Держгеокадастру у Черкаській області було зобов'язане його затвердити чого останнім зроблено не було, що свідчить про протиправність дій суб'єкта владних повноважень та стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні представники ОСОБА_1 вимоги позовної заяви підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений (повторно) про дату, час та місце розгляду справи до зали судового засідання свого представника не направив, заперечення проти позову або заява про розгляд справи за відсутності представника ГУ Держгеокадастру у Черкаській області на адресу суду не надходили.

Суд зазначає, що у відповідності до п.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З урахуванням вищевказаної статті КАС України, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12.08.2014 до ГУ Держземагентства у Черкаській області звернувся ОСОБА_1 із заявою від 29.07.2014 та необхідним пакетом документів (а.с.13), в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,4877 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області (за межами населеного пункту).

Оскільки вищевказана заява відповідала вимогам Земельного Кодексу України, 22.08.2014 ГУ Держземагентства у Черкаській області було видано наказ № 23-2876/14-14-СГ (а.с.15) про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою (щодо відведення вищевказаної земельної ділянки).

Позивачем був замовлений у ФОП ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,4877 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.14).

07.05.2015 проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки був розглянутий начальником Управління Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області, який своїм висновком № 01-11/493 (а.с.17) погодив зазначений проект.

В подальшому, листом відповідача від 15.09.2015 № 2635/0/300-15 (а.с.18) ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні вищевказаного проекту землеустрою, в зв'язку з тим, що земельна площею 0,4877 га, яка знаходиться в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області (за межами населеного пункту) відноситься до земель загального користування, які перебувають у віданні сільських, селищних, міських рад, в даному випадку у віданні Будищенської сільської ради, а Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи здійснюють розпорядження виключно землями сільськогосподарського призначення державної власності.

Для роз'яснення рішення ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 15.09.2015 № 2635/0/300-15 позивач звертався до начальника Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області та до голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (а.с.19, 21) які листами-відповідями повідомили ОСОБА_1, що обрана ним земельна ділянка відноситься до земель загального користування і компетенція по розпорядженню якою, в даному випадку, належить саме Будищенській сільській раді.

Вважаючи рішення відповідача від 15.09.2015 № 2635/0/300-15 протиправним та таким, що прийнято з порушенням вимог чинного земельного законодавства України, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею в державі регулюються Земельним кодексом України (надалі - ЗК України).

Згідно ч.1 ст.22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення, у відповідності до ч.2 зазначеної статті належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури (ч.3 ст.22 ЗК України).

Частиною 1 ст.116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Згідно ч.9 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З аналізу норм чинного законодавства та обставин справи суд дійшов висновку, що в даному випадку ГУ Держгеокадастру у Черкаській області відмовляючи ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою дійсно діяло не у відповідності до норм чинного земельного законодавства, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.4 ст.122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Тобто, як вбачається зі змісту вказаної норми, підставами передання центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальними органами земельних ділянок у власність або у користування для всіх потреб є дотримання двох умов, а саме: приналежність обраної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення та перебування її у державній власності.

Зі змісту наданих ОСОБА_1 документів, зокрема: витягу з Державного земельного кадастру на спірну земельну ділянку, наказу ГУ Держземагентства у Черкаській області від 22.08.2014 № 23-2876/14-14-СГ «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою», листа-відповіді ГУ Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області від 26.11.2015 № Б-31/0-26/19-15 на заяву позивача від 20.11.2015 суд з'ясував, що земельна ділянка площею 0,4877 га, яку обрав ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства перебуває у державній власності.

Крім цього, суд також встановив, що у відповідності до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) від 14.04.2015 № 3917/01-16 (а.с.16), спірна земельна ділянка відноситься до земель загального користування з призначенням - «сіножаті». В той час, як «сіножаті» це однин з видів сільськогосподарських угідь, які разом з несільськогосподарськими угіддями формують цілісний комплекс земель сільськогосподарського призначення (ст. 22 ЗК України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що земельна ділянка в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області площею 0,4877 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яку обрав ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства є землями сільськогосподарського призначення державної власності, яку має передавати у власність або у користування для всіх потреб саме ГУ Держгеокадастру у Черкаській області (яке є тим територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин), а не Будищенська сільська рада, як це визначив в оскаржуваній відповіді від 15.09.2015 № 2635/0/300-15 відповідач.

Суд наголошує, що прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (в даному випадку) відносяться до виключних повноважень ГУ Держгеокадастру у Черкаській області тобто є його дискреційними повноваженнями.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога ОСОБА_1 щодо зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області у двотижневий строк прийняти рішення про затвердження проекту відведення йому у власність земельної ділянки в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області площею 0,4877 га, кадастровий номер НОМЕР_2, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Разом з цим, суд акцентує увагу на тому, що судове рішення в адміністративній справі має гарантувати повний та всебічний захист порушеного суб'єктивного права особи.

Зокрема, ч. 2 ст. 162 КАС України визначено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В зв'язку з наведеним, суд зазначає, що втручання в даному випадку у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права позивача, а тому з метою повного та всебічного захисту прав позивача вважає за доцільне зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення про затвердження проекту відведення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, земельної ділянки в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, площею 0,4877 га, кадастровий номер НОМЕР_2, у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.

Разом з цим суд наголошує, що вимога позивача здійснити такі дії у двотижневий строк задоволенню не підлягає, оскільки при їх вчиненні ГУ Держгеокадастру у Черкаській області має діяти у строки, в порядку та за формою, що передбачені чинним земельним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення

Тому, враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Черкаській області протягом 14 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо відмови у затвердженні проекту відведення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, земельної ділянки в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, площею 0,4877 га, кадастровий номер НОМЕР_2, у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення про затвердження проекту відведення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, земельної ділянки в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, площею 0,4877 га, кадастровий номер НОМЕР_2, у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дня набрання судового рішення законної сили подати до суду звіт про його виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, ідентифікаційний код - 39765890) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 29.04.2016 року.